Old/New Testament
Навотів виноградник
21 Трохи згодом стався випадок, пов’язаний з виноградником, що належав єзрееліту Навоту. Виноградник був у Єзреелі, недалеко від палацу Агава, царя Самарії. 2 Агав сказав Навоту: «Дозволь мені використати твій виноградник під город, оскільки він близько від мого палацу. Натомість я дам тобі кращий виноградник або, якщо хочеш, я заплачу тобі стільки, скільки він коштує».
3 Але Навот відповів: «Господь забороняє віддавати спадщину моїх батьків тобі».
4 Тож Агав пішов додому набурмосений і злий, оскільки єзрееліт Навот сказав: «Я не віддам тобі спадщину моїх батьків». Він ліг у ліжко засмучений і відмовився від їжі.
5 Його дружина Єзевел зайшла й спитала: «Чого ти засмучений? Чому не їси?»
6 Він відповів їй: «Бо я попросив єзрееліта Навота: „Продай мені свій виноградник або, якщо хочеш, я дам тобі інший виноградник замість цього”. А він відповів: „Я не віддам тобі свій виноградник”».
7 Єзевел, його дружина, сказала: «Це так дієш ти, цар Ізраїлю? Вставай і поїж! Втішся. Я добуду тобі виноградник єзрееліта Навота».
8 Тож вона написала листи від імені Агава, поставила на них його печатку й розіслала старійшинам та вельможам, які жили в одному місті з єзреелітом Навотом. 9 У тих листах вона писала:
«Проголосіть піст і посадіть Навота на видне місце серед народу. 10 Посадіть двох негідників навпроти нього, і нехай вони підтвердять, що він проклинав Бога і царя. А тоді виведіть його й закидайте камінням».
11 Тож старійшини й вельможі, які жили в одному місті з Навотом, зробили так, як Єзевел наказала в листах, які їм надіслала. 12 Вони проголосили піст і всадовили Навота на видне місце серед гостей. 13 Потім двоє негідників прийшли, сіли навпроти нього й стали свідчити проти Навота перед людьми, кажучи: «Навот проклинав Бога й царя». Тож вони вивели його за місто й забили камінням на смерть. 14 Потім вони відправили вістку Єзевел: «Навота було закидано камінням, він мертвий».
15 Тільки-но Єзевел почула, що Навота було забито камінням на смерть, вона сказала Агаву: «Вставай і забирай виноградник єзрееліта Навота, який відмовився продати його. Він уже не живий, а мертвий». 16 Коли Агав почув, що Навот мертвий, він підвівся, пішов і забрав виноградник Навота.
17 Тоді слово Господнє було Іллі тишвіту: 18 «Піди зустрінься з Агавом, царем Ізраїлю, який править у Самарії. Він зараз у Навотовому винограднику, який він пішов забрати собі. 19 Скажи йому про те, що сказав Господь: „Чи не ти вбив людину й тепер прийшов забрати її землю?” Тоді скажи йому про те, що мовив Господь: „У місці, де собаки злизували Навотову кров, собаки лизатимуть твою кров!”»
20 Агав сказав Іллі: «Тож ти знайшов мене, ворогу мій!»
«Я знайшов тебе,—відповів той,—ти продався, щоб робити зло в очах Господа. 21 Я накличу лихо на тебе. Я знищу твоїх нащадків і виріжу всіх Агавових чоловіків у Ізраїлі: рабів чи вільних. 22 Я зроблю твій дім таким, як у Єровоама, сина Невата, і Вааша, сина Агіжі, оскільки ти розгнівав мене і змусив Ізраїль згрішити.
23 А щодо Єзевел, Господь сказав: „Собаки пожиратимуть Єзевел під стінами Єзреела. 24 Собаки пожиратимуть усіх тих з Агавового роду, хто помиратиме в місті, а птахи небесні поїдатимуть тих, хто помиратиме в полі”».
25 Ніколи не було такого чоловіка, як Агав, хто продався б, щоб чинити зле в очах Господа, його підштовхнула на це його дружина Єзевел. 26 Він поводився як найбридкіше, поклоняючись бовванам, як аморійці, що їх Господь вигнав перед Ізраїлем.
27 Коли Агав почув ці слова, він порвав на собі одяг, вбрався в жалобне і став поститися. Він ліг у жалобному вбранні й лежав засмучений.
28 Тоді слово Господа було Іллі тишвіту: 29 «Ти помітив, як Агав скромно поводиться переді Мною? Оскільки він поводить себе так скромно, Я зараз не нашлю на нього лихо, але син його постраждає за Агавови гріхи».
