M’Cheyne Bible Reading Plan
Пророцтва Михея проти Агава
22 Протягом трьох років не було жодної війни між Арамом та Ізраїлем. 2 Але на третій рік Єгошафат, цар Юдеї, пішов зустрітися з царем Ізраїлю. 3 Цар Ізраїлю сказав своїм урядовцям: «Хіба ви не знаєте, що Рамот-Ґілеад належить нам, проте ми не робимо нічого, щоб забрати його у царя арамійського?»
4 Отож він запитав Єгошафата: «Чи підеш ти зі мною воювати проти Рамот-Ґілеада?» Єгошафат відповів царю Ізраїля: «Я піду з тобою, а мої люди і мої коні будуть у твоєму розпорядженні». 5 Але Єгошафат також сказав царю Ізраїля: «Спочатку спитаємо поради в Господа».
6 Отож цар Ізраїлю зібрав разом пророків, майже чотириста чоловік, і запитав їх: «Іти мені воювати проти Рамот-Ґілеада чи утриматися від цього?»
«Іди,—відповіли вони,—оскільки Господь дасть царю перемогу». 7 Та Єгошафат спитав: «Чи є тут інший пророк Господній, через якого ми б могли запитати?»
8 Цар Ізраїлю відповів Єгошафату: «Є ще один чоловік, через якого ми можемо запитати Господа, але я ненавиджу його, бо він ніколи не пророкує про мене нічого доброго, а лише погане. Це Михей, син Імли».
«Цар не повинен такого казати»,—відповів Єгошафат.
9 Отож цар Ізраїлю покликав одного зі своїх наближених і сказав: «Негайно приведіть Михея, сина Імли».
10 Одягнені в своє царське вбрання, цар Ізраїлю та Єгошафат, цар Юдеї, сиділи на своїх престолах на площі суду біля вхідної брами до Самарії, де всі пророки пророкували перед ними. 11 Тоді Седекія, син Кенаана, зробив залізні роги[a] й проголосив: «Ось що каже Господь: „З цими рогами ти нападеш на арамійців, доки не винищиш їх”».
12 Всі інші пророки пророкували те саме: «Напади на Рамот-Ґілеад і переможеш, оскільки Господь віддасть його в руки царя».
13 Посланець, який ходив покликати Михея, сказав йому: «Послухай, усі інші пророки як один передрікають успіх цареві. Нехай твоє слово узгодиться з їхніми, тож вислови свою згоду».
14 Але Михей відповів: «Так само правда, як і те, що Господь живий, я можу сказати лише те, що Господь каже мені».
15 Коли він прибув, цар запитав його: «Михей, йти нам війною проти Рамот-Ґілеада, чи ні?»
«Напади й переможи,—відповів Михей,—оскільки Господь віддасть його у твої руки». 16 Та цар запитав його: «Скільки разів я повинен змушувати тебе заприсягатися, щоб ти не казав мені нічого, крім правди в ім’я Господнє?»
17 Тоді Михей мовив: «Я бачив весь Ізраїль, що розбрівся по горах, наче вівці без пастуха. І Господь сказав: „У цих людей немає господаря. Нехай кожен іде додому з миром”».
18 Цар Ізраїлю сказав Єгошафату: «Хіба я не казав тобі, що він ніколи не пророкує про мене нічого доброго, а лише погане?»
19 Михей вів далі: «Тому послухайте слова Господа. Я бачив Господа, Який сидів на Своєму престолі з усім військом Небесним навколо Нього по праву й по ліву руку. 20 І Господь сказав: „Хто намовить Агава напасти на Рамот-Ґілеад, де він і знайде свою смерть?” Одні пропонували одне, а інші—інше. 21 Нарешті один із духів[b] вийшов наперед, став перед Господом і сказав: „Я намовлю його”.
22 „Як саме?”—запитав Господь. „Я піду й буду брехливим духом в устах усіх його пророків”,—відповів той. „Тобі вдасться намовити його,—сказав Господь.—Піди й зроби це”.
23 Отож зараз Господь вклав брехливий дух в уста всіх твоїх пророків. Господь призначив тобі біду».
24 Тоді Седекія, син Кенаана, підійшов і вдарив Михея по обличчю: «Куди подався Дух Господа, коли він пішов від мене поговорити з тобою?»—запитав він.
25 Михей відповів: «Ти дізнаєшся про це того дня, коли ховатимешся у внутрішніх палатах».
26 Тоді цар ізраїльський наказав: «Візьміть Михея і відправте його назад до Амона, правителя міста, й до Йоаша, царського сина, 27 і проголосіть царський наказ: „Киньте цього чоловіка до в’язниці й не давайте йому нічого, крім хліба й води, доки я не повернуся з миром”».
