Old/New Testament
Давидові задуми щодо храму
28 Давид зібрав до Єрусалима всіх вельмож ізраїльських, голів колін, командуючих військовими частинами, що служили цареві, командирів тисячних загонів, командирів сотенних загонів, відповідальних за царське майно й худобу, за царських синів, а разом із ними і служителів двору, витязів й шанованих осіб.
2 Цар Давид підвівся і сказав: «Послухайте мене, брати мої і мій народе. Я хотів збудувати затишний Дім для ковчегу Заповіту Господнього, як підніжок нашому Богу, і підготував усе необхідне для будівництва. 3 Але Бог сказав мені: „Ти не повинен будувати дім в ім’я Моє. Бо ти людина, яка вела багато воєн і пролила багато крові людської”.
4 Та Господь, Бог Ізраїлю, із милості Своєї вибрав мене з усього мого роду бути царем Ізраїлю навічно. Бо вибрав Він Юдине коліно за головне, а в коліні Юдиному—мою родину, а серед синів батька мого Він милостиво призначив мене царем на усім Ізраїлем. 5 А з усіх моїх синів, бо Господь дав мені багато синів, Він вибрав мого сина Соломона посісти Господній царський престол над Ізраїлем. 6 Він сказав мені: „Твій син Соломон—той, хто збудує Мій храм та Мої подвір’я, бо Я вибрав його як Свого сина і Я буду батьком йому[a]. 7 Я зроблю його царство тривалим назавжди, якщо він твердо дотримуватиметься Моїх заповідей та законів, як сьогодні”.
8 Отож, перед очима всього Ізраїлю, зібрання Господнього, щоб чув наш Бог, сумлінно виконуйте всі настанови Господа вашого Бога, щоб могли ви володіти цією доброю землею і передавати її в спадщину дітям своїм навічно. 9 І ти, мій сину Соломоне, визнавай Бога твого батька, служи Йому від усього серця натхненним духом, бо Господь знає, що в кожного на серці і в думках. Якщо ти шукатимеш Його, то знайдеш. Але якщо відвернешся від Нього, то зречеться Він тебе назавжди. 10 Отож, гляди, бо вибрав тебе Господь збудувати храм для святого місця. Будь мужнім і зроби це!»
11 Тоді Давид дав своєму сину Соломону план ґанку та всієї будівлі, скарбниць, верхніх покоїв, внутрішніх кімнат Святеє Святих, 12 а також начерк усього, що він продумав: подвір’їв храму Господнього та всіх приміщень навколишніх, скарбниць храму Божого та скарбниць для священних дарів, 13 для груп священиків та левитів, і для всілякої служби у храмі Господньому, і для різноманітного начиння, що використається для служби у храмі Господньому, 14 для золота за вагою та різних золотих виробів, для всілякого начиння різного використання, для всіх срібних виробів за вагою, та усілякого начиння щоденного використання.
15 Він установив вагу золочених світильників та ліхтарів, навіть вагу золота в кожному ліхтарі й світильнику і в кожному срібленому ліхтарі, він визначив вагу срібла і в ліхтарі, і в світильнику, згідно з призначенням кожного ліхтаря, 16 і вагу золота для столів для священного хліба, для кожного стола, і вагу срібла у срібних столах, 17 і вагу щирого золота у виделках, рукомийниках і позолочених чашах, окремо визначив вагу в кожній чаші і в срібних чашах, визначив вагу срібла в кожній окремо, 18 і вагу литого золота для вівтаря, де спалювали запашне куріння, а також начерк позолоченої колісниці з золотими Ангелами, які розправили крила й накрили ковчег Заповіту Господнього.
19 Давид передав Соломону усе те записане від Господа, бо хотів, щоб Соломон зрозумів усі деталі того начерку.
20 Тоді Давид сказав своєму сину Соломону: «Будь сильним і мужнім, берися за діло. Не бійся й не відступай, бо Господь Бог, мій Бог, з тобою. Він не зречеться й не залишить тебе, доки вся робота по службі в храмі Господа не буде завершена. 21 І ось групи священиків та левитів для всілякої служби в храмі Божому. У твоєму розпорядженні вправні працівники для різноманітної роботи й служби, а також начальники і весь народ, ладний виконати всі твої накази».
