Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Для диригента. Для музичних інструментів. Псалом Давидів.
2 Почуй мої благання Боже,
прислухайсь до моїх молитв.
3 Хоч де б я був, коли мене проймає жах,
Тебе гукаю я на допомогу.
Мене ведеш Ти,
Сам перебуваючи в твердині наді мною.
4 Бо Ти—притулок мій,
могутня башта, що від ворога рятує!
5 Я хочу вічно жити в святім Твоїм наметі
і мати захист під твоїм крилом. Села
6 Ти на клятви зглянувся мої,
і спадщину Ти дав усім, хто возвеличує Тебе.
7 Даруй цареві довголіття,
щоб жити йому із роду в рід.
8 Щоб царювати повіки перед Богом,
щоб милосердя й ласку Божу оберігом мати.
9 Повік співатиму Тобі хвалу і шану,
дотримуватись клятви буду день у день.
Давидова доброта до Саулового роду
9 Давид якось запитав: «Чи залишився ще хтось із дому Саула? Я б виявив ласку до нього заради Йонатана».
2 А був собі раб на ім’я Зіва, який служив у Сауловому домі. Його покликали до Давида. Цар його запитав: «Ти Зіва?»
«Так, твій слуга»,—відповів той.
3 Цар запитав: «Чи залишився ще хтось із дому Саула, кому б я подарував Божу ласку?»
Зіва відповів царю: «Ще залишався син Йонатана, він кульгавий на обидві ноги».
4 «Де він?»—запитав цар.
Зіва відповів: «Він у домі Макіра, сина Амміела з Ло-Девара».
5 Цар Давид наказав своїм слугам приставити його з дому Макіра, сина Амміела з Ло-Девара. 6 Коли Мефівошет, син Йонатана, сина Саула, прийшов до Давида, він схилився, вшановуючи Давида. Давид сказав: «Мефівошете!»
«Твій слуга»,—відповів той.
7 «Не бійся,—звернувся до нього Давид,—я неодмінно виявлю ласку до тебе заради твого батька Йонатана. Я віддам тобі весь край, яким володів твій дід Саул, і ти завжди їстимеш за моїм столом».
8 Мефівошет уклонився й відповів: «Чи варто тобі помічати такого слугу, який схожий на мертвого пса?»
9 Тоді цар покликав Зіву, Саулового слугу, й наказав йому: «Я віддав онуку твого володаря все, що належало Сауловому роду. 10 І ти, і твої сини й твої слуги маєте обробляти йому землю, збирати врожай, щоб онука твого володаря завжди мав їжу. А Мефівошет, онука твого пана, завжди їстиме за моїм столом».
У Зіви було п’ятнадцять синів та двадцять слуг.
11 Зіва відповів царю: «Твій слуга зробить усе, що мій володар-цар звелить мені зробити». Тож Мефівошет їв за Давидовим столом, як цареві сини.
12 У Мефівошета був маленький син, якого звали Михей. Всі, хто жив у домі Зіви, служили Мефівошету. 13 Мефівошет жив у Єрусалимі, адже він завжди їв за царевим столом. А був він калікою: кривим на обидві ноги.
Притча про заблудлу вівцю
(Мт. 18:12-14)
15 Довкола Ісуса зібралися послухати збирачі податків і грішники. 2 А фарисеї та книжники почали дорікати: «Цей Чоловік водиться з грішниками й, навіть, їсть із ними!»
3 На те Ісус розповів їм таку притчу: 4 «Якщо хтось із вас має сто овець, і одна з них відіб’ється від отари, чи не залишить він решту дев’яносто дев’ять на вигоні і шукатиме одну заблудлу, аж доки не знайде її? 5 А як знайде, то радісно візьме на плечі й понесе додому. 6 І прийшовши додому, покличе друзів і сусідів і скаже їм: „Порадійте разом зі мною: адже я знайшов мою заблудлу вівцю!” 7 Повірте, так само й на Небі більше буде втіхи з одного грішника, який розкається, ніж із дев’яноста дев’яти праведників, котрим немає потреби каятися».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International