Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Пісня прочан.
Щасливий той, хто Господа шанує,
щасливий, хто Його стежками йде.
2 Труди твої дадуть плоди,
тобі щаститиме в житті.
3 Твоя дружина буде, мов лоза родюча,
круг столу діти, мов оливкові дерева при оазі.
4 Тож пам’ятай: той чоловік, який шанує Бога,
від Нього матиме благословення.
5 Нехай благословить тебе Господь
із храму на горі Сіон,
щоб все життя втішався ти Ізраїлю добром,
6 щоби онуків дочекатись міг ти.
Хай буде мир Ізраїлю завжди!
22 Тож скажи дому Ізраїлю, що Господь Бог говорить: „Не заради тебе, о доме Ізраїлю, намірився Я все це зробити, а заради Свого Імені святого, яке ганьбив ти поміж народами, до яких пішов. 23 Я виявлю святість Мого імені великого, що його ви зганьбили поміж народами, імені, що його ви знеславлювали поміж ними. Тоді народи знатимуть, що Я—Господь, коли через вас явлю Себе святим в очах їхніх”».
Так проголошує Всевишній Бог: 24 «Я заберу Я вас з-поміж народів, Я позбираю вас із усіх країн і приведу назад у вашу власну землю. 25 Я скроплю вас чистою водою, і будете ви чисті. Я очищу вас від усього вашого бруду і від усіх бовванів ваших. 26 Я вкладу в вас новий розум і дам вам новий дух. Я заберу геть ваше кам’яне серце і дам вам серце з плоті. 27 Я вкладу Мій Дух у вас,[a] навчу вас сумлінно дотримуватися законів й настанов Моїх. 28 Ви житимете на землі, яку Я дав пращурам вашим, і ви будете народом Моїм, а Я буду Богом вашим.
29 Я врятую вас від усієї нечистоти вашої, Я пошлю вам багатий врожай, і не дам напасти на вас голодомору. 30 Я збільшу плоди на деревах і врожай на полях, щоб ви більше не зазнавали наруги поміж народами через голодомор. 31 Тоді згадаєте ви свої лихі звичаї та нечестиві вчинки й гидуватимете самі собою за гріхи й мерзенні звички ваші. 32 Я хочу, щоб знали ви, що Я роблю це не заради вас, а заради імені Мого, Неслава та ганьба вам за поведінку вашу, о доме Ізраїлю». Так проголошує Господь Бог.
53 Після цього всі вожді юдейські розійшлися по своїх домівках.
Звинувачення жінки в перелюбі
8 Ісус вирушив на Оливну гору. 2 Рано-вранці наступного дня Він знову пішов у храм. Коли усі люди посходилися до Нього, Він сів і почав навчати. 3-4 Книжники й фарисеї привели жінку, яку спіймали під час перелюбу, поставили її перед людьми й сказали Йому: «Вчителю, цю жінку якраз застали, коли вона чинила перелюб. 5 Закон Мойсеїв наказує нам закидати таких жінок камінням. А що Ти на це скажеш?»
6 Вони говорили так, щоб випробувати Ісуса й використати Його відповідь проти Нього Самого. Ісус же нахилився й почав писати щось пальцем на землі. 7 А вони не переставали питати. Тоді Він устав і мовив до них: «Той серед вас, хто без гріха, нехай перший кине в неї камінь». 8 Знову, нахилившись, Він почав писати по землі.
9 Почувши ці слова, всі почали розходитися: спочатку старші, а за ними й молодші. Зосталися лише Ісус та жінка, яка стояла перед Ним. 10 Підвівшись, Ісус мовив до неї: «Жінко, де ж усі, хто обвинувачували тебе? Чи жоден із них не визнав тебе винною?»
11 «Жоден, Добродію»,—відповіла вона.
«То й Я не виню тебе,—сказав Ісус.—Іди собі й більше не гріши!»[a]
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International