Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
12 Господь мовив до Мойсея: «Зійди до Мене на гору й зачекай там, щоб Я зміг дати тобі кам’яні скрижалі з Законом і заповідями, які Я написав для їхнього навчання». 13 І встали Мойсей та його слуга Ісус, і пішли на Божу гору. 14 А старійшинам він сказав: «Зачекайте нас тут, Аарон і Гур будуть з вами. Якщо хтось матиме суперечку, нехай іде до них».
Зустріч Мойсея з Господом
15 Мойсей зійшов на гору і хмара вкрила її. 16 Слава Господа зійшла на гору Синай, і хмара вкривала її шість днів, а на сьомий день Всевишній покликав Мойсея із хмари. 17 Поява слави Господа була, мов той вогонь, що охопив вершину гори на очах дітей Ізраїля. 18 Мойсей увійшов у хмару й зійшов на гору. І перебував він на горі сорок днів і сорок ночей.
1 Чому погани повстають?
І марні наміри задумують навіщо?
2 Гуртуються царі чужі,
правителі змовляються на Всевишнього
й Його обранця[a]:
3 «Порвімо пута ці, що в’яжуть нас,
і викиньмо їх геть!»
4 Господь воссідає на Небеснім престолі,
глузує і кепкує з них.
5 А потім, в гніві, Він їм скаже,
обурений, їх настрашить,
посіє в них сум’яття.
6 Господь промовить:
«Я на Сіоні, на Моїй Святій горі
ось вибрав Я царя для Свого народу».
7 І ось його слова: «Дозвольте
Господнє Слово сповістити вам.
Господь сказав мені: „Ти—Син Мій.
Я батьком став Тобі сьогодні”[b].
8 Лиш тільки попроси Мене, і Я
віддам Тобі народи інші в спадок,
усі кінці землі віддам Тобі у володіння.
9 Ти правитимеш ними залізною рукою.
Ти зможеш потрощити їх,
мов глечик глиняний»[c].
10 Тож помудрішайте, царі.
Володарі земні, послухайте мою пораду.
11 Служіть Господу з повагою і страхом,
і поклоняйтесь трепетно Йому!
12 Цілуйте Сина[d], щоб Його не прогнівити!
Бо як розлютиться—не жити вам.
Спішіть! От-от терпець Його урветься.
Благословенні ті, хто покладається на Нього.
1 Господь царює, тож тремтіть від жаху, люди!
Над Херувимами Він цар.
Нехай земля трясеться з жаху!
2 Господь на Сіоні величний,
над усіма народами піднісся.
3 Нехай ім’я Твоє народи возвеличать!
Господь—святий та грізний.
4 Співайте осанну Царю, Який обстоює правду,
та ж праведність саму Ти створив!
5 Звеличуйте-но Господа, Він—Бог наш,
і долілиць стеліться перед Ним,
вклоняйтеся Його святому храму.
6 Мойсей та Аарон—священики Господні,
є й Самуїл серед наближених, хто зве Його на ймення:
вони звернулися, і Він їм відповів.
7 Він говорив до них крізь стовп вогню і диму.
Вони виконували Заповіт Його й Закон.
8 Наш Боже, Господи, Ти відгукнувсь до них,
Ти їм прощав провини їхні,
хоча й карав їх за негідні справи.
9 Звеличуйте Господа, нашого Бога!
Його Святій горі вклоняйтесь низько,
бо наш Господь—воістину святий!
Свідки Христової слави
16 Ми спиралися не на хитромудрі людські історії, коли сповіщали вам про силу і пришестя Господа нашого Ісуса Христа. Ми самі були свідками Його величі. 17 Христос одержав честь і славу від Бога-Отця. До Нього злинув голос великого й славного Бога, котрий мовив: «Це Син Мій улюблений, Якого Я вподобав». 18 Ми теж чули цей голос, який лунав з небес у той час, коли ми були з Ним на Святій горі[a].
19 Ми вважаємо послання пророків найнадійнішими. Ви правильно робите, коли звертаєтеся до них, бо вони подібні до світла, що розганяє темряву, аж доки не прийде світання і ранкова зірка не засяє у серцях ваших. 20 Найголовніше, що маєте ви зрозуміти,—це те, що жодне з пророцтв у Святому Писанні не було вигадане самими пророками. 21 Бо ніяке пророцтво не прийшло з волі людини. Ні, люди, натхнені Святим Духом, висловлювали послання Божі.
Ісус розмовляє з Мойсеєм та Іллєю
(Мк. 9:2-13; Лк. 9:28-36)
17 Шість днів по тому Ісус узяв Петра, Якова та його брата Іоана й вирушив з ними трьома на високу гору, щоб побути там з ними на самоті. 2 І там Ісус преобразився в них на очах: Його обличчя засяяло, мов сонце, а вбрання стало сліпучо білим. 3 Тоді раптом Мойсей та Ілля явилися їм і почали розмовляти з Ісусом.
4 І, звернувшись до Христа, Петро сказав: «Господи, як добре, що ми тут! Якщо Ти хочеш, я поставлю тут три намети[a]: один для Тебе, один для Мойсея, і один для Іллі». 5 Та поки Петро так промовляв, ясна хмара огорнула їх тінню, і з неї почувся голос: «Це Мій Улюблений Син. Слухайтеся Його!»
6 Почувши це, учні Ісуса так злякалися, що впали долілиць. 7 Тоді Він підійшов і торкнувся їх, сказавши: «Вставайте і не бійтеся!» 8 Та підвівши очі, учні не побачили там нікого, крім Ісуса.
9 Коли вони сходили з гори, Ісус наказав їм: «Не кажіть нікому про те, що бачили, аж доки Син Людський не воскресне з мертвих».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International