Book of Common Prayer
97 Господь царює! Хай земля й далекі країни
радіють і втішаються!
2 Навколо Нього хмари і пітьма густа,
чесність і справедливість підтримують Його престол.
3 Вогонь проходить перед Його обличчям
і спопеляє ворогів навколо Нього.
4 Ясніє світ від блискавиць Його метких,
земля те бачить і тремтить від страху.
5 Перед Володарем землі, могутнім Господом,
гірські вершини розтають, мов віск.
6 Про доброчинність Господа говорять небеса,
народи бачать всі Господню славу.
7 Нехай усі, хто поклоняється бовванам
й пишається нікчемними божками, будуть принижені.
Схиліться перед Ним, усі боввани.
8 Поселення в Юдеї звеселились, зрадів Сіон,
коли дізналися про рішення Твої.
9 Адже Ти, Господи,—Усемогутній,
над всім земним пануєш Ти,
піднесений Ти високо над усіма божками.
10 Любов Господня з тими, хто до зла ненависть має,
Він душі Своїх вірних стереже,
від кривдників оберігає їх.
11 Хто праведно живе, тих осяває світло,[a]
і щастя випадає щиросердим.
12 Тож люди добрі, будьте з Господом щасливі,
вшановуйте Його святе ім’я!
Хвальна пісня.
98 Новою піснею славьте Господа!
Вславляйте чудеса Його нові!
Його свята правиця перемагає знов,
2 Свою звитягу й доброту демонструє Він народам.
3 Про вірність і любов до Ізраїлю не забув Господь.
У найвіддаленіших закутках землі
всі бачать здатність Господа спасати.
4 Вся земле, криком Господа вітай,
піснями вибухни і веселись, співай!
5 На лірі псалми Господу заграйте,
на лірі й інших інструментах.
6 У сурми засурміть, в рожки осанну
Господу-царю співайте.
7 Хай море, все, що плодиться у ньому,
земля і все на ній Йому співають величальну!
8-9 Хай плещуть у долоні ріки,
хай гори радісно ідуть у танок
перед Господніми очима.
Адже прийде Господь на землю правити[b].
Він світом буде правити шляхетно,
людьми Всевишній буде правити правдиво.
22 Господь мене першою створив, за наміром Своїм,
я виплекана так давно, задовго до всього.
23 З’явилась я в часи далекі,
ще до народження землі.
24 Я роджена, як не було ще хвиль морських,
ще не було струмків бурхливих,
25 ще гори на свої місця не стали,
я народилася, як пагорбів ще не було,
26 коли Він не створив іще ні суші, ні полів,
тоді ще порошинки жодної не існувало.
27 Я вже була, коли Він небеса на місце ставив,
коли окреслив обрій на поверхні океану,
28 коли Він укріпив на небесах хмарини
і ринули фонтани із безодні океану.
29 Це сталося, коли Бог морю межі встановив,
щоб хвилі берега трималися,
коли намітив Він землі основи.
30 Була я майстром[a] поряд з Ним,
я насолодою Його була щодня,
завжди я жартувала з Ним.
20 Істинно кажу вам, хто приймає Мого посланця, той приймає і Мене, а хто приймає Мене, той приймає і Того, Хто Мене послав».
Ісус виявляє зрадника
(Мт. 26:20-25; Мк. 14:17-21; Лк. 22:21-23)
21 Мовивши це, Ісус сильно стурбувався і сказав відверто: «Істинно кажу вам: серед вас є один, хто зрадить Мене». 22 Та Його учні почали дивитися один на одного, не розуміючи, про кого Він каже. 23 Один з Його учнів, той, котрого Ісус любив, був поруч з Ісусом за столом. 24 Симон-Петро кивнув йому, щоб той спитав, про кого це Ісус мовив. 25 Той, нахилившись близько до Ісуса, запитав: «Господи, хто він?» 26 І відповів Ісус: «Це той, для кого Я вмочу скибку хліба в миску». Тоді Він вмочив хліб у миску й подав його Юді, сину Симона Іскаріота. 27 І лише Юда взяв той хліб, як сатана увійшов у нього. Тоді мовив Ісус до Юди: «Роби швидше те, що збираєшся зробити».
28 Та ніхто з тих, хто сидів поруч за столом, не зрозумів, чому Він так сказав Юді. 29 Через те, що Юда мав скриньку для грошей, одні думали, що Ісус сказав йому купити все, що потрібно для свята, інші, що Він велів роздати трохи грошей бідним. 30 Юда взяв шматок хліба в Ісуса і відразу вийшов. Була ніч.
