Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Псалом Давида.
О Господи, суди мене і доведи,
що жив я доброчесно й непохитно
і що завжди на Тебе покладавсь.
2 О Господи, Ти випробуй мої
найпотаємніші чуття й думки.
3 Твоя любов завжди переді мною.
Твоя любов завжди мене веде.
4 Не знаюсь я з брехливими людьми,
і з лицемірами у мене справ немає.
5 Ненавиджу я товариство злих,
й з безбожниками водитись не бажаю.
6 На знак невинності своєї мию руки,
щоби ходить довкола вівтаря Твого, О Господи,
7 і щоб воздати Тобі хвалу,
та ще оповістить про чудеса
усі, що створені були Тобою.
8 О Господи, люблю Твою оселю[a],
де сяє Твоя слава Господня—то яскраве сяйво,
яким Бог повідомляв людям про Свою присутність.
9 О Боже, не карай мене укупі з грішниками
і не відбирай мого життя,
як у людей тих кровожерних,
10 які завжди готові кривдить інших
й чиї долоні завжди прагнуть хабаря.
11 А я життя у чистоті проводжу,
будь милосердний, порятуй мене!
12 Нічого не погрожує мені, коли
я славлю Бога на велелюднім зібранні.
Друзі Йова
11 Коли про всі нещастя, що сталися з Йовом, почули три його побратими: Еліфаз з Темана, Білдат з Шуа, Зофар з Наамата—вони залишили свої домівки й разом прийшли до нього, щоб поспівчувати йому, та розважити Йова. 12 Та коли наблизилися, вони першими побачили свого друга і ледве впізнали його. Заголосили, заридали, рвали на собі одяг, сипали попіл на голови в ознаку туги. 13 А потім сиділи поряд з Йовом сім днів і сім ночей, не промовивши ні слова, бо бачили, як тяжко він страждає.
Йов проклинає день свого народження
3 По цьому Йов розтулив уста і почав проклинати день, коли народився. 2 Відповідь Йова була така:
3 «Якби той день, коли на світ я народився,
та в небуття пішов!
Якби пощезла ніч, коли сказали:
„Зачалось хлоп’я!”
4 Якби той день лишився чорним!
Нехай би Бог на небесах забув його,
нехай світанок би на нього не зійшов!
5 Нехай би темрява і морок смерті день той затулили,
нехай би хмари клубочились і застлали день,
хай би затемнення на день мого народження упало.
6 Нехай би ніч зачаття морок проковтнув,
щоби не числилась вона у році,
нехай би випала із обрахунку місяця вона.
7 О, як би я хотів, щоб ніч безплідною була,
щоби не чуть було щасливих згуків!
8 Волав би я, щоб ті, хто збудить Левіафана,
хто проклинає день, ту ніч зачарував би.
9 Бажав би я, щоби зірки нічні лишились чорні.
Хотів би, щоби ніч бажала світла, та не побачила його,
хотів би я, щоб не побачила вона світанку.
10 Але ж та ніч не зачинила двері в материнське лоно,
не заховала горе від моїх очей.
11 Чому не народивсь я мертвим,
чому я дихання останнє не згубив,
з утроби появившись?
12 Чому коліна материнські мене зустріли,
чому кипіли перса молоком для мене?
13 Інакше б я уже лежав спокійно,
я спав би, мав би я спочинок
14 з земними радниками і царями,
що відбудовували свої попелища.
15 Чи з тими управителями, що в золоті купались,
свої будинки сріблом обставляли.
16 Чому я недоношеним не став,
чом не похований, як ті малі,
що світла дня ніколи не спізнали?
17 Там і злочинці перестали б турбувати,
там і натомлені спочинок знайдуть.
18 Ув’язненим там нічого боятись,
не чути спонукань наглядача.
19 Там не існує ні великих, ні малих,
не має там господаря, слуги.
20 Навіщо страднику те світло дня,
життя нащо тому, хто повсякчас страждає,
21 хто смерті прагне, а її немає,
хто смерті прагне більше, ніж скарбів?
22 Були б веселими ті люди, безсумнівно,
співали б, тішачись, що вже знайшли могилу.
23 Навіщо світло дня тому,
чий шлях життєвий схований,
кого Бог мурами огородив?
24 Стражданнями живу я більше,
ніж хлібом повсякденним,
ридання рветься і кипить, немов вода.
25 Бо те, чого боявсь, уже звалилося на мене,
чого страшився, те уже настало.
26 Я втратив спокій, втихомирення не знаю,
не відпочив я, бо прийшла біда».
23 До приходу цієї віри ми були під охороною Закону—у в’язниці, аж доки не настав час, коли Господь відкрив нам шлях віри. 24 Тож Закон був нашим охоронцем й захисником, та мав привести нас до Христа, щоб ми змогли виправдатися перед Богом вірою своєю. 25 А зараз, коли ця віра прийшла, ми більш не потребуємо, щоб Закон був нашим охоронцем.
26 Усі ви—Божі діти через віру в Ісуса Христа. 27 Бо усі, хто хрестилися в Христі, в Христа одяглися. 28 Тож немає різниці між юдеєм і поганином, рабом і вільною людиною, чоловіком і жінкою, бо всі ви—єдині в Ісусі Христі. 29 І якщо ви належите Христу, то ви—Авраамові нащадки і спадкоємці, згідно з обітницею, даною Авраамові Богом.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International