Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Хвальний псалом Давида.
О Господи, почуй мої молитви
і до благань прислухайся моїх!
Прийди на допомогу добрими ділами.
2 Не позивайся зі Своїм слугою,
адже перед Тобою кожен винний.
3 Полює ворог, переслідує мене і хоче вбити,
підштовхує мене в могилу, в морок,
немов мене уже давно нема в живих.
4 Душа і серце завмирають з переляку.
5 Я пам’ятаю все, що Ти колись зробив,
я думаю про всі Твої діла,
кажу про все, що здійснене Тобою.
6 Здіймаю руки у молитвах!
Мов спрагла без дощу земля, Тебе жадаю! Села
7 Благаю дати відповідь мерщій,
тому що дух уже згасає мій.
Не відвертай Свій лик від мене,
інакше я піду до тих, хто спочиває в могилі.
8 Нехай світанки подарують Твою ласку незрадливу,
бо покладаюся на Тебе.
Навчи, яким шляхом іти в житті,
адже життя моє—в Твоїх руках.
9 Врятуй мене від ворогів моїх,
бо я в Тобі вбачаю, Господи, свій прихисток надійний.
10 Навчи, як жити за веліннями Твоїми,
бо Ти—наш Бог.
Нехай Твій добрий дух веде нас у прекрасний край.
11 Даруй мені, о Господи, життя заради імені Твого,
будь милосердний, витягни з біди!
12 Яви Свою любов і ворогів моїх побий,
моїх затятих ворогів згуби, бо я—Твій слуга.
18 Дитя зростало. Одного дня хлопчик пішов до батька, який був з женцями. 19 «Моя голова! Моя голова!»—поскаржився хлопчик батькові. Батько звелів слузі: «Віднеси його до матері». 20 Після того, як слуга підняв хлопчика й відніс його до неньки, хлопець до обіду посидів у неї на колінах та й помер. 21 Вона піднялася нагору й поклала його на ліжко Божого чоловіка, причинила двері й пішла.
22 Тоді покликала чоловіка й сказала йому: «Приведи мені котрогось із слуг та віслюка, щоб я могла швидко з’їздити до Божого чоловіка й повернутися додому».
23 «Навіщо тобі до нього їхати сьогодні?—Запитав він.—Адже нині не субота й не молодик».
«Все гаразд»[a],—відказала вона.
24 Вона осідлала віслюка й наказала слузі: «Ходімо, поспішаймо. Не притишуй ходи заради мене, аж доки я тебе не попрошу». 25 Ось вона вирушила в дорогу й приїхала до Божого чоловіка на гору Кармел. Коли Божий чоловік побачив її ще звіддалік, він сказав слузі Ґегазі: «Поглянь! Он з’явилася шунамітянка! 26 Біжи їй назустріч і розпитай: „Чи все в тебе гаразд? Як чоловік ся має? Чи дитя здорове?”» «Все гаразд»,—відповіла жінка.
27 Коли вона прийшла до Божого чоловіка в горах, вона схопила його за ноги. Ґегазі відштовхнув її, але Божий чоловік сказав: «Не чіпай її! Вона гірко засмучена, але Господь приховав це від мене й не розповів мені цього».
28 Вона сказала: «Хіба я просила в тебе сина, мій пане? Хіба я не казала тобі: „Не збивай мене з пантелику?”»
29 Еліша наказав Ґегазі: «Заткни одяг за пасок, візьми мого ціпка й поспіши. Якщо зустрінеш когось, не вітайся, а якщо тебе хтось привітає, не відповідай. Покладеш мого ціпка на хлопчикове обличчя». 30 Але мати того хлопчика промовила: «Присягаюся життям Господа й твоїм життям, що я не піду без тебе». Еліша підвівся й пішов з жінкою.
31 Ґегазі пішов попереду й поклав ціпок на хлопчикове обличчя, але той не подав ніяких ознак життя. Тож Ґегазі вернувся до Еліші й сказав: «Хлопчик не прокинувся».
32 Коли Еліша дійшов до будинку, на ліжку лежав мертвий хлопчик. 33 Еліша зайшов, замкнув за собою двері. В кімнаті більше нікого не було, крім них. Еліша почав молитися Господу. 34 Потім він підійшов до ліжка, ліг на хлопчика так, щоб устами торкатися уст хлопця, очима—його очей, руками—його рук. Коли він притулився, тіло хлопчика почало теплішати. 35 Еліша підвівся, пройшовся кімнатою з одного кінця в інший, а потім ще раз ліг на хлопчика. Хлопчина сім разів чхнув і розплющив очі.
36 Еліша покликав Ґегазі й сказав: «Поклич шунамитянку!» Той погукав. Коли вона прийшла, він сказав: «Візьми сина». 37 Вона підійшла, кинулася в ноги й низько перед ним вклонилася. Тоді взяла сина на руки й вийшла.
Від смерті до життя
2 1-2 У минулому, ви були духовно мертвими через свої провини та гріхи проти Бога, в яких жили раніше, йдучи лихими шляхами цього світу. Ви корилися володарю, який править злими силами цього світу[a], духові, що діє в непокірних.
3 Усі ми теж колись жили серед них, задовольняючи свою духовну природу, йдучи за її бажаннями та прагненнями. І, як усі люди на світі, були приречені зазнати гніву Божого.
4 Та Бог багатий милосердям через Його велику любов до нас. 5 Навіть коли ми були мертвими через гріхи свої, Він дарував нам нове життя разом із Христом (і були ви врятовані завдяки Божій милості). 6 Бог воскресив нас до життя разом із Христом і посадив разом із Ним на престолі у Царстві Небеснім. Господь зробив це заради нас в Ісусі Христі. 7 Бог зробив це для того, щоб показати на всі прийдешні часи незрівнянне багатство милості Своєї. Він зробив це завдяки доброті до нас в Ісусі Христі.
8 Бо саме Божою милістю спаслися ви завдяки вірі. Спасіння не є ваша заслуга, то є дар Божий. 9 То не винагорода за чийсь труд, й не те, чим хтось міг би хвалитися. 10 Бо ми—створіння Божі. Він створив нас у Ісусі Христі для добрих справ. І справи ті Бог приготував заздалегідь, щоб ми могли свої життя присвятити їм.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International