Любіть одне одного
31 Після того, як Юда вийшов, Ісус мовив: «Прийшов час Сину Людському здобути славу, яка належить Йому, а через Нього і Бог прославиться. 32 Оскільки Бог здобуває славу через Нього, то й Син Людський прославиться через Бога. І Бог незабаром прославить Його. 33 Діти мої, вже не довго Я буду з вами, а потім ви шукатимете Мене. Це буде так, як Я сказав юдеям: „Ви не зможете піти туди, куди йду Я”. Так і вам Я кажу. 34 Я даю вам нову заповідь: любіть один одного. Як Я вас полюбив, ви повинні любити один одного. 35 Всі знатимуть, що ви Мої учні, якщо ви любитимете один одного».
145 Давидова молитва.
Мій Боже й Царю, возвеличую Твоє ім’я,
благословлятиму Твоє ім’я навіки.
2 Щодня вславлятиму Тебе,
Твоє ім’я хвалити буду вічно.
3 Господь—величний, гідний слави!
Не осягнуть нікому величі Його.
4 Із роду в рід Твої діяння будуть прославляти,
із покоління в покоління визнавати Твою велич.
5 Прекрасна Твоя слава неповторна,
тож оповім я про Твої діла чудесні.
6 Про грізну Твою силу говорити будуть люди,
а я їм розповім про Твою велич.
7 Твою безмежну щедрість пам’ятати будуть люди,
вславлятимуть в піснях Твої діяння добрі.
8 Господь і милостивий, і ласкавий, і терплячий,
і повен милосердя.
9 Дарує кожному Господь Свої щедроти,
до всіх творінь Своїх Він виявляє милість.
10 Тож, Господи, нехай Тебе звеличують усі,
кому Ти дав життя.
Нехай Тебе благословляють всі, хто вірить в Тебе!
11 Нехай розкажуть про Твоє величне царство й силу,
12 аби всі знали про неперевершеність Його
й прекрасну славу Його царства.
13 Воно завжди було і є, і буде вічно.
Твоє правління переживе віки і покоління.
Господу можна вірити, коли Він обіцяє,
вірність Його—в усьому що Він робить.[a]
14 Господь підтримає усіх, хто впав,
зведе на ноги всіх, хто впав, спіткнувшись.
15 На Тебе кожен дивиться, хто прагне хліба,
до Тебе йдуть по частку свою,
і Ти в належний час даєш їм хліб щоденний.
16 З долонь Твоїх
дай усім Твоїм творінням необхідне.
17 Господь у кожній справі справедливий,
Він праведний у всьому, що Він робить.
18 Господь близький до всіх, хто зве по допомогу,
Він поруч з тими, хто Його жадає.
19 Чого попросять шанувальники Господні, те Він зробить.
Він чує їхній гук по допомогу і рятує їх.
20 Господь піклується про всіх, хто Його любить,
але лихих людців не стерпить й знищить.
21 Тому уста мої співають Господу осанну,
тому Його ім’я на віки-вічні люди славлять!
Діти Божі перемагають світ
5 Хто вірить, що Ісус—Христос, той народився від Бога. А кожен, хто любить Отця, любить і дітей Його. 2 Так дізнаємося ми, що любимо дітей Божих: полюбивши Бога і дотримуючись заповідей Його. 3 Ми виявляємо свою любов до Нього, виконуючи Його заповіді, котрі не такі й важкі для нас. 4 Бо кожен, хто народився від Бога, перемагає світ. 5 Так, наша віра перемогла світ. То хто ж переможе світ, як не той, хто вірить, що Ісус—Син Божий?
Бог свідчить нам про Ісуса Христа
6 Ісус Христос—це Той, Хто прийшов до нас із водою і кров’ю[a]. Він прийшов не тільки з водою, а й з кров’ю, і Дух свідчить про те, а Дух—то істина. 7 Тому є три свідки: 8 Дух, вода і кров. І всі троє стверджують одне й те саме.
9 Якщо ми довіряємо свідченням людей, то маємо визнати, що Господнє свідчення—набагато значніше. Бо цінність Божого свідчення в тому, що Він свідчить про Свого власного Сина. 10 Той, хто вірить в Сина Божого, несе це свідчення у собі самому. А хто не вірить Богу, робить із Нього брехуна, бо не вірить Його свідченню про Сина Свого.
Бог дарував нам вічне життя
11 Ось у чому це свідчення полягає: Бог дарував нам вічне життя, і життя це у Сині Його. 12 Той, хто має Сина, має життя, а хто не має Сина, не має й життя.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International