28 Михей промовив: «Якщо ти повернешся з миром, то Господь не говорив через мене». Потім він додав: «Увесь народе, запам’ятай мої слова!»
Агава вбито при Рамот-Ґілеаді
29 Отож цар Ізраїлю та Єгошафат, цар Юдеї, пішли на Рамот-Ґілеад. 30 Цар ізраїльський сказав Єгошафату: «Я піду на битву у простому одязі, а ти залишайся у царському вбранні». Тож цар Ізраїлю перевдягнувся у просте й вийшов на битву.
31 Тоді цар Арама наказав своїм тридцяти двом командирам колісниць: «Не воюйте ні з ким: ні з малим, ні з великим, крім царя ізраїльського». 32 Коли командири колісниць побачили Єгошафата, вони подумали: «Напевно, це і є цар Ізраїлю». Тож вони повернули, щоб напасти на нього. Але коли Єгошафат закричав, 33 командири колісниць побачили, що це не цар Ізраїлю, і припинили переслідувати його.
34 Але один з воїнів пустив стрілу навмання і поранив царя Ізраїлю. Вона влучила у щілину між обладунками. Цар сказав візнику своєї колісниці: «Повертай і вивези мене з битви, бо я поранений». 35 Увесь день тривала запекла битва, а цар, підтримуючи себе в колісниці, дивився на арамійців до вечора. Кров з його рани текла на підлогу колісниці, і при заході сонця він помер. 36 Коли сонце сідало, наказ розійшовся між воїнами: «Кожен до свого міста, кожен на свої землі!»
37 Тож цар помер, його принесли в Самарію і там поховали. 38 Помили колісницю в ставу в Самарії (там, де милися повії), і собаки злизали його кров, як було передбачено словом Господнім.
39 Щодо інших подій Агавового правління, включаючи всі його вчинки, збудований ним і оздоблений слоновою кісткою палац і зміцнені ним міста, то все це описано в книзі Хронік Царів Ізраїлю. 40 Агав спочив зі своїми батьками. І Агазія, його син, став царем після нього.
Єгошафат, цар Юдеї
41 Єгошафат, син Аси, став царем Юдеї на четвертому році правління Агава, царя Ізраїлю. 42 Єгошафату було тридцять п’ять років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом двадцяти п’яти років. Його матір звали Азува, яка була дочкою Шилхі. 43 Єгошафат жив, як і його батько Аса, не відступав від його шляхів і чинив праведно в очах Господніх. Однак узвишшя[c] він не знищив, і люди й далі приносили там жертви й спалювали запашне куріння. 44 Єгошафат також жив у мирі з царем Ізраїлю.
45 Щодо інших подій Єгошафатового правління, його досягнень і військових подвигів, то всі вони описані в книзі Хронік Царів Юдеї. 46 Він очистив землі від храмових повій, які залишалися навіть після правління його батька Аси. 47 Тоді не було царя в Едомі, правив володар, обраний Єгошафатом.
48 На той час Єгошафат збудував флот торговельних суден, щоб ходити до Офіру по золото, але вони ніколи не напнули вітрил, бо розбилися в Еціон-Хевері. 49 Тоді Агазія, син Агава, сказав Єгошафату: «Дозволь моїм чоловікам плисти разом з твоїми»,—але Єгошафат відмовив.
50 Потім Єгошафат спочив зі своїми батьками і був похований поруч з ними в місті Давида, свого пращура. І Єгорам, його син, став царем після нього.
Агазія, цар Ізраїлю
51 Агазія, син Агава, став царем Ізраїля у сімнадцятий рік правління Єгошафата у Юдеї. Він царював у Самарії протягом двох років. 52 Він чинив зле в очах Господа, оскільки йшов шляхом своїх батька й матері та шляхом Єровоама, сина Невата, який привів Ізраїль до гріха. 53 Він служив і поклонявся Ваалові і змушував Господа Бога Ізраїлю гніватися, так само, як його батько.
Готуйтеся до пришестя Господнього
5 Немає потреби писати вам, брати і сестри, про часи і строки. 2 Ви самі добре знаєте, що День, коли повернеться Господь, прийде несподівано, мов злодій уночі. 3 Люди казатимуть: «Усе мирно і спокійно». І тоді зненацька настигне їх загибель, немов муки вагітної жінки. Й ніхто з них не уникне смерті!
