Revised Common Lectionary (Complementary)

30 Псалом Давида. Пісня на освячення храму.

Йоав посилає мудру жінку до Давида

14 Йоав, син Зеруї, знав, що цар гнівається на Авесалома. ² От Йоав і послав свого слугу до Текоа, щоб той доставив йому мудру жінку. Він їй наказав: «Удавай, що ти в жалобі. Вберись у жалобну волосяницю і не намастися оливою. Поводься, як жінка, що багато днів оплакує померлого. ³ А потім прийди до царя і скажи йому ось що». І Йоав розповів їй, якими словами звернутися до царя.

⁴ Коли жінка з Текоа прийшла, вона поклонилася цареві шанобливо до землі й мовила: «Допоможи мені, о царю!»

⁵ Цар запитав: «Що непокоїть тебе?»

Вона розповіла: «Насправді я вдова, мій чоловік помер. ⁶ Було у твоєї слуги двоє синів. Вони зчепилися в бійці на полі, і нікому було їх розборонити. Один ударив другого так, що той загинув. ⁷ А тепер весь рід збурився проти твоєї слуги. Вони вимагають: „Віддай нам того, хто брата свого забив; ми його стратимо, бо він відняв життя у свого брата, вбивши його. Так ми знищимо спадкоємця”. Адже вони погасять останню жарину, віднімуть ім’я мого чоловіка, віднімуть спадкоємця на цій землі».

⁸ Цар наказав жінці: «Йди додому, а я видам наказ щодо тебе». ⁹ Але жінка з Текоа сказала йому: «Мій володарю, царю, нехай вина лежить на мені та на родині мого батька, щоб ні цар, ані його трон не були винними».

¹⁰ Цар відповів: «Якщо хтось посміє щось сказати тобі, приведи того чоловіка до мене, і більше він тебе не потурбує».

¹¹ Вона на це відповіла: «Нехай тоді цар закличе Господа Бога у свідки й не допустить кривавої помсти, щоб мій син не був убитий, щоб не множити лиха».

«Присягаюся життям Господа,—запевнив цар,—що жодна волосина з голови твого сина не впаде».

⁶ Але ось що сталося по дорозі до Дамаска, куди я прямував. Приблизно опівдні яскраве світло з небес раптом осяяло мене. ⁷ Я впав на землю й почув голос, який звертався до мене: „Савле! Савле! Чому ти переслідуєш Мене?” ⁸ Я запитав: „Хто ти, Господи?” Він відповів мені: „Я Ісус із Назарета, Якого ти переслідуєш”. ⁹ Ті, хто були зі мною, бачили це сяйво, але не чули голосу, зверненого до мене. ¹⁰ Я запитав: „Що мені робити, Господи?” І Господь відповів: „Підведися і йди в Дамаск, там тобі буде сповіщено, що Я призначив тобі робити”.

¹¹ Я був осліплений тим сяйвом, тож мої супутники за руку відвели мене в Дамаск. ¹² У тому місті мешкав відданий знавець Закону на ім’я Ананій^[a], він мав добру славу поміж усіма юдеями, які жили там. ¹³ Він прийшов до мене і сказав: „Брате Савле! Нехай зір повернеться до тебе!” І тієї ж миті я зміг побачити його.

¹⁴ Ананія мовив далі: „Бог наших предків обрав тебе спізнати волю Його, побачити Праведного й почути Його голос. ¹⁵ Бо ти перед усім народом маєш бути свідком того, що бачив і чув. ¹⁶ Ну, а тепер чого ти чекаєш? Встань і прийми хрещення, змий гріхи свої, закликаючи ім’я Господа”^[b].

¹⁷ І сталося так, що коли я повернувся до Єрусалиму й молився у храмі, то було мені видіння. ¹⁸ У ньому я побачив Ісуса, Який наказав мені: „Збирайся й негайно залиш Єрусалим, бо люди тут не приймуть твоє свідчення про Мене”. ¹⁹ І я сказав: „Господи, ці люди знають, що ходив я по синагогах, арештовував і побивав тих, хто вірять у Тебе. ²⁰ І коли пролилася кров Твого свідка Степана, я стояв там й схвалював те вбивство, і навіть охороняв речі тих, хто розправлявся з ним”. ²¹ Тоді Ісус сказав мені: „Іди. Я посилаю тебе в далеку дорогу до поган”».