M’Cheyne Bible Reading Plan
Єгоагаз, цар ізраїльський
13 На двадцять третій рік правління юдейського царя Йоаша, сина Агазії, царем Ізраїлю в Самарії став Єгоагаз, син Єгу. І правив він протягом сімнадцяти років. 2 Недобре він чинив в очах Господніх: грішив, як і Єровоам, син Невата, що змушував Ізраїль грішити, і не відійшов від гріхів тих. 3 От і гнівався Господь на Ізраїль. Тому довгий час Він тримав їх під гнітом Газаела, арамійського царя, та Бен-Гадада, його сина.
4 Тоді Єгоагаз почав шукати прихильності Господа, і Господь прислухався до нього, тому що побачив, як жорстоко арамійський цар гнобить Ізраїль. 5 Господь послав Ізраїлю рятівника, і вони позбавилися влади арамійців. Ізраїльтяни жили у власних оселях, як і раніше. 6 Але вони не відвернулися від гріхів дому Єровоама, який змусив Ізраїль грішити; вони й далі грішили. Стовп Ашери стояв, як стояв у Самарії.
7 Від війська Єгоагаза не лишилося нічого, крім п’ятдесяти вершників, десяти колісниць та десяти тисяч піхоти, бо всіх винищив арамійський цар, перетворивши їх немовби на порох, що вітер здіймає на току.
8 А щодо інших подій за часів Єгоагаза та всього, що він зробив і чого досягнув, то все це описано в книзі Хронік Царів Ізраїлю. 9 Єгоагаз спочив зі своїми батьками і був похований в Самарії. Царювати після нього почав його син Єгоаш.
Єгоаш, цар ізраїльський
10 На тридцять сьомий рік правління Йоаша, юдейського царя, Єгоаш, син Єгогаза став царем Ізраїлю в Самарії. Правив він протягом шістнадцяти років. 11 Зле він чинив в очах Господніх і не відвернувся від усіх гріхів Єровоама, сина Невата, які змушував коїти й Ізраїль. Ось так він усе грішив і грішив.
12 А щодо інших подій за часів царювання Єгоаша, всього, що він звершив, усіх його досягнень, включаючи війну проти Амазії, царя Юдеї, то все це описано в книзі Хронік Царів Ізраїлю. 13 Єгоаш упокоївся зі своїми батьками, а після нього престол посів Єровоам. Єгоаша захоронили в Самарії поруч з ізраїльськими царями.
14 Еліша на той час страждав від хвороби, від якої й помер. Перед його смертю, Єгоаш, ізраїльський цар, прийшов попрощатися з ним і почав оплакувати його: «Батьку мій! Батечку мій! Колісниці й вершники Ізраїлю вже близько![a]»
15 Еліша сказав: «Візьми лук та ще кілька стріл»,—він так і зробив. 16 «Візьми лук у руки»,—сказав Еліша царю Ізраїлю. Коли той взяв його, Еліша поклав свої руки на цареві. 17 «Відчини східне вікно»,—сказав він, і той відчинив його. «Стріляй»,—наказав Еліша, і той вистрілив. «Господня стріла перемоги, стріла перемоги над Арамом!—Мовив Еліша.—Ти геть знищиш арамійців біля Афека».
18 Потім він сказав: «Візьми стріли»,—і цар взяв їх. Еліша йому наказав: «Бий в землю». Той тричі ударив і зупинився.
19 Розгнівався Божий чоловік на нього і сказав: «Ти мусив ударити об землю п’ять або й шість разів, тоді ти б тоді розгромив Арам і повністю зруйнував його. А тепер ти завдаси йому поразки лише тричі».
20 Еліша помер, і його поховали. Щовесни повадилися моавійці спустошувати країну. 21 Якось кілька ізраїльтян ховали чоловіка, аж раптом побачили зграю розбійників. Вони і вкинули тіло мерця в гробницю Еліші. Коли труп торкнувся кісток Еліші, він ожив і зіп’явся на ноги.
22 Газаел, арамійський цар, гнобив Ізраїль упродовж правління Єгоагаза. 23 Але Господь був милостивий до них і співчував їм, проявляв про них турботу, адже Він уклав Заповіт з Авраамом, Ісааком та Яковом. До цього дня Він не мав бажання знищити їх або відлучити від Своєї присутності.
24 Газаел, арамійський цар, помер, і після нього почав правити його син Бен-Гадад. 25 На той час Єгоаш, син Єгоагаза, відбив у Бен-Гадада, сина Газаела, ті міста, які арамієць відібрав собі у битві з його батьком Єгогазом. Тричі Єгоаш завдавав йому поразки. Ось так він повернув ізраїльські міста.