4 Але ви, брати і сестри, не перебуваєте в темряві, та той День не застане вас зненацька, немов злодій. 5 Бо всі ви належите світлу і дню. Ми не належимо ні ночі, ані темряві. 6 Тож не будемо спати, як інші, а пильнуймо і маймо самовладання. 7 Бо ті, хто сплять—сплять уночі, і хто п’є—впивається вночі. 8 Та оскільки ми належимо дню, то матимемо самовладання. Вберемося ж у панцир віри й любові та в шолом надії на спасіння.
9 Бог вибрав нас не для того, щоб терпіли ми гнів Його, а щоб ми дістали спасіння через Господа нашого Ісуса Христа. 10 Він помер за нас, щоб ми, чи живемо, чи вмерли вже, коли Він прийде, змогли жити разом із Ним. 11 Тож підбадьорюйте і зміцнюйте духовно одне одного, як ви вже це й робите.
Останні настанови й вітання
12 Але благаємо вас, брати і сестри, шануйте тих послідовників Господніх, хто тяжко трудиться серед вас, навчаючи і піклуючись про вас. 13 Любіть їх і ставтеся до них з якнайбільшою повагою за їхню працю.
Живіть у мирі між собою. 14 Ми благаємо вас, браття: наставляйте на розум ледарів, втішайте малодушних, допомагайте слабким. Будьте терплячі з усіма.
15 Пильнуйте, щоб ніхто не платив злом за зло, та завжди намагайтеся робити добро одне одному і всім людям.
16 Будьте завжди радісні. 17 Постійно моліться. 18 Дякуйте Богові при всіх обставинах, бо саме так Господь хоче, щоб ви жили в Христі Ісусі.
19 Не давайте згаснути[a] Духові Святому. 20 Не ставтеся з презирством до пророцтва, 21 але ж зробіть звичкою для себе все перевіряти, щоб бути певними у тому, що те чи інше йде від Бога. Тримайтеся добра, 22 та стережіться всілякого зла.
23 І нехай сам Бог, Джерело миру, зробить вас чистими і відданими Йому. Нехай усе єство ваше—дух, душа і тіло будуть збережені непорочними до приходу Господа нашого Ісуса Христа. 24 Бо Той, Хто покликав вас, здійснить це. Йому можна довіритися.
25 Браття і сестри, просимо, моліться й за нас. 26 Вітайте всіх братів святим поцілунком[b]. 27 Заклинаю вас Господом прочитати цього листа всім братам. 28 Нехай благодать Господа нашого Ісуса Христа буде з вами.
Сон Навуходоносора про Дерево
4 Цар Навуходоносор послав листа народам, племенам, людям усіх мов, що живуть у всьому світі:
Мир вам!
2 З радістю оповіщаю вас про чудесні знамення та дива, що їх Всевишній Бог зробив для мене.
3 Які величні Його знамення,
які величезні Його дива!
Царство Його—
вічне царство.
Владарювання Його—
від покоління до покоління.
4 Я, Навуходоносор, жив спокійно у своїм палаці, в задоволенні та процвітанні. 5 Мені приснився сон, що налякав мене. Коли я лежав на ложі, образи та видіння, що промайнули в моїй голові, збентежили мене. 6 Тож я наказав привести до мене всіх мудреців Вавилону, щоб розтлумачити мені цей сон. 7 Коли чародії, віщуни, астрологи[a] та ворожбити прийшли, я розповів їм сон, але вони не змогли його розтлумачити.
8 Нарешті, прийшов до мене Даниїл, і я розповів йому сон. (А звуть його також Валтасар, ім’ям мого бога, бо в ньому дух святих богів). 9 Я сказав: «Валтасаре, головний над чародіями, я знаю що дух святих богів у тобі й жодна таємниця не складна для тебе. Ось мій сон, розтлумач його мені. 10 Ось видіння, які я бачив, лежачи на ложі: дивлюся я, аж ось переді мною посеред землі стоїть дерево. Висота його була неймовірна. 11 Воно виросло велике і сильне, і верхівка його торкалася неба. Видно його було з усіх кінців землі. 12 Листя його було гарне, плоди—рясні, і їжі на ньому було для всіх. Під ним дикі звірі знаходили притулок, і птахи жили на його вітті, усі живі істоти мали з нього поживу.
13 У видіннях я бачив, лежачи на ложі, як святий посланець, Ангел, зійшов до мене з неба. 14 Він гукнув дужим голосом: „Зрубай дерево і пообрубуй його гілля, пообривай листя й порозкидай плоди. Хай звірі повтікають з-під нього, а птахи порозлітаються з віття його. 15 Але хай пень та коріння, скуті залізом та бронзою, лишаються в землі, серед трави польової. Нехай його кропить роса небесна, і хай воно живе разом зі звіриною серед рослин земних. 16 Хай розум його людський зміниться і хай дадуть йому розум звірячий, доки не минуть для нього сім років. 17 Це рішення передане з посланцями, святі Ангели оголосили цю постанову, щоб усе живе довідалося, що Всевишній панує над царствами людей і дає їх кому захоче, і ставить над ними найпокірливішого з людей”.
