Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
Ведіння сухих кісток
37 Сила Господа зійшла на мене, Дух[a] Господній вивів мене й поставив серед долини[b]; вона була повна кісток. 2 Він водив мене туди й сюди між ними, і побачив я силу силенну кісток по долині, і всі вони були вже пересохлі. 3 Він спитав мене: «Сину людський, чи можуть ці кістки жити?» Я відповів: «О Господи Боже, тільки Ти знаєш». 4 Тоді Він сказав мені: «Пророкуй цим кісткам і скажи їм: „Кістки сухі, почуйте слово Господа!” 5 Ось що Господь Бог говорить цим кісткам: „Я зроблю так, щоб дух увійшов у вас і ви ожили. 6 Я прикріплю сухожилля до вас і примушу плоть лягти на вас і вкрию вас шкірою; Я вдихну життя в вас, і ви оживете. Тоді ви знатимете, що Я Господь”».
7 Тож я пророкував, як мені було наказано. І поки я пророкував, був шум, якесь деренчання, і кістки складалися кістка до кістки. 8 Я глянув, а на них з’явилися сухожилля та плоть, і шкіра вкрила їх, але духу в них не було.
9 Тоді Господь Всемогутній сказав мені: «Пророкуй вітру[c], сину людський, і скажи йому, що Господь Бог говорить: „Прийди з чотирьох вітрів, о вітре, й дихни на цих побитих, щоб ожили вони”. 10 Тож я пророкував, як Він наказав мені, й дух ввійшов у них, тож вони ожили й підвелися на ноги. Їх було величезне військо».
11 Тоді Він сказав мені: «Сину людський, ці кістки—весь дім Ізраїлю. Вони кажуть: „Життєва сила полишила нас,[d] надія залишила нас, нас вигублено”. 12 Тож пророкуй і скажи їм, що Господь Бог говорить: „О народе Мій, ось Я відкрию могили твої і виведу тебе з них. Я поверну тебе в землю Ізраїлю. 13 Тоді ти, народе Мій, знатимеш, що Я—Господь, коли Я відкрию могили твої й виведу тебе з них. 14 Я вдихну Дух[e] Мій у тебе, й ти житимеш. Я поселю тебе на твоїй власній землі. Тоді ти знатимеш, що Я, Господь, так сказав, і зробив це”». Так проголошує Господь Бог.
1 Пісня прочан.
З глибин печалі я до Господа звертався:
2 «Володарю, почуй моє благання!
Хай вуха Твої слухають мої молитви.
3 Хто б вистояв, якби Господь, Володар наш,
насправді покарав нас за провини?
4 Та поруч із Тобою йде прощення,
тож шануватимуть Тебе і поклонятись Тобі будуть».
5 На Господа надії покладаю,
життя моє в Його руках,
залежу від Його повчань.
6 Володаря душа моя чекає,
мов вартовий, що виглядає вранішню зорю,
той сторож, який жде вогнів досвітніх.
7 Ізраїлю, довірся Господу,
бо справжню милість лише у Господа знайдеш.
Щоразу Він рятує нас!
8 Так і Ізраїль Він спасе від всіх гріхів.
6 Розум людини, керований бездуховною людською природою, веде до смерті. Та розум, керований Духом, знаходить життя і мир.
7 Розум, керований бездуховною людською природою—проти Бога, бо він не підкоряється і не може підкоритися Законові Божому. 8 Ті, хто живуть згідно зі своєю бездуховною людською природою, не можуть догодити Богу.
9 Але бездуховність людської натури не має влади над вами. Дух керує вами, якщо справді Дух Божий живе в вас. А як хто Духа Христового не має, той не належить Христу. 10 З іншого боку, якщо Христос живе в вас, тіла ваші мертві через гріх, але Дух є життя для вас, бо ви стали праведними перед Богом. 11 Якщо Дух Божий воскресив Ісуса із мертвих і живе в вас, то Той, Хто воскресив Ісуса з мертвих, дасть життя і вашим смертним тілам через Дух, який живе в вас.
Смерть Лазаря
11 У місті Віфанії, де жили Марія та її сестра Марта, мешкав собі чоловік на ім’я Лазар, який захворів. 2 Марія була тією самою жінкою, яка помазала запашною олією Господа і волоссям своїм обтерла Йому ноги. Хворий Лазар був її братом. 3 Сестри послали переказати Ісусу: «Господи, Твій близький друг хворіє». 4 Почувши це, Він сказав: «Ця хвороба не смертельна, вона—для слави Божої, щоб Син Божий прославився через неї». 5 Ісус любив і Марту, і сестру її, і Лазаря. 6-7 Довідавшись, що Лазар занедужав, Він побув іще два дні там, де застала Його ця звістка, а потім сказав Своїм учням: «Ходімо знову в Юдею».
8 Тоді учні звернулися до Нього: «Вчителю, юдеї тільки-но хотіли побити Тебе камінням, а Ти знову йдеш туди?» 9 На те Ісус відповів: «Хіба не дванадцять годин має день? Якщо людина вдень ітиме дорогою, то не спотикатиметься, бо їй світитиме світло світу цього[a]. 10 Якщо ж уночі ітиме, то спотикатиметься, бо немає світла, яке б допомогло цій людині бачити».
11 Сказавши так, Ісус додав: «Наш друг Лазар заснув, та Я піду й розбуджу його». 12 Учні Його відповіли: «Господи, якщо він заснув, то буде все гаразд, і він видужає». 13 Але Ісус говорив про смерть Лазаря, а вони думали, що Він каже про звичайний сон. 14 Тоді Ісус відверто мовив: «Лазар помер. 15 Я ж радий, що Мене там не було. І Я радий за вас, бо зможете тепер піти туди й пересвідчитися, й повірити в Мене. А зараз ходімо до нього». 16 Тоді Хома, на прізвисько Близнюк, звернувся до всіх учнів: «Ходімо й ми разом з Ісусом і помремо з Ним разом».
Ісус у Віфанії
17 Прийшовши до Віфанії, Ісус довідався, що Лазар уже чотири дні лежав у могилі. 18-19 Віфанія розташована кілометрів за три[b] від Єрусалиму, й багато юдеїв прийшло до Марти й Марії, щоб розділити з ними печаль з приводу смерті брата та втішити їх.
20 Почувши, що прийшов Ісус, Марта пішла Його зустрічати, а Марія в цей час залишалася вдома. 21 І сказала Марта Ісусові: «Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би. 22 Я знаю, що навіть зараз, хоч би чого б Ти попросив у Бога, Він дасть Тобі». 23 І відповів їй Ісус: «Твій брат воскресне». 24 Марта тоді каже: «Я знаю, що він повстане у воскресіння останнього дня».
25 «Я є воскресіння і життя!—Сказав Ісус.—Хто вірить у Мене, хоч і вмре, буде жити. 26 І жоден, хто живе й вірить у Мене, не помре ніколи. Чи ти віриш цьому?» 27 «Так, Господи!—Сказала вона.—Я вірю, що Ти Христос, Син Божий, Котрий мав прийти у світ».
28 Промовивши це, вона пішла й покликала свою сестру Марію і сказала їй нишком: «Учитель уже тут, Він тебе кличе». 29 Почувши це, Марія відразу підвелася й пішла до Нього.
30 На той час Ісус іще не прийшов до селища, а був там, де Марта зустріла Його. 31 Юдеї, які були в домі і втішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, подумали, що йде вона до могили плакати, й пішли за нею.
32 Прийшовши на те місце, де був Ісус, і побачивши Його, Марія впала до ніг Його і сказала: «Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би». 33 Ісус був глибоко схвильований її горем, тим, як вона побивається і як плачуть юдеї, які прийшли разом з нею. 34 Ісус запитав: «Де ви його поклали?» «Господи,—відповіли Йому,—йди подивись».
35 Ісус заплакав. 36 Тоді юдеї почали казати: «Подивіться, як Він любив Лазаря!» 37 Та деякі обізвалися: «Цей Чоловік, Який зробив сліпого зрячим, чи не міг би Він й Лазаря захистити від смерті?»
Ісус повертає Лазаря до життя
38 І знову Ісус, зворушений до глибини душі, пішов до могили. То була печера, вхід до якої був завалений каменем. 39 Ісус сказав: «Заберіть цей камінь». Та Марта, сестра померлого відповіла Йому: «Господи, зараз уже відгонить, бо пройшло чотири дні, як він помер». 40 Ісус промовив: «Хіба не казав Я тобі, що якщо повіриш, то бачитимеш Божу славу?»
41 Тож вони відкотили камінь. Ісус, підвівши очі вгору, мовив: «Отче, дякую Тобі, що почув Мене. 42 Я знаю, що Ти завжди чуєш Мене, та Я казав це заради людей, які стоять навколо, щоб вони повірили, що саме Ти послав Мене». 43 Мовивши так, Він голосно покликав: «Виходь, Лазарю!» 44 І вийшов померлий, і руки й ноги його були сповиті полотном, і обличчя загорнуте. Тоді Ісус звернувся до всіх: «Розповийте його, і нехай собі йде».
Змова проти Ісуса
(Мт. 26:1-5; Мк. 14:1-2; Лк. 22:1-2)
45 Багато юдеїв, які прийшли до Марії, побачивши, що Ісус здійснив, повірили в Нього.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International