Дари на храм
29 Цар Давид звернувся до всієї громади: «Мій син Соломон, єдиний Богом обраний, ще молодий і недосвідчений, а діло це велике, бо храм цей не для людини, а для Господа Бога. 2 Що було в мене сили, я приготував для храму Божого золота для виготовлення золотих предметів, срібла для срібних, бронзи для бронзових, заліза для залізних, дерева для дерев’яних, оніксу для кам’яних виробів, різнокольорового каміння для мозаїки, всілякого коштовного каміння та мармуру у великій кількості.
3 Крім того, у мене є особистий скарб золота та срібла. Оскільки радію я в храмі Божому, то присвячую все це храму Божому. Я тепер віддаю це на храм мого Бога в додаток до всього того, що я приготував для священного храму. 4 А саме: три тисячі талантів[b] щирого золота з Офіра та сім тисяч талантів[c] чистого срібла для покриття стін у кімнатах, 5 золото для виготовлення золотих речей та срібло для срібних предметів і для всілякої роботи ремісників. Хто тепер бажає щиросердо пожертвувати Господу й посвятитися сьогодні?»
6 Тоді голови родин, голови колін Ізраїлю, командири тисячних і сотенних загонів та царські вельможі почали щиро жертвувати. 7 Вони віддали для служби в храмі Божому: п’ять тисяч талантів і десять тисяч даріїв[d] золота й десять тисяч талантів[e] срібла, вісімнадцять тисяч талантів[f] бронзи та сто тисяч талантів[g] заліза. 8 А в кого було коштовне каміння, то віддали до скарбниці храму Господнього під нагляд Єгіела ґершонійського. 9 Народ радів з тих великодушних пожертв, бо віддавали добровільно, від щирого серця Господу. І цар Давид теж мав велику втіху з того.
Давидова молитва
10 Тоді Давиди благословив Господа перед усієї громадою. Давид сказав:
«Благословен Ти, о Господи,
Боже Ізраїля, нашого батька,
назавжди і навіки віків!
11 Твої, о Господи, і велич, і могутність,
і слава, й пишність, і величність.
Багатство й слава—все від Тебе,
12 і правиш Ти всім навкруги.
В руках Твоїх сила й могутність,
і у владі Твоїй дати кожному велич і силу.
13 І тепер, наш Боже, ми дякуємо Тобі
і прославляємо Твоє славне ім’я.
14 Бо хто я є, і хто є мій народ,
щоб щиро так підносити Тобі?
Тобі все те, що ми дістали від Тебе.
15 Бо ж ми чужі для Тебе, пілігрими,
ми тимчасові, як і наші предки.
Дні наші на землі, мов тінь без сподівань.
16 О Господи, наш Боже, все оце багатство
приготували ми для побудови храму для Тебе,
бо Твоє святе ім’я—від Тебе,
і все оце Тобі належить.
17 І я знаю, мій Боже, що Тобі відомо,
що в кожного на серці, праведності Ти радієш.
Із чистим серцем я віддав Тобі усе це,
я радо все віддав Тобі.
І Твій народ тепер, який присутній тут,
я бачу, радо й щиросердо жертвує Тобі.
18 О, Господи, Бог наших предків
Авраама, Ісаака й Ізраїля,
збережи повік це в серці нашого народу
спрямуй до Себе їхні всі серця.
19 Моєму ж сину Соломону дай праве серце,
щоб дотримувався заповідей Твоїх,
настанов, вимог, наказів, щоб усе виконував
і збудував цей храм, для якого я все приготував».
20 Тоді Давид звернувся до всієї громади: «Благословляйте Господа, вашого Бога». І вся громада благословила Господа, Бога їхніх предків. І вони вклонилися і впали долілиць перед Господом і царем.
Соломон стає царем
21 Наступного дня вони принесли пожертви Господу і жертви всеспалення: тисячу бичків, тисячу баранів і тисячу ягнят, різних напоїв у пожертву та всіляких офір у великій кількості з усього Ізраїлю. 22 Вони їли й пили того дня перед Господом з великою радістю. І вдруге вони зробили царем Соломона[h], сина Давида. Вони перед Господом помазали його князем, а Задока—священиком.
23 Отож Соломон посів престол Господній як цар замість батька свого Давида, і щастило йому в усіх його ділах, і весь Ізраїль корився йому. 24 Всі вельможі й воїни, а також усі сини царя Давида дали присягу бути вірними царю Соломону. 25 Господь вельми звеличив Соломона перед усім Ізраїлем і дав йому царську велич, яку не мав жоден цар Ізраїлю до нього.
Смерть Давида
26 Давид, син Єссея, царював над усім Ізