Book of Common Prayer
18 [a] Для диригента. Псалом Давида, слуги Господнього, проспіваний після того, як Господь врятував його від усіх ворогів, а особливо від Саула.
2 Сказав Давид:
«Моя Ти сило, Господи, я Тебе люблю».
3 Господь—то моя Скеля, мій притулок і моя фортеця.
Мій Бог—моя фортеця, куди я ховаюсь.
Він—щит мій, ріг[b], який мене рятує.
Він—моя схованка в горах неприступних!
4 Я Господа покликав, гідного хвали,
і врятувавсь від ворогів.
5 Мене оплутали тенета смерті.
Потоки шалені змивали мене в небуття.
6 Тенета Шеола скували мене,
розверзлися пастки смертельні.
7 У час небезпеки гукав я Господа,
звертався до Бога мого, порятунку шукав!
В палаці Своєму почув мене Бог,
почув, як я волав про допомогу.
8 Тоді здригнулася земля і затремтіла,
і захиталися підніжжя гір!
Чому вони трусилися? Бо розлютився Бог!
9 Із Його ніздрів дим пішов,
нищівне полум’я шугнуло з Його вуст,
посипалися іскри з них.
10 І Він розверзнув Небеса,
спустився Він, а під ногами—чорні хмари!
11 Він полетів на Херувимі,
ширяв на крилах вітру.
12 Господь сховався у густих і темних хмарах,
які шатром Його накрили.
13 Від сяйва перед Ним
з дощем і блискавками Його хмара припливла!
14 Та прогримів Господь у небесах.
До кожного доніс Всевишній голос Свій
із-поміж блискавок і граду[c]!
15 Він випустив вогненні стріли,
і розігнав Він ворогів,
послав на них Він громовиці й блискавиці.
Нажахані, розбіглись вороги.
16 А потім, Господи, коли Ти насварив їх,
коли Твої уста на них подули вітром,
відхлинула вода, відкрилося дно моря,
й основи світу ми могли побачить.
17 Тоді Він руку простягнув із висоти, узяв мене,
і витягнув із лиха вод ревучих!
18 Господь мене урятував
від ворога могутнього мого,
урятував від ворогів, за мене дужчих!
19 Вони накинулись на мене в час турбот,
але мене Господь підтримав.
20 Мене затиснули з усіх боків,
та вивів Він мене у край безпечний.
Він врятував мене, бо любить!
21 Мені Він нагороду дав, бо я невинний.
Він допоміг мені, бо чисті мої руки,
22 бо я шляху Господнього тримався,
зла не чинив, аби не втратить Бога.
23 Чому? Бо я постійно думаю про Нього,
про правила Його і настанови,
й законів не порушую Його.
24 Я з Ним був щирий і від зла тримавсь подалі.
25 Він винагородив мене, бо я—невинний.
Господь бо бачить—руки мої чисті.
26 Бог вірний з тим, хто вірний і Йому,
Ти чесний з тим, хто і з Тобою чесний.
27 Ти добрий і чистий із тими,
хто добрий і чистий.
Але підступний Ти з підступними людьми.
28 Рятуєш Ти бідних людей,
пихатих Ти ставиш на місце.
29 Ти, Господи, запалюєш світильник мій,
і темряву мою Ти перетворюєш на світло.
30 З Тобою ворогів я переможу,
з Твоєю допомогою мури я перескочу.
31 Шлях Божий—досконалий!
Випробувані обіцянки Його!
Він захищає тих, хто покладаються на Нього.
32 Немає іншого Бога, крім Господа,
немає іншої скелі, крім нашого Бога!
33 Він сили зміцнює мої,
і в чистоті допомагає жити.
34 Зробив мене Він прудконогим, ніби лань,
дає мені Він стійкість навіть на узвишшях!
35 Готує мої руки Він до бою,
дає їм силу найтугіший лук напнуть.
36 Ти, Боже, дав мені Свій щит звитяжний,
правицею підтримуєш мене,
Ти знов і знов мені допомагав!
37 Зробив прудкими мої ноги
і сильними стопи мої!
38 Тож ворога я можу гнати й наздогнати,
й не відвертатися, аж доки не здолаю.
39 Розіб’ю ворогів, вони не зможуть встати,
вони впадуть до моїх ніг.
40 Даєш Ти мені сили у бою,
Ти змушуєш повсталих проти мене
схилитися в покорі.
41 Перемогти допомагаєш ворогів,
я ненависників збиваю з ніг.
42 Вони волали допомоги,
але ніхто їх не порятував.
І навіть Господа вони просили,
та незворушний Він лишивсь.
43 Я їх розвіяв, мов полову на вітру.
Як пил дорожній, їх ногами потоптав.
44 Рятуєш Ти мене від натовпу людей,
мене Ти ставиш на чолі народів інших,
і ті служитимуть мені, хоч я раніше їх не знав.
45 Чужинці, до яких про мене
раніше долітали лиш чутки,
все зроблять, щоб підлеститись до мене.
