Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

¹² Тоді Авнер відправив від свого імені посланців до Давида, щоб ті йому сказали таке: «Чия це земля? Давай складем Угоду, і я переконаю Ізраїль, щоб ішов за тобою».

¹³ «Гаразд,—погодився Давид,—складу з тобою Угоду. Але на таких умовах: не приходь до мене, якщо не захопиш із собою Міхал, дочку Саула». ¹⁴ А ще Давид послав гінців до Іш-Бошета, Саулового сина, зі словами: «Віддайте мені мою дружину Міхале, за яку я заплатив цілу сотню шкірок крайньої плоті филистимлян^[a]».

¹⁵ Іш-Бошет послав наказ, щоб забрали її чоловіка Палтіела, сина Лаїша. ¹⁶ Однак її чоловік пішов з нею, гірко плачучи, аж доки не дійшли до Багурима. Авнер йому наказав: «Повертайся додому!» І він повернувся.

Змова юдеїв проти Павла

¹² Наступного ранку, юдеї змовились і заприсягнулися, що не будуть ні їсти, ні пити, доки не вб’ють Павла. ¹³ Тих, хто брав участь у змові було понад сорок чоловік. ¹⁴ Вони пішли до головних священиків і старійшин й сказали: «Ми дали клятву нічого не їсти, доки не вб’ємо Павла. ¹⁵ Отож ви й Синедріон пошліть запит до командира. Нехай знову приведуть Павла сюди, ніби для того, щоб іще раз розглянути справу більш детально, а ми підготуємось і вб’ємо його ще до того, як його сюди доставлять».

¹⁶ Але син Павлової сестри, почувши про цю змову, пробрався до фортеці та й розказав про все Павлові. ¹⁷ Павло покликав одного з офіцерів і сказав: «Відведи цього юнака до начальника, він має щось йому розповісти». ¹⁸ Той узяв хлопця й, відвівши його до начальника, сказав: «Ув’язнений Павло покликав мене й попросив, щоб я привів цього юнака до тебе, бо він хоче тобі щось розповісти».

¹⁹ Начальник узяв хлопця за руку і, відвівши убік, запитав: «Що ти хотів розповісти мені?» ²⁰ Тоді юнак сказав: «Юдеї змовилися, що проситимуть тебе привести завтра Павла до Синедріону, буцімто для того, щоб вони розглянули його справу уважніше. ²¹ Але не дай їм себе переконати, бо більше сорока чоловік будуть чекати на нього в засідці. Вони поклялися не їсти й не пити, доки не вб’ють Павла. І тепер вони вже напоготові, тільки й чекають твоєї згоди».

²² Начальник відпустив юнака, застерігши: «Гляди, нікому не кажи, що ти попередив мене про це». ²³ Потім він покликав двох своїх офіцерів^[a] і наказав: «О дев’ятій годині вечора ми вирушаємо до Кесарії. Приготуйте двісті воїнів, сімдесят вершників і двісті списоносців, ²⁴ а також коней для Павла, аби перепровадити його живим до правителя Фелікса». ²⁵ Він написав Феліксу такого листа:

²⁶ «Клавдій Лісій шле вітання вельмишановному правителю Феліксові.

²⁷ Юдеї схопили цього чоловіка і мало його не вбили, але дізнавшись, що він є римським громадянином, я з воїнами прийшов і врятував його. ²⁸ Оскільки я хотів дізнатися, з якої саме причини його звинувачують, то й відвів його до юдейського Синедріону. ²⁹ Я з’ясував, що їх звинувачення пов’язані зі спірними питаннями про їхній Закон. За цим чоловіком немає провини, яка б вимагала смерті або ув’язнення. ³⁰ Коли ж мене повідомили, що проти цього чоловіка готується змова, то я одразу ж направив його до тебе й наказав, щоб ті, хто його звинувачує, зробили це в твоїй присутності».

³¹ І воїни виконали наказ. Вони взяли Павла і вночі привели його в Антипатриду. ³² Наступного дня вершники залишилися із Павлом і супроводжували його до Кесарії, а решта повернулася до фортеці.

³³ Коли вершники прибули до Кесарії, вони віддали листа правителю Феліксу й передали йому Павла. ³⁴ Той прочитав листа й запитав Павла, з якої він провінції. І дізнавшись, що той із Кілікії, сказав: ³⁵ «Я вислухаю тебе в присутності тих, хто тебе звинувачує». Він наказав стерегти Павла в палаці Ірода.