Revised Common Lectionary (Complementary)

¹⁰ Господь говорить:

Боротьба з гріхом

⁷ Чи думаєте ви, що я стверджую, що Закон—це гріх? Звісно, ні! Та не знати б мені, що таке гріх інакше, як через Закон. Бо й справді, я не знав би, що то є—прагнути чогось чужого, якби в Законі не було записано: «Не прагни чужого»^(A).

⁸ Одначе гріх через цю заповідь знайшов шлях розбудити в мені потяг до всього злого. Без Закону, гріх мертвий.

⁹ Я жив колись без Закону, та гріх ожив, коли з’явилася заповідь. ¹⁰ І тоді ж я вмер. Тож заповідь, що мала принести життя, принесла мені духовну смерть. ¹¹ Скориставшись нагодою, гріх звабив мене заповіддю і нею ж убив мене.

¹² Отже, Закон і заповідь—святі, справедливі й добрі. ¹³ То чи означає це, що добро спричинило смерть мені? Зовсім ні! Але гріх, використавши добро, приніс мені смерть. І сталося це, щоб викрити хибну природу гріха: щоб через цю добру заповідь я усвідомив, на скільки огидний гріх.

Внутрішня боротьба

¹⁴ Тож ми знаємо, що Закон—духовний, а я—ні. Гріх панує наді мною, неначе я раб його. ¹⁵ І я не знаю, що роблю, бо роблю не те, що хотів би, а те, що ненавиджу. ¹⁶ І якщо я роблю не те, чого бажаю робити, то погоджуюся з Законом, що він добрий. ¹⁷ Насправді ж то не я роблю, а гріх, що живе в мені. ¹⁸ Так, я знаю, що добро не живе в мені, тобто в моїй недуховній людській природі. Прагнення робити добрі справи у мене є, але здійснити їх ще не можу. ¹⁹ Бо я не роблю те добро, яке я хочу робити, а чиню зло, якого чинити не хочу. ²⁰ Тож коли я роблю те, чого не хочу, то вже не я здійснюю це, а гріх, який живе в мені.