Останні дні
3 Запам’ятай, що в останні дні для нас настануть тяжкі часи. 2 Люди будуть себелюбними, пожадливими, хвальками, зухвалими, зневажливими, непокірними своїм батькам, недобрими й безбожними. 3 В них не буде любові до інших, вони не вибачатимуть, будуть наклепниками, втратять самовладання, стануть жорстокими ненависниками всього доброго. 4 Вони будуть зрадниками, необачними, пихатими, любитимуть розваги, а не Бога. 5 Вони будуть удавати себе за побожних людей, але відкинуть істинну силу віри. Завжди уникай таких!
6 Кажу тобі, бо дехто з них прокрадеться в оселі й заволодіє душами легковажних жінок, обтяжених гріхами й керованих усілякою хіттю. 7 Такі жінки завжди бажають вчитися чомусь новому, але ніколи не можуть досягти певного розуміння істини. 8 Як Яній та Ямврій[a] супротивилися Мойсею, так і ці люди противляться істині. Ці спантеличені люди відступилися від справжньої віри, та проповідують хибне вчення. 9 Та недалеко вони підуть, бо їхня нерозсудливість виявиться для всіх так само, як і безглуздя Янія та Ямврія стала очевидна.
Останні настанови
10 Та тобі відомо про мене все: вчення і життя моє, прагнення і віра моя, довготерпіння, любов і стійкість моя. 11 Ти знаєш про мої гоніння і страждання й про те, що зі мною трапилося в Антиохії, Іконії та Лістрі, про ті страшні гоніння, що я зазнав! Але Господь врятував мене від них усіх. 12 Зрештою всіх, хто хоче жити праведно у відданості Богу в Ісусі Христі, будуть переслідувати. 13 Злі люди й шахраї стануть ще гіршими, та, обманюючи інших, дуритимуть саміх себе.
14 Що ж до тебе, то й далі роби те, чого навчився і у чому переконався, бо ти знаєш тих людей, які вчили тебе й можеш довіряти їм. 15 Ти також знаєш з самого дитинства Святе Писання. Воно може наділити тебе мудрістю, що веде до спасіння через віру в Ісуса Христа. 16 Усе Святе Писання, оскільки воно надихане Богом, корисне для навчання істини затятих грішників, для виправлення помилок і для виховання в праведності, 17 щоб кожна людина Божа була здатна й готова виконати будь-яку добру справу.
Провідники ведуть Ізраїль та Юдею до гріха
5 Священики, почуйте це!
Прислухайся, доме[a] Ізраїлю!
Доме царський, слухай,
бо проти вас цей присуд,
тому що визнано вас винними.
Бо ви були пасткою у Міцпі[b],
тенетами, напнутими на Таворі[c].
2 Ви скоїли багато гріхів,[d]
і Я покараю всіх вас.
3 Я знаю Ефраїм,
Ізраїль не прихований від Мене.
Я знаю, Ефраїме,
що ти займаєшся розпустою,
що Ізраїль нечистий.
4 Вчинки їхні не дають їм повернутися до Бога їхнього.
Справді, просякнуті вони розпустою
й Господа не знають.
5 Пиха Ізраїлю буде свідчити проти нього[e].
Ізраїль і Ефраїм спіткнуться через провини свої,
Юдея також спіткнеться разом із ними.
6 Вони підуть з отарами та чередою[f] своєю шукати Господа,
але не знайдуть, бо Він відвернувся від них.
7 Невірні були вони Господу,
бо породили байстрюків.
Тепер же Він на Новий Місяць пожере їх разом з тим,
що їм належить[g].
Пророцтво про зруйнування Ізраїлю
8 Трубіть у ріг в Ґівеа!
Сурміть у сурму в Рамі[h]!
Вигукуйте у Бет-Авені:
«Веніамине, вони за спиною у тебе!»
9 Приречено до зруйнування Ефраїм
у день, як Я прийду карати.
Поміж ізраїльських колін Я показав це ясно.
10 Юдейські вельможі, мов ті, що межу переносять.
Я лють Свою виллю на них, наче воду.
11 Ефраїма пригноблено, роздавлено,
немов ті ґрона у давильні,
бо знався залюбки з гидотою[i].
12 Зруйную Ефраїма так, як точить міль тканину,
зруйную дім Юдеї, як іржа з’їдає крицю.
13 Коли побачив Ефраїм свою хворобу,
побачила Юдея свою рану,
пішов в Ассирію по допомогу Ефраїм,
послав по неї до великого царя.
Однак він не спроможний лікувати,
не зцілить він тебе від ран твоїх.
14 Бо кинусь Я, мов лев, на Ефраїма,
Я на Юдею кинусь, наче юний лев,
Я роздеру їх, віднесу до Себе,
щоб там пожерти їх,
і нікому спасти їх буде.
15 Я повернусь додому, а вони, зганьблені,
благатимуть Мене, щоб їх простив.
