Revised Common Lectionary (Complementary)

¹⁷ Через деякий час син цієї жінки, господарки дому, захворів. Йому ставало все гірше й гірше, і зрештою він перестав дихати. ¹⁸ Вона запитала Іллю: «Що ти маєш проти мене, чоловіче Божий? Ти прийшов, щоб нагадати мені про мій гріх і вбити мого сина?»

¹⁹ «Дай мені твого сина»,—відповів Ілля. Він узяв його з її рук, поніс до верхніх кімнат, де жив, і поклав на ліжко. ²⁰ Тоді він звернувся до Господа: «О Господи мій Боже, чи не приніс Ти горе навіть цій удові, в якої я живу, вмертвивши її сина?» ²¹ Тоді він тричі простягся над хлопчиком і звернувся до Господа: «О Господи мій Боже, нехай життя цього хлопця повернеться до нього!»

²² Господь почув плач Іллі, життя повернулося до хлопчика, і він ожив. ²³ Ілля підняв дитину й поніс її з кімнати вниз. Він віддав хлопчика матері й сказав: «Дивись, твій син живий!»

²⁴ Тоді жінка сказали Іллі: «Тепер я знаю, що ти—чоловік Божий, і що слово Господа з уст твоїх—правдиве».

30 Псалом Давида. Пісня на освячення храму.

Павлова сила йде від Бога

¹¹ Браття і сестри, я хочу, щоб ви знали, що Добра Звістка, яку я вам проповідував—не від людей. ¹² Бо я прийняв її не від людини, і не людина мене навчила її, але Ісус Христос явив її мені.

¹³ Ви чули про моє попереднє життя в релігії юдеїв. Ви знаєте, що я жорстоко переслідував церкву Божу, та намагався зруйнувати її. ¹⁴ У своєму служінні юдейській релігії я випереджав багатьох своїх однолітків, бо був надзвичайно відданий ученню своїх прабатьків.

¹⁵ Та Бог, Який вибрав мене ще до мого народження, покликав мене милістю Своєю служити Йому. ¹⁶ Коли Всевишній явив мені Сина Свого, щоб я проповідував Добру Звістку про Нього поміж поганами, я не радився ні з ким з людей. ¹⁷ Не ходив я і до Єрусалиму, до апостолів, які вже були обрані до мене. Натомість я подався до Аравії, а потім повернувся в Дамаск.

¹⁸ Після трьох років я пішов до Єрусалиму, щоб познайомитися з Петром. Провів я з ним п’ятнадцять днів. ¹⁹ І нікого з інших апостолів я не бачив, окрім Якова, брата Господнього. ²⁰ Присягаюся перед Богом, я не брешу про що пишу вам! ²¹ Потім я вирушив до Сирії та Кілікії^[a].

²² Та Христовим церквам, що в Юдеї, я не був відомий особисто. ²³ Вони лише чули, що люди казали: «Цей чоловік, який раніше переслідував нас, зараз проголошує віру, яку колись хотів зруйнувати». ²⁴ І вони славили Бога через мене.

Ісус повертає мертвого до життя

¹¹ Невдовзі по тому Ісус прийшов до міста Наїна. З Ним мандрували Його учні й великий натовп. ¹² Коли Він підійшов до міських воріт, звідти виносили мертвого. То був єдиний син у матері, ще й вдови. Чимало мешканців міста йшло за нею.

¹³ І побачивши її, Господь наповнився співчуттям до неї і сказав: «Не плач». ¹⁴ Він підійшов і торкнувся до нош. Люди, які несли їх, зупинилися. Тоді Ісус сказав: «Юначе, кажу тобі: „Встань!”» ¹⁵ І мертвий підвівся й заговорив. Так Ісус повернув матері сина.

¹⁶ Усіх присутніх охопив страх, але вони славили Бога зі словами: «Великий пророк з’явився поміж нас!» І ще: «Бог прийшов допомогти своєму народові!» ¹⁷ Ця звістка про Ісуса поширилася по всій Юдеї та навколишніх краях.