18 Це той сон, який я, цар Навуходоносор, бачив. Тепер, Валтасаре,[b] скажи мені, що він означає, бо ніхто з мудреців мого царства не зміг мені цього розтлумачити. А ти можеш, бо в тобі дух святих богів».
Даниїл тлумачить сон
19 Тоді Даниїл (також названий Валтасаром) збентежився й знаходився у цьому стані біля однієї години, бо думки налякали його. Тож цар сказав: «Валтасаре, не дозволяй цьому сну чи його значенню тривожити тебе». Валтасар відповів: «Пане мій, аби тільки цей сон призначався твоїм ворогам, а його значення—твоїм супротивникам! 20 Дерево, яке ти бачив, що виросло високе та дуже, і верхівка якого торкалася неба і видно його було з усіх кінців землі; 21 дерево з гарним листям і рясними плодами, що надавало поживу всім, прихищало польову звірину й давало місце для гнізд у гіллі для небесних птахів, 22 то ти, о царю, те дерево! Ти став великим і сильним; велич твоя росла, доки не сягнула неба, і влада твоя долинула до віддалених країв світу. 23 Ти, о царю, бачив посланця, святого Ангела, що зійшов з небес і мовив: „Зрубай дерево і знищ його, та лиши пень, скутий залізом і бронзою, серед трави польової, а коріння залиш у землі. Нехай його скроплює роса небесна, хай воно живе, як дикі звірі, доки не минуть для нього сім років”.
24 Ось тлумачення сну, о царю, а от і постанова, що її Всевишній виніс щодо мого пана-царя. 25 Тебе виженуть із-поміж людей, і житимеш ти серед диких звірів, ти їстимеш траву, мов та худоба, і скропить тебе роса небесна. Сім пір минуть для тебе, доки ти не визнаєш, що Всевишній панує над царствами людей і ставить над ними кого захоче. 26 Наказ лишити пень з корінням означає, що твоє царство буде відновлене для тебе, коли ти визнаєш владу небес.
27 Тому, о царю, прийми радо мою пораду: спини гріхи твої та роби те, що праведно, спокутуй переступи свої милосердям до пригноблених. І може статися, що тоді твоє благополуччя продовжиться».
Сон сповнюється
28 Так і сталося з царем Навуходоносором. 29 Через дванадцять місяців після цього сновидіння, цар походжав по даху царського палацу[c] в Вавилоні. 30 Він сказав: «Чи це не той великий Вавилон, що я побудував, як царський осідок моєю величезною могутністю і на славу величі моїй?»
31 Слова ці ще були на його устах, коли з неба зійшов голос: «Ось що тобі мовиться, царю Навуходоносоре: твоя царська влада відбирається в тебе. 32 Тебе виженуть з-поміж людей, і житимеш ти серед диких звірів; ти їстимеш траву, мов та худоба. Сім років минуть для тебе, доки не визнаєш ти, що Всевишній панує над царствами людей і ставить над ними кого схоче».
33 Тієї ж миті все, що він сказав про Навуходоносора, здійснилося. Його вигнали з-поміж людей і він їв траву, мов та худоба. Його тіло зволожувалося росою небесною, доки волосся не виросло, мов пір’я орлине, а нігті не відросли, немов кігті пташині.
34 Наприкінці того часу, я, Навуходоносор, підвів очі до неба і розум мій повернувся до мене. Тоді я благословив Всевишнього; я хвалив і прославляв Того, Хто живе вічно.
Влада його—вічна влада,
царство його—від покоління до покоління.
35 Усі народи землі не варті нічого.
Він робить, що він хоче
з силами Небесними й народами земними.
Нікому не дано відвести Його руку
чи сказати Йому: «Що ти зробив?»
36 Тієї самої миті розум мій повернувся до мене, мою славу і велич було повернено мені на славу мого царства. Мої радники та вельможі знайшли мене й мені повернули мій трон і я став іще величніший, ніж раніше. 37 Тепер я, Навуходоносор, хвалю, шаную і славлю Царя Небесного, бо все, що він робить—правильно, всі Його путі—справедливі. А всіх, хто ходить у погорді, Він може принизити.
1 Хвальна пісня Давида.
Налаштував я серце, Боже,
Тебе вславляти і співати всім єством!