Коли в біді, вони Мене шукають ревно.
Повернімося до Господа!
6 Ходім повернемось до Господа.
Хоч Він пошматував, Він зцілить нас,
хоч Він і вдарив нас, Він перев’яже наші рани.
2 Він знову оживить нас за два дні,
на третій день підвестись нас примусить.
Тоді ми житимемо в присутності Його.
3 Невпинно будем прагнути пізнати Господа,
як і світанок має в певний час постати з ночі,
так Він прийде до нас, як дощ,
як злива весняна, що землю напуває.
Народ не має віри
4 Господь говорить:
«Ефраїме, що з тобою вдіять?
Що вдіяти з тобою, о Юдеє?
Вся вірність ваша, мов туман ранковий,
мов вранішня роса, яка зникає хутко.
5 Тому Я через пророків дав їм закон.
Я їх убив наказами Своїми.
Та всі ці рішення—праведні,
наче світло, бездоганні вони.
6 Бо вірності Я прагну, а не жертви,
пізнання Бога прагну, а не всеспалень.
7 Вони ж порушили Угоду, як Адам,[j]
де заколот вчинили проти Мене.
8 А Ґілеад—то місто тих, хто чинить зло,
то місто, кров’ю заплямоване.
9 Мов зграя злодіїв, що в засідці сидить,
священики убивства коять на шляху в Сихем.
Кажу Я так, бо в них лихі діла.
10 У домі[k] Ізраїлю бачив Я страшне:
розпусту Ефраїма,[l] опоганений Ізраїль.
Коф
145 О Господи, дотримуюсь Твоїх законів!
На мій сердечний, щирий поклик відгукнися!
146 Я закликав Тебе на допомогу,
тож порятуй, щоб я виконував Твою Угоду.
147 Я на світанку пробудився, щоб Тобі молитись,
я покладаюсь на Твої слова.
148 Прокинувся я з першими півнями,
аби вивчати Твоє слово.
149 Благаю: милостиво і прихильно вислухай слугу Свого,
зроби що праведним є,
дай життєдайних сил мені.
150 Все ближче підступаються блюзніри, лиходії,
які не коряться Твоїм законам.
151 Та Ти вже близько, Господи,
правдиві і надійні всі Твої накази.
152 Я вже давно довідався з Твоїх законів,
що Ти віддав їх нам в довічний вжиток.
Реш
153 Поміть мої страждання і спаси,
адже Твоїх повчань я не забув!
154 Вступись за мене, Господи, і визволи мене,
згадай обітницю Свою і оживи мене.
155 Безбожникам далеко до рятунку,
вони й не намагаються виконувати Твоїх наказів.
156 О Господи, дай життєдайних сил мені,
як зазвичай з великодушної любові й милосердя!
157 Чимало в мене ворогів, на мене зуби точать,
та я не відступлюсь від присудів Твоїх.
158 Зненавидів я зрадників,
які зневажили Твої закони.
159 Поглянь, о Господи, як я люблю Твої закони,
дай стільки сил мені, як любиш Ти мене.
160 Від перших днів Твої слова довіри варті,
довіку покладатимусь на рішення Твої.
Шин
161 На мене безпричинно нападають можновладці,
та в серці я шаную лиш Твої накази і боюсь лиш їх.
162 Щасливий я від слів Твоїх,
як інший тішиться зі здобичі своєї.
163 Я зневажаю і ненавиджу брехню,
але в Твоєму вченні я кохаюсь.
164 Щодня по сім разів хвалу складаю
за справедливі рішення Твої.
165 Живуть у мирі ті, хто любить Твій Закон,
уже ніщо не переможе їх.
166 Чекаю порятунку, Господи, від Тебе,
адже я все зробив, як Ти велів.
167 Душа моя жила Твоїм Законом,
всім серцем я люблю його.
168 Я за наказами і Заповітом жив Твоїми,
адже усе моє життя, як на долоні, бачиш Ти.
Тав
169 Я сподіваюся, що Ти помітиш мою радість,
дай розуміння, як пообіцяв.
170 Я сподіваюся, почуєш Ти мою молитву,
спаси мене, як обіцяв колись.
171 Я величальної Тобі співав,
тому що Ти мене Своїх законів вчиш.
172 Допоможи мені Твої слова промовить,
бо кожна заповідь Твоя правдива.
173 Мені у допомозі не відмов,
адже Твої накази я обрав.
174 О Господи, як хочу я, щоб Ти мене порятував,
Твоє вчення мені приносить щастя.
175 Ти відроди мене, щоб я Тобі хвалу співав,
Твої повчання завжди йдуть мені на користь.
176 Якщо я заблукав, мов та вівця з отари,
прийди на пошуки Свого раба,
адже я заповідей не забув Твоїх.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International