Пророцтва Михея проти Агава
22 Протягом трьох років не було жодної війни між Арамом та Ізраїлем. 2 Але на третій рік Єгошафат, цар Юдеї, пішов зустрітися з царем Ізраїлю. 3 Цар Ізраїлю сказав своїм урядовцям: «Хіба ви не знаєте, що Рамот-Ґілеад належить нам, проте ми не робимо нічого, щоб забрати його у царя арамійського?»
4 Отож він запитав Єгошафата: «Чи підеш ти зі мною воювати проти Рамот-Ґілеада?» Єгошафат відповів царю Ізраїля: «Я піду з тобою, а мої люди і мої коні будуть у твоєму розпорядженні». 5 Але Єгошафат також сказав царю Ізраїля: «Спочатку спитаємо поради в Господа».
6 Отож цар Ізраїлю зібрав разом пророків, майже чотириста чоловік, і запитав їх: «Іти мені воювати проти Рамот-Ґілеада чи утриматися від цього?»
«Іди,—відповіли вони,—оскільки Господь дасть царю перемогу». 7 Та Єгошафат спитав: «Чи є тут інший пророк Господній, через якого ми б могли запитати?»
8 Цар Ізраїлю відповів Єгошафату: «Є ще один чоловік, через якого ми можемо запитати Господа, але я ненавиджу його, бо він ніколи не пророкує про мене нічого доброго, а лише погане. Це Михей, син Імли».
«Цар не повинен такого казати»,—відповів Єгошафат.
9 Отож цар Ізраїлю покликав одного зі своїх наближених і сказав: «Негайно приведіть Михея, сина Імли».
10 Одягнені в своє царське вбрання, цар Ізраїлю та Єгошафат, цар Юдеї, сиділи на своїх престолах на площі суду біля вхідної брами до Самарії, де всі пророки пророкували перед ними. 11 Тоді Седекія, син Кенаана, зробив залізні роги[a] й проголосив: «Ось що каже Господь: „З цими рогами ти нападеш на арамійців, доки не винищиш їх”».
12 Всі інші пророки пророкували те саме: «Напади на Рамот-Ґілеад і переможеш, оскільки Господь віддасть його в руки царя».
13 Посланець, який ходив покликати Михея, сказав йому: «Послухай, усі інші пророки як один передрікають успіх цареві. Нехай твоє слово узгодиться з їхніми, тож вислови свою згоду».
14 Але Михей відповів: «Так само правда, як і те, що Господь живий, я можу сказати лише те, що Господь каже мені».
15 Коли він прибув, цар запитав його: «Михей, йти нам війною проти Рамот-Ґілеада, чи ні?»
«Напади й переможи,—відповів Михей,—оскільки Господь віддасть його у твої руки». 16 Та цар запитав його: «Скільки разів я повинен змушувати тебе заприсягатися, щоб ти не казав мені нічого, крім правди в ім’я Господнє?»
17 Тоді Михей мовив: «Я бачив весь Ізраїль, що розбрівся по горах, наче вівці без пастуха. І Господь сказав: „У цих людей немає господаря. Нехай кожен іде додому з миром”».
18 Цар Ізраїлю сказав Єгошафату: «Хіба я не казав тобі, що він ніколи не пророкує про мене нічого доброго, а лише погане?»
19 Михей вів далі: «Тому послухайте слова Господа. Я бачив Господа, Який сидів на Своєму престолі з усім військом Небесним навколо Нього по праву й по ліву руку. 20 І Господь сказав: „Хто намовить Агава напасти на Рамот-Ґілеад, де він і знайде свою смерть?” Одні пропонували одне, а інші—інше. 21 Нарешті один із духів[b] вийшов наперед, став перед Господом і сказав: „Я намовлю його”.
22 „Як саме?”—запитав Господь. „Я піду й буду брехливим духом в устах усіх його пророків”,—відповів той. „Тобі вдасться намовити його,—сказав Господь.—Піди й зроби це”.
23 Отож зараз Господь вклав брехливий дух в уста всіх твоїх пророків. Господь призначив тобі біду».
24 Тоді Седекія, син Кенаана, підійшов і вдарив Михея по обличчю: «Куди подався Дух Господа, коли він пішов від мене поговорити з тобою?»—запитав він.
25 Михей відповів: «Ти дізнаєшся про це того дня, коли ховатимешся у внутрішніх палатах».