2 Прокинься, моя душе, прокиньтесь, арфи й ліри,
світанок привітаємо разом[a]!
3 Ми, Господи, вславлятимемо Тебе поміж народів,
й серед іноземців возвеличим ми Твоє ім’я!
4 Бо ж щира любов Твоя сягає неба,
бо вірність Божа—вища хмар небесних.
5 Вивищується Він над небесами,
а Слава Його—по всій землі.
6 Своєю владою врятуй людей, яких Ти любиш,
щоб вирвати їх із тенет біди.
7 Бог подарував мені таку обітницю у храмі:
«З радістю Я в борні здобуду перемогу
й віддам цю землю народу Своєму:
Я віддам Сихем їм й долину Суккот.
8 Належатиме Ґілеад Мені,
Манассії земля Моєю буде.
Шоломом мені буде Ефраїм,
Юдея царським скіпетром послужить.
9 Моав буде мийницею для ніг,
сандалі скину над Едомом
і переможно вигукну над филистимським краєм.
10-11 Хто приведе Мене в укріплені міста?
Дорогу хто покаже до Едома?»
Ти нас покинув, Боже, чи не так?
Не виступить із нашим військом Бог до бою!
12 Допоможи нам, Боже, вирватись з лещат ворожих!
Намарне сподіватись порятунку від людей!
13 Могли б перемогти, аби Він допоміг,
всіх наших ворогів би подолав Він!
1 Для диригента. Псалом Давида.
О Боже, Котрому молюся, не мовчи!
2 Бо злі язики нагострились на мене,
обплутали мене брехнею.
3 Накинулись на мене безпричинно,
ведуть про мене балачки гидкі.
4 У відповідь на ласку, вони кинулись на мене,
хоч навіть я за них молився.
5 За все добро, що я зробив, сплатили лихом,
і за любов мою ненавистю сплатили.
6 Вони говорили: «Безбожника йому у допомогу дайте,
правицею його хай ворог буде.
7 Отак в суді здобуде перемогу кривдник,
його ж молитви гріх його засвідчать.
8 Та хай обірветься негідника життя,
й його заступить інший чоловік.
9 Осиротіють діти, овдовіє жінка.
10 Хай діти жебраками помандрують з краю в край,
вигнанцями, адже в руїнах буде дім.
11 Хай лихварям дістанеться усе, що він надбав,
хай зайди загребуть усе, заради чого працював він!
12 Аби ніхто його не пожалів,
аби сиріт його ніхто не приголубив!
13 Насамкінець хай люди проженуть його,
нехай нащадки з пам’яті зітруть його ім’я.
14 Хай пам’ятає Бог завжди гріхи його батьків,
ніколи не простяться його матері гріхи.
15 Хай ті гріхи Господь повік запам’ятає,
а на землі вони забудуться навік.
16 Він гадки про добро ніколи він не мав,
переслідував нещасних жебраків
й духовно гнаних прирікав до страти.
17 Любив прокляття насилати на інших,
щоб обсідали їх нещастя,
ніколи не хотів благословить людей,
тож хай добра йому повік не буде.
18 Прокляття він носив, немов той одяг.
Тож хай розбухне від проклять, як від води,
хай лоєм на кістках прокляття наростають.
19 Нехай в прокляттях ходить, як в плащі,
і ними ж підперезаний, немов паском.
20 Як твердять кривдники, Господь послав їх.
Ось що вони мені зробили:
обмовили так підло мою душу.
21 А Ти, мій Господи, Володарю,
роби зі мною все, що Тобі краще.
Врятуй мене, Ти ж випромінюєш любов і ласку.
22 Я—жебрак убогий,
у грудях серце, наче трут.
23 Моє життя згасає, мов день,
вечірня довга тінь його накрила.
Я почуваюся, мов зметений додолу жук.
24 Від спраги вже тремтять коліна,
стає без їжі виснаженим тіло.
25 Став осоружним, ненависним для людей:
подивляться вони й хитають головою у відразі.
26 Тож Господи, допоможи мені,
врятуй, мій Боже, щедрістю Своєї ласки!
27 Аби переконалися вони,
що це Твоя потуга мене порятувала від біди.
28 Благословеннями зроби прокляття їхні,
на їхні голови хай соромом впадуть нападки їхні,
аби щасливим був слуга Твій.
29 Ганьбу хай носять кривдники, як носять плащ,
приниження хай носять, наче одяг».
30 Я щиро вдячний Господу моєму,
Його вславляю на зібранні велелюднім.
31 Бо від убогого праворуч Він стоїть,
щоб врятувати від тих, хто прагне приректи на смерть їх.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International