Revised Common Lectionary (Complementary)
Аїн
121 Я досі праведно і чесно жив,
тож на поталу кривдникам мене не віддавай.
122 Слузі Твоєму милість подаруй,
не дай зухвалим гнобити мене.
123 Я очі видививсь, чекаючи від Тебе порятунку,
очікуючи справедливих слів Твоїх.
124 Зі слугою Своїм поводься так,
як щира любов підкаже,
навчи мене Твоїх законів.
125 Я Твій слуга, тож дай мені кебети,
збагнуть, що мушу Заповіт Твій знати.
126 О Господи, вже час настав Тобі зробити щось,
адже народ порушив Твої накази.
127 Я ж через те люблю Твої повчання
від золота і срібла дужче.
128 Тому й виконую всі настанови,
тому й ненавиджу оманливі стежки.
Вступ
1 Це приказки Соломона, Давидового сина, царя Ізраїлю.
2 Вони написані, щоб пізнати мудрість і навчання,
щоб осягнути зміст висловлювань,
які ведуть до розуміння.
3 Вони допоможуть дістати науку й прозріння,
праведність, справедливе й чесне життя,
4 щоб дати нелукавому прозорливості,
молодим—знання та розважливість.
5 Нехай мудрий теж почує і набереться знань,
а розумний дістане поради,
6 як збагнути приказки й дива,
слова мудреців та їхні таємничі вислови.
7 Шана до Господа—це благання знань;
невігласи нехтують мудрістю й настановами.
Добра жінка—мудрість
20 Мудрість[a] гукає на вулиці,
підносить голос у людних місцях,
21 лунає на гомінкому перехресті,
при вході до міської брами, промовляє таке:
22 «Доки ви, невігласи,
будете кохатися у власному неуцтві?
Доки насмішники вдовольнятимуться глузуванням?
Як довго ще нерозумні зневажатимуть пізнання?
23 Якщо ви зважите на мій докір,
тоді я відкриюся перед вами,
сповіщу вам свої міркування.
24 Бо я закликала вас,
але ж ви відмовлялися слухати,
я простягла руку, але ніхто не звернув уваги,
25 бо ви зневажили всі мої поради,
і на моїх докорів не слухали.
26 Тепер уже я посміюся з ваших бід,
я позбиткуюся з вас, коли вас охопить жах.
27 Коли вас поглине страх, немов буря,
коли закружляє вас вихор нещасть,
коли зваляться на вас лиха та муки.
28 Тоді ви покличете мене, а я не відгукнуся,
тоді шукатимете мене, але не знайдете.
29 За те, що ненавиділи пізнання
і не зважилися шанувати Господа,
30 що не сприйняли моїх порад
і відкинули мої докори,
31 вони пожинатимуть плоди таких життєвих шляхів
і будуть втішені власними дурними порадами.
32 Адже відступництво нерозважливих згубить їх,
самовдоволеність дурнів знищить їх.
33 Але той, хто прислухатиметься до мене,
житиме безпечно, спокійно,
бо йому нічого буде боятися насильства і зла».
Притча про гірчичне зерно
(Мт. 13:31-32, 34-35; Лк. 13:18-19)
30 Ісус мовив: «З чим порівняти Царство Боже? Яку притчу Мені розповісти? 31 Царство Боже подібне до гірчичного зернятка. Воно є найменшою зерниною, яку у землю висівають. 32 Та коли воно пускає паросток і виростає, то стає найбільшою рослиною серед усієї городини з такими розлогими гілками, що навіть птахи можуть гніздитися в її затінку».
33 Багатьма притчами на зразок цієї Ісус доносив Слово до людей—стільки, скільки могли вони зрозуміти. 34 Ісус завжди говорив притчами до людей, але тільки тоді, коли учні Його зоставалися самі, Він усе їм пояснював.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International