26 Тоді цар ізраїльський наказав: «Візьміть Михея і відправте його назад до Амона, правителя міста, й до Йоаша, царського сина, 27 і проголосіть царський наказ: „Киньте цього чоловіка до в’язниці й не давайте йому нічого, крім хліба й води, доки я не повернуся з миром”».
28 Михей промовив: «Якщо ти повернешся з миром, то Господь не говорив через мене». Потім він додав: «Увесь народе, запам’ятай мої слова!»
Агава вбито при Рамот-Ґілеаді
29 Отож цар Ізраїлю та Єгошафат, цар Юдеї, пішли на Рамот-Ґілеад. 30 Цар ізраїльський сказав Єгошафату: «Я піду на битву у простому одязі, а ти залишайся у царському вбранні». Тож цар Ізраїлю перевдягнувся у просте й вийшов на битву.
31 Тоді цар Арама наказав своїм тридцяти двом командирам колісниць: «Не воюйте ні з ким: ні з малим, ні з великим, крім царя ізраїльського». 32 Коли командири колісниць побачили Єгошафата, вони подумали: «Напевно, це і є цар Ізраїлю». Тож вони повернули, щоб напасти на нього. Але коли Єгошафат закричав, 33 командири колісниць побачили, що це не цар Ізраїлю, і припинили переслідувати його.
34 Але один з воїнів пустив стрілу навмання і поранив царя Ізраїлю. Вона влучила у щілину між обладунками. Цар сказав візнику своєї колісниці: «Повертай і вивези мене з битви, бо я поранений». 35 Увесь день тривала запекла битва, а цар, підтримуючи себе в колісниці, дивився на арамійців до вечора. Кров з його рани текла на підлогу колісниці, і при заході сонця він помер. 36 Коли сонце сідало, наказ розійшовся між воїнами: «Кожен до свого міста, кожен на свої землі!»
37 Тож цар помер, його принесли в Самарію і там поховали. 38 Помили колісницю в ставу в Самарії (там, де милися повії), і собаки злизали його кров, як було передбачено словом Господнім.
39 Щодо інших подій Агавового правління, включаючи всі його вчинки, збудований ним і оздоблений слоновою кісткою палац і зміцнені ним міста, то все це описано в книзі Хронік Царів Ізраїлю. 40 Агав спочив зі своїми батьками. І Агазія, його син, став царем після нього.
Єгошафат, цар Юдеї
41 Єгошафат, син Аси, став царем Юдеї на четвертому році правління Агава, царя Ізраїлю. 42 Єгошафату було тридцять п’ять років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом двадцяти п’яти років. Його матір звали Азува, яка була дочкою Шилхі. 43 Єгошафат жив, як і його батько Аса, не відступав від його шляхів і чинив праведно в очах Господніх. Однак узвишшя[c] він не знищив, і люди й далі приносили там жертви й спалювали запашне куріння. 44 Єгошафат також жив у мирі з царем Ізраїлю.
45 Щодо інших подій Єгошафатового правління, його досягнень і військових подвигів, то всі вони описані в книзі Хронік Царів Юдеї. 46 Він очистив землі від храмових повій, які залишалися навіть після правління його батька Аси. 47 Тоді не було царя в Едомі, правив володар, обраний Єгошафатом.
48 На той час Єгошафат збудував флот торговельних суден, щоб ходити до Офіру по золото, але вони ніколи не напнули вітрил, бо розбилися в Еціон-Хевері. 49 Тоді Агазія, син Агава, сказав Єгошафату: «Дозволь моїм чоловікам плисти разом з твоїми»,—але Єгошафат відмовив.
50 Потім Єгошафат спочив зі своїми батьками і був похований поруч з ними в місті Давида, свого пращура. І Єгорам, його син, став царем після нього.
Агазія, цар Ізраїлю
51 Агазія, син Агава, став царем Ізраїля у сімнадцятий рік правління Єгошафата у Юдеї. Він царював у Самарії протягом двох років. 52 Він чинив зле в очах Господа, оскільки йшов шляхом своїх батька й матері та шляхом Єровоама, сина Невата, який привів Ізраїль до гріха. 53 Він служив і поклонявся Ваалові і змушував Господа Бога Ізраїлю гніватися, так само, як його батько.