46 І мужність втративши, чужинці ті,
зі схованок повибігають, тремтячи від страху.
47 Нехай живе Господь. Благословенна Скеля,
Мій Бог, Який дарує перемогу, хай піднесеться!
48 Він—Бог, Який моїх карає ворогів,
підпорядковує мені людей Він.
49 Від ворога рятує Він мене,
дає мені звитягу Він над тими,
хто намагається мене здолати,
рятує від жорстоких ворогів.
50 Тому вславлятиму я, Господи, Тебе
поміж народами співатиму хвалу.
51 Багато, Боже, дарував Ти переміг царю, обранцеві[d] Своєму,
Свою до нього проявив Ти доброту—
Давиду і його нащадкам на віки.
13 У жнивну пору троє командирів тридцяти воїнів пробралися до Давида, який переховувався в печері Адуллам, бо филистимське військо розташувалося в долині Рефаїм[a]. 14 У той час Давид був у фортеці, а филистимські воїни знаходилися у Віфлеємі. 15 Давида мучила спрага, і він сказав: «От якби хтось приніс мені води напитися з Віфлеємської криниці, що біля брами!» 16 Троє героїв прорвали кордон филистимлян, набрали води з Віфлеємської криниці, що біля брами, й принесли Давидові. Але він відмовився пити ту воду і вилив її як пожертву Господу. 17 «Ні, нізащо, Господи, не можу я випити цю воду,—сказав Давид.—Хіба це не кров тих людей, що ризикували своїм життям, аби принести її?» Отож Давид нізащо не погодився випити ту воду. Ось такі були подвиги цих трьох героїв.
Привітання
1 Від старця[a] до вибраної пані[b] Богом й до дітей її, яких я насправді люблю. І не тільки я люблю вас, а й усі ті, хто пізнав істину[c]. 2 Ми любимо вас завдяки істині, яка живе в нас і буде з нами повік. 3 Благодать, милість і мир нам від Бога-Отця й від Ісуса Христа, Його Сина, в істині й любові.
Сповідуймо Слово Христове
4 Для мене було великим щастям знайти поміж дітей твоїх тих, які живуть слідуючи дорогою правди, як Отець заповідав нам. 5 А зараз я звертаюся до тебе, люба пані (і це не нову заповідь я пишу тобі, а споконвічну), щоб ми любили одне одного! 6 Ось що означає ця любов: нам слід жити згідно з заповіддю Божою, про яку ви чули споконвіку, а саме: «ви маєте жити в любові».
7 У світ пішло багато лжевчителів, які не визнають, що Ісус Христос прийшов в людській подобі. Такі люди—брехуни і вороги Христа. 8 Пильнуйте й стережіться, щоб не загубити того, для чого ми[d] працювали, щоб уповні одержати свою винагороду.
9 Хто не залишається в істинному вченні про Христа і переступає його, той не має Бога. А хто вірний істинному вченню, має і Отця, і Сина.
10 Якщо хтось завітає до тебе без цього вчення, не приймай його в своєму домі, не бажай йому добра. 11 Бо той, хто бажає такій людині добра, поділяє її лихі вчинки.
Закінчення
12 Хоч у мене багато про що є писати тобі, я не хочу довіряти це чорнилу й перу. Натомість, я сподіваюся завітати до тебе і поговорити віч-на-віч, щоб наша радість була повною. 13 Діти сестри[e] твоєї, вибраної Богом, вітають вас.
Весілля в Кані
2 За два дні по тому, в місті Кані, що в Ґалилеї, було весілля. Ісусова мати теж була там. 2 Запросили на весілля й Ісуса з учнями. 3 Коли вино було випите, мати сказала Ісусові: «Вина вже немає, бо гості все випили». 4 Ісус відповів їй: «Люба жінко, навіщо кажеш Мені про це? Мій час іще не настав». 5 Тоді Його Мати сказала слугам: «Робіть усе, що Він звелить».
6 У тому місці стояло шість великих кам’яних глеків для води, що люди використовували для юдейських обрядових обмивань[a]. І кожна з них вміщувала приблизно дві чи три міри[b] рідини. 7 Ісус наказав слугам: «Наповніть ці глеки водою». І ті виконали, що Він звелів. 8 Тоді Ісус знову звернувся до них: «А тепер зачерпніть трохи і віднесіть весільному старості». Слуги виконали й це.
9-10 Староста покуштував ту воду (яка перетворилася на вино) і здивувався, бо не знав звідки вино взялося. А слуги, які подали йому келих, знали про це. Тоді староста покликав нареченого й мовив до нього: «Всі люди пригощають спочатку добрим вином, а коли гості сп’яніють, тоді ставлять на стіл гірше. Ти ж приховав від гостей добре вино аж до тепер».
11 Це було перше чудо, що здійснив Ісус. То сталося в Кані в Ґалилеї. Так Він виявив Свою Божественну Велич, і Його учні повірили в Нього.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International