Book of Common Prayer
Книга Четверта
(Псалми 90-106)
1 Молитва Мойсея, Божого чоловіка.
2 Володарю, на віки вічні був Ти нашим житлом!
3 Ще гори народитися не встигли,
землі простори ще не сотворились,
а ти вже Богом був.
Ти завжди існував і жити вічно будеш, Боже!
4 Синам людським Ти народження й життя даєш,
та згодом повертаєш в порох.
5-6 Тисячоліття, як вчорашній день для Тебе,
як ніч минає швидко до світанку.
Ти змітаєш нас, наше життя минає наче сон,
ще й не розвиднілося, а нас уже немає.
Ми, як трава,
що вранці виростає, а ввечері суха, зів’яла.
7 Коли Ти гніваєшся, нам кінець,
Твій гнів лякає і вбиває!
8 Усі гріхи мої—перед Тобою,
Ти бачиш, Боже, кожен гріх таємний.
9 Твій гнів нам може коштувати життя,
яке, мов те зітхання, швидкоплинне.
10 Ми живемо принаймні сімдесят,
а дужчі—то й вісімдесят років.
Та й те життя наповнене стражданням і трудом,
аж ось скінчилося, і ми вже відлітаєм.
11 Хто знає вповні силу Твого гніву,
і люті повної Твого гніву,
12 що відміряє довжину життя?
Навчи нас мудро дні свої прожити.
13 Коли ж Ти, Господи, повернешся до нас
і слуг Своїх утішиш?
14 Своєю щирою любов’ю наповни кожен ранок,
щоб нам блаженство й радість у житті пізнати.
15 Даруй нам стільки ж років щастя,
як Ти завдав нам болю і турбот.
16 Дай Твоїм слугам і нащадкам їхнім
побачити Твої діла величні.
17 Дай, Боже, нашого Володаря пізнати ласку.
Підтримай і скеруй усе, що чиним ми,
хай благом будуть всі плоди роботи нашій.
15 Вашими іменами будуть мої обранці проклинати.
Господь-Володар пошле вас на смерть,
а слугам своїм Він дасть інше ймення.
16 Кожний, хто захоче бути благословенним,
попросить благословення у Бога праведного.
Кожний, хто присягає на землі,
присягатиметься Богом праведним,
тому що колишні біди забуті й сховані від Моїх очей.
Надходять нові часи
17 Погляньте, Я створю нові небеса і нову землю
і все що сталося, не відгукнеться в серці,
ми згадувати не будемо його.
18 Тож веселіться і радійте вічно з того, що Я творю,
бо Я зроблю Єрусалим щасливим містом,
народ його Я радісним зроблю.
19 Щасливий буду Я з Єрусалима,
і порадію Я зі Свого народу.
У ньому не лунатимуть
ні плач, ані журливі схлипи.
20 Там немовля не помиратиме, проживши день,
не помиратимуть старі, що не дожили свого віку.
Вважатись буде молодим, хто йде з життя в сто років,
вважатиметься проклятим, хто не дожив до ста.
21 Вони зведуть оселі й стануть жити в них,
посадять виноградники й втішатимуться їхніми плодами.
22 Так більш не буде, що одні будують, а інші живуть,
хтось сади саджає, а хтось лиш їсть плоди.
Вони житимуть так довго, як дерева.
Моїм обранцям буде щастя пізнати плоди своїх трудів.
23 Вони не будуть працювати задарма,
і не даватимуть життя синам,
приреченим на смерть.
Бо всі вони й нащадки їхні—
народ, благословенний Господом.
24 Вони ще говоритимуть, а Я вже відгукнуся,
не встигнуть слово мовити, а Я вже почую.
25 Вовк і ягнятко їстимуть разом,
лев сіно споживатиме, як бик,
змії земні нікому більш не заподіють зла,
не злякають жодного на Моїй Святій горі».
Так сказав Господь.
Новий Єрусалим
21 Тоді побачив я «нове небо і нову Землю», бо ті небо й Земля зникли, і моря більше не існувало. 2 Також побачив я святе місто, Новий Єрусалим[a], що сходив з небес від Бога, як наречена, вбрана для свого нареченого.
3 І почув я гучний голос, що лунав з престолу. Він промовляв: «Ось оселя Бога з людьми. Він оселиться з ними, і будуть вони Його народом, й Сам Бог буде з ними їхнім Богом. 4 Він витре кожну сльозу з їхніх очей, і не буде більше смерті. Не буде більше ні суму, ні плачу, ні болю, бо все старе минеться».
5 Потім Той, Хто сидить на престолі, сказав: «Дивіться! Ось Я творю все нове!» І додав: «Запиши все це, бо слова ці правдиві та істинні».
6 І сказав Він мені: «Збулося! Я—Альфа і Омеґа[b], Початок і Кінець. Я напуватиму спраглих водою із джерела життя.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International