Розп’яття
(Мт. 27:32-44; Мк. 15:21-32; Ін. 19:17-27)
26 Саме у той час, коли воїни вели Ісуса на страту, по дорозі до міста, повертаючись з поля, йшов Симон киринеянин. Тож солдати примусили його йти слід за Ісусом, та нести хрест, що призначався для Нього. 27 Та величезний натовп сунув за Ісусом. В натовпі були й жінки, які плакали й голосили за Ним.
28 Він обернувся до них і сказав: «Дочки Єрусалимські, не плачте за Мною. Плачте за собою самими й за дітьми своїми. 29 Бо настануть дні, коли люди казатимуть: „Щасливі ті жінки, в яких не може бути дітей, щасливі ті утроби, що нікому не дали життя, і щасливі ті груди, які нікого не годували”. 30 Люди проситимуть гори: „Впадіть на нас!” Люди проситимуть могили: „Поховайте нас!”(A) 31 Бо якщо таке траплятиметься з добрими людьми, то що ж тоді буде людям злим?»[a]
32 Разом з Ісусом воїни привели на страту ще двох злочинців. 33 Коли ж вони прийшли до місця, що називалося «Лобне місце», воїни розп’яли Ісуса, та ще двох злочинців: одного праворуч, а другого ліворуч від Нього.
34 Тоді Ісус промовив: «Отче, прости цих людей, вони самі не знають, що вони чинять»[b]. Та охоронці, тим часом, поділили між собою Його вбрання, кидаючи жереб.
35 Навколо стояли люди й дивилися за всім, що трапилося. А вожді юдейські насміхалися з Ісуса, кажучи: «Він рятував інших, тож хай тепер Себе Самого врятує, якщо Він справді є Христос, обраний Богом!» 36-37 Навіть воїни, і ті збиткувалися й насміхалися з Ісуса. Вони запропонували Йому кислого вина, кажучи: «Якщо Ти Цар Юдейський, то врятуй Себе!»
38 На хресті, над головою Ісуса, солдати прибили дощечку, на якій було написане: «ЦЕ ЦАР ЮДЕЙСЬКИЙ». 39 І один із злочинців, розіп’ятих разом з Ісусом, почав лихословити Його, кажучи: «Хіба ж ти не Христос? Тож врятуй Себе й нас!»
40 Але другий злочинець присоромив його, сказавши: «Чи ти не боїшся Бога? Ти ж маєш такий самий вирок. 41 Але наші з тобою вироки справедливі. Ми отримали те, що заслужили своїми вчинками, а цей Чоловік не зробив нічого лихого». 42 І додав: «Ісусе, згадай про мене, коли прийдеш у Своє Царство».
43 Ісус відповів йому: «Правду кажу тобі: сьогодні ж ти будеш зі Мною в раю».
Смерть Ісуса
(Мт. 27:45-56; Мк. 15:33-41; Ін. 19:28-30)
44 Близько полудня темрява вкрила всю землю, і було так аж до третьої години. 45 І сталося те тому, що сонце перестало світити. Та одразу завіса в храмі розірвалася навпіл.
46 Ісус голосно закричав: «Отче, передаю дух[c] Свій у Твої руки». І з цими словами Він помер.
47 Коли центуріон побачив, що трапилося, він почав славити Бога, мовивши: «Безперечно, це був праведний Чоловік». 48 Багато людей прийшли з міста, аби подивитися на страту. Та побачивши що трапилося, зажурилися, й засмучені пішли додому[d].
49 Та всі ті, хто знав Його, стояли й спостерігали здалеку за всім, що трапилося. Там також знаходилися і жінки, котрі йшли за Ісусом від самої Ґалилеї.
Поховання Ісуса
(Мт. 27:57-61; Мк. 15:42-47; Ін. 19:38-42)
50-51 Саме у той час, в Єрусалимі знаходився чоловік на ймення Йосип з юдейського міста Ариматея. Він був доброю і праведною людиною й також чекав на прихід Царства Божого. Йосип був членом ради юдейської та не погоджувався з її рішенням про Ісусову страту. 52 Він пішов до Пилата й попросив, щоб йому віддали тіло Христа.
53 Йосип зняв тіло Ісусове з хреста й, загорнувши у лляне полотно, поклав Його до нової гробниці, висіченої у скелі.
54 Була п’ятниця, день приготувань, наближалася субота. 55 Жінки, які супроводжували Ісуса від самої Ґалилеї, простежили за Йосипом й бачили, де було поховано Його. 56 Вони повернулися додому й приготували запашну олію й пахощі, аби намастити тіло Ісусове. В суботу жінки, згідно з законом Мойсея, відпочивали.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International