Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Душе моя, благословення Господу пошли!
О Господи, мій Боже, Ти—величний,
Ти вбраний в шати доблесті і слави.
2 Як в тогу, Він огорнений у світло,
Він небо розгортає, мов завісу.
3 Небеса—підмурівок Його дому,
небесні хмари—колісниці Бога,
на крилах вітру Він мандрує небесами.
4 Зробив Він Ангелів подібними до вітру,
а слуг Своїх—до полум’я.
5 Він землю на підвалини міцні поставив,
отож ніколи не впаде вона.
6 Мов ковдрою, безоднею вкрив землю,
вершини гір Він вкрив водою.
7 Коли Він дорікнув і гримнув грізно,
то води ринули, помчались хутко з гір.
8 Здійнялися гірські вершини, а долини впали вниз,
все стало на свої місця, як Ти звелів.
9 Ти встановив кордони для води,
щоб суходіл не затопила.
24 Всього, що Ти зробив, і не злічити!
І скільки мудрості у всіх Твоїх діяннях,
наповнена земля усім, що Ти створив!
35 Коли з землі піде останній грішник
і кривдників не лишиться на ній.
Душе моя, благословення Господу пошли!
Благословен Господь!
37 «Коли я думаю про бурю ураганну,
тріпоче серце і нерівно б’ється.
2 Прислухайтесь до грому голосу Його,
послухайте, як гуркіт ллється з уст Його.
3 Він посилає блискавку, щоб освітила небо,
заграва розлягається з кінця в кінець землі.
4 Гучний, величний голос Божий розсилає громи,
ніхто не спинить гуркіт грому Божого.
5 Гримить чудовий голос Божий,
вершить великі справи Він,
яких ми осягнуть не в змозі.
6 Тому що снігу Він наказує: „На землю падай”.
А зливі промовляє: „Дужче лий”.
7 Він кожного печаткою позначив,
щоб всі могли довідатись, що Він зробив.
8 До лігва утікає все живе,
щоб заховатись, пересидіти.
9 Із півдня налітає вітер штормовий,
північні вітри холод принесуть.
10 Від подиху Бога утворюється лід
і неосяжні води замерзають.
11 До того ж хмари Він наповнює водою,
скрізь розсилає блискавки із них.
12 Кружляють небом хмарища важенні,
виконуючи Боже повеління.
Як Він бажає, над землею линуть.
13 Чи то заради покарання для землі,
а, може, милості заради Він це зробив.
14 Про це послухай, Йове.
Встань і поміркуй про чудеса Господні.
15 Чи знаєш ти, як хмарами керує Бог,
як змушує вистрілювати блискавками небо?
16 Чи знаєш ти, як темні хмари розвіюються?
Чи знаєш ти про неймовірні чудеса Того, Хто знає все?
17 Чи можеш ти, хто в одязі потіє, знати,
чому південний вітер віє і змушує завмерти землю?
18 Чи можеш ти разом з Ним хмари розстилати,
важкі, як дзеркало шліфоване латунне?
19 Скажи, що мусимо Йому сказати.
Не можемо придумати нічого, бо не знаєм.
20 Хіба годиться перебивати Бога, щоб сказати самому?
Це також безглуздо, як просити Бога смерті?
21 Отож ніхто не бачив світла, яскравого такого,
як коли подує вітер і розвіє хмари,
й очистить повітря, зробить прозорим його.
Тоді яскравий жар приходить
22 із Зафона[a]—те страшне й яскраве світло,
що навколо Бога.
23 Не можем Всемогутнього ми осягнути,
величний Він у силі, справедливості та правді.
Він перед нами не звітує[b].
24 Тому Його й бояться люди,
хоч Він на мудрагеля кожного і не зважає».
Жінка і звір
17 Тоді один із семи Ангелів, які мали сім чаш, підійшов до мене й сказав: «Ходім, я покажу тобі покарання, на яке засуджена велика розпусниця, котра сидить над багатьма річками. 2 Царі світу чинили розпусту з нею, а жителі землі впивалися вином її розпусти».
3 Після того, силою Духу Ангел переніс мене в пустелю. Там я побачив жінку, яка сиділа на червоному звірі, вкритому богозневажливими іменами. І було в нього сім голів і десять рогів. 4 Жінка була вдягнена в порфіру й багрянець, приоздоблена золотими прикрасами, коштовним камінням й перлами. В руці вона тримала золотий келих, повний мерзоти й бруду її розпусти. 5 На чолі в неї був символічний напис:
«ВЕЛИКИЙ ВАВИЛОН—
МАТІР РОЗПУСНИЦЬ
І ВСЯКОЇ ЗЕМНОЇ ГИДОТИ».
6 І побачив я, що жінка ця п’яна від крові святих людей Божих і тих, хто вмер за свідчення їхньої віри в Ісуса. Побачивши її, я дуже здивувався.
Пояснення Ангела
7 Тоді Ангел сказав мені: «Чому ти дивуєшся? Я поясню тобі таємницю жінки й звіра з сімома головами й десятьма рогами, який несе її. 8 Звір, якого ти бачив, колись був живим, але зараз він мертвий. Та він незабаром вийде з безодні й піде на загибель. Тоді ті, хто живе на землі і чиї імена не вписані у Книгу Життя від самого початку світу, будуть здивовані, коли побачать звіра, який колись був живий, а зараз є мертвий, але ще з’явиться.
9 Ось де розум з мудрістю потрібні. Сім голів—це сім пагорбів, на яких сидить жінка. Це також і сім царів. 10 П’ятеро з них уже померли, один іще править, а один ще не прийшов. Як прийде він, то призначено йому недовго панувати. 11 Звір, котрий був живим, а зараз є мертвий, це і є восьмий цар, який водночас і один із семи. Йде він до загибелі своєї.
12 Десять рогів, які ти бачив, то десять царів, які ще не почали своє царювання. Але буде дана їм зі звіром влада царська на одну годину. 13 Всі вони мають одну мету, і всі віддадуть силу свою і владу звіру. 14 Вони воюватимуть із Ягням, але Воно, разом із покликаними, вибраними й вірними переможе їх, бо Воно—Господь над панами і Цар над царями».
15 Потім Ангел сказав мені: «Річки, які ти бачив там, де сидить розпусниця—це народи, нації і мови. 16 Звір і десять рогів, які ти бачив, ненавидітимуть розпусницю. Вони зруйнують і роздягнуть її, їстимуть тіло її й палитимуть його вогнем. 17 Адже Бог вклав в їхні серця виконати волю Його: вони погодились віддати звіру владу свою до тих пір, поки не здійсняться Слова Божі. 18 Жінка, яку ти бачив—це велике місто, що панує над земними царями».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International