Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
7 Ось що показав Він мені. Поглянь, Господь стояв біля вертикального муру з виском у руці. 8 І сказав мені Господь: «Амосе, що ти бачиш?» Я відповів: «Висок». Тоді Він сказав мені: «Дивись, Я покладу висок[a] серед Мого народу ізраїльського. Я ніколи більше не прощу їх. 9 Узвишшя Ісаака буде спустошено, святині Ізраїлю буде сплюндровано, Я з мечем нападу на дім Єровоама[b]».
Амазія намагається зупинити Амоса
10 Тоді Амазія, священик з Бетела, послав таке слово до царя Ізраїлю Єровоама: «Амос замишляє лихо проти тебе в самісінькому серці дому Ізраїлю: він підбиває народ на війну проти тебе. Він так багато вже лихого сказав, що країна не може вже терпіти слів його. 11 Бо ось ще Амос сказав: „Єровоам помре від меча, а Ізраїль неодмінно піде в заслання зі своєї землі”».
12 Амазія сказав Амосу: «О пророче, йди, втікай до землі Юдиної. Там споживай свою їжу і пророкуй там. 13 А в Бетелі не пророкуй більше ніколи, бо це царська святиня і царський храм».
14 Амос відповів Амазії: «Я не пророк, ані син пророка. Я вирощую худобу й фіґові дерева. 15 Але Господь взяв мене від отари і сказав мені: „Йди, пророкуй проти Мого народу ізраїльського”. 16 Тож зараз ти послухай слово Господа. Ти кажеш: „Не пророкуй проти Ізраїлю, не проповідуй проти дому Ісаака”».
17 А Господь ось що говорить:
«Жінка твоя повією стане в місті,
а сини й дочки твої поляжуть від меча.
Інші люди поміряють
і поділять землю твою між собою,
і помреш ти в землі нечистій.
Ізраїль неодмінно піде в полон
геть зі свого краю».
1 Хвальний псалом Асафа.
Бог піднімається на зібранні богів[a]
і суд вершить над іншими богами:
2 «Як довго будете неправедно судити?
Як довго кривдники ходити будуть
із піднятою головою?» Села
3 Судіть задля сиріт і бідаків,
права нужденних і знедолених відстоюйте в суді.
4 Рятуйте бідних, безпорадних,
від кривдника руки спасайте їх.
5 Вони не знають і не розуміють!
Вони блукають в пітьмах, й цілий світ тремтить!
6 Кажу Я: «Так, ви—боги[b],
ви всі Всевишнього сини,
7 але на вас, людей, чекає смерть,
впадете ви, як і усі царі до вас».
8 Постань же, Господи, землі суддею будь!
Бо над всіма народами лиш Ти Володар!
Вітання колосянам
1 1-2 Павло, волею Божою апостол Христа Ісуса і Тимофій, брат наш, вітають людей Божих в Колосах, братів і сестер наших вірних в Христі. Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого.
Павлова молитва
3 Коли ми молимося, то завжди дякуємо за вас Богові, Отцю Господа нашого Ісуса Христа. 4 Бо чули ми про вашу віру в Христа Ісуса і про вашу любов до всіх людей Божих. 5 Адже все, на що маєте надію, чекає вас на Небі. Ви вперше почули про це через Послання істинне, що є Доброю Звісткою, 6 коли вам про неї проповідували. Та зараз, вона по всьому світу поширюється й приносить плоди. Так було серед вас відтоді, як ви почули про милість Божу і визнали, що вона—істинна. 7 Ви дізналися про це від Епафраса, нашого улюбленого співробітника, вірного слуги Христа заради всіх нас[a]. 8 Він також розповів нам про любов вашу, натхненну Духом Святим.
9 Тому й ми з того дня, як почули про це, не переставали молитися за вас і благати Господа, щоб ви сповнилися пізнання волі Божої, великою мудрістю і духовним розумінням. 10 Щоб ви жили гідно Господа й у всьому догоджали Йому, приносячи плоди в усякому доброму ділі, і зростаючи в пізнанні Бога[b]. 11 Щоб ви зміцнювалися Його великою силою завдяки Його славній могутності, щоб ви могли знести всі турботи з терпінням і радістю.
12 Дякуйте Отцеві, Який дав вам можливість мати частину тієї спадщини, що належить Божим людям, які живуть у світлі. 13-14 Він визволив нас із влади темряви й привів до Царства улюбленого Сина Свого, в Якому ми маємо визволення і прощення гріхів наших.
Історія про доброго самаритянина
25 Один законник підвівся і, випробовуючи Ісуса, запитав: «Вчителю, що мушу я зробити, аби здобути вічне життя?» 26 Ісус промовив: «А що написано в Законі? Яке твоє розуміння того, що ти там вичитав?» 27 Той відповів: «„Любіть Господа Бога свого всім серцем, усією душею, усією силою і розумом своїм”(A). А також: „Любіть ближнього свого, як себе самого”»(B).
28 Тоді Ісус сказав йому: «Ти відповів правильно. Виконуй це і тоді здобудеш вічне життя». 29 Але він, намагаючись виправдатись, запитав: «Але хто є моїм ближнім?» 30 Ісус відповів: «Ішов якось чоловік із Єрусалиму до Єрихона і потрапив до рук грабіжників. Ті роздягли його, побили та й подалися геть, залишивши його ледь живого. 31 Випадково йшов священик по тій дорозі. Помітивши пограбованого, він перейшов на інший бік дороги, обійшовши його. 32 Тією ж дорогою йшов левит. Побачивши побитого, він також перейшов на інший бік. 33 Потім прийшов туди подорожній самаритянин. Коли він побачив нещасного, то сповнився співчуттям до нього.
34 Він підійшов, перев’язав рани, після того, як полив їх оливою та вином[a]. Тоді поклав стражденного на свого віслюка, відвіз до заїжджого двору і там подбав про нього. 35 Наступного дня самаритянин дав господарю заїзду два динари й сказав: „Подбай про цього чоловіка. Якщо витратиш більше, я віддам тобі різницю, коли повернуся”.
36 То хто ж із цих трьох був ближнім чоловікові, який постраждав від грабіжників?»
37 Законник відповів: «Той, хто змилостився над ним». Тоді Ісус промовив: «Тож іди й роби так, як він».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International