Revised Common Lectionary (Complementary)

30 Псалом Давида. Пісня на освячення храму.

¹² Тоді жінка знову звернулася до царя: «Дозволь твоїй рабі слово мовити, царю-володарю».

«Говори»,—дозволив цар.

¹³ Жінка сказала: «Чому ж тоді так намислив ти проти народу Божого? Коли цар таке сказав, хіба не звинувачує він себе? Адже цар і досі не повернув сина, якого прогнав. ¹⁴ Як та вода, що пролилася на землю й не буде зібрана, так і ми мусимо помирати. Але Господь не відбирає життя, Він робить так, щоб вигнанець не був Ним покинутий.^{[a] 15} І ось я прийшла сказати це моєму володарю-царю, бо люди мене злякали. Твоя слуга подумала: „Я поговорю з царем, може, він і послухається своєї слуги. ¹⁶ Може, цар погодиться врятувати свого раба від рук людини, яка збирається відсікти й мене, й мого сина від спадку, що його Бог нам вручив”. ¹⁷ І ось твоя раба говорить: „Нехай слово мого володаря-царя принесе мені спокій, адже мій цар-володар, ніби Ангел Божий, який знає, що таке добро, а що таке зло. Нехай буде з тобою Господь, твій Бог”».

¹⁸ Цар на те відповів жінці: «Не приховуй від мене відповіді на те, про що я тебе спитаю зараз».

«Нехай говорить мій володар-цар»,—сказала жінка.

¹⁹ Цар запитав: «Чи немає в цій справі руки Йоава?»

Жінка відповіла: «Присягаюся твоїм життям, мій володарю-царю, ніхто не може повернутися ні праворуч, ні ліворуч від мовленого моїм володарем-царем. Так, то справді твій раб Йоав мене навчив це зробити, то він вклав оці слова в голову твоєї раби. ²⁰ Твій слуга Йоав зробив все це, щоб ти по-іншому зглянувся на обставини. Мій володар має мудрість Божого Ангела, тож йому відомо все, що діється на землі».

Авесалом повертається до Єрусалима

²¹ Цар сказав Йоаву: «Що ж, гаразд, зроблю це. Іди й повертайся з юнаком Авесаломом».

²² Йоав у шані впав на землю й благословив царя. Йоав сказав: «Сьогодні твій раб зрозумів, що знайшов милість у твоїх очах, володарю-царю, адже ти виконав прохання раба твого».

²³ І пішов Йоав до Ґешура й повернувся до Єрусалима разом з Авесаломом. ²⁴ Цар наказав: «Він мусить повернутися додому; я не зустрінуся з ним». Так і пішов Авесалом додому, не побачивши царя.

Промова Павла перед царем Аґриппою

26 Аґриппа звернувся до Павла: «Можеш говорити за себе». Тоді Павло підняв руку й почав промову на свій захист: ² «Царю Аґриппо! Я вважаю, що мені пощастило стояти сьогодні перед тобою і захищатися проти всього того, в чому мене звинувачують юдеї. ³ Адже ти обізнаний в усіх юдейських звичаях, знаєш усі спірні питання. Тому й прошу твого терпіння. Вислухай мене.

⁴ Всі юдеї знають, що життя моє від самого початку пройшло серед мого народу, а потім і в Єрусалимі. ⁵ Вони знають мене здавна і могли б засвідчити, якби захотіли, що жив я як фарисей—член найсуворішої секти нашої релігії. ⁶ І тепер за надію на обітницю, дану Богом нашим предкам, я стою перед судом. ⁷ Дванадцять племен нашого народу, сподіваючись на її здійснення, вдень і вночі сумлінно служать Богу. І саме за цю надію, о царю, мене й звинувачують юдеї! ⁸ Чому ви вважаєте неймовірним, що Бог воскрешає мертвих?

⁹ Я також вважав, що усіма силами мушу боротися проти Ісуса з Назарета. ¹⁰ Спочатку, я робив це в Єрусалимі, та чимало Божих людей кинув я до в’язниці, коли мав владу від головних священиків. І коли тих людей убивали, на те була і моя згода. ¹¹ У всіх синагогах я часто карав їх, намагаючись змусити їх проклинати Ісуса^[a]. Моїй люті проти них не було меж, і навіть в інших містах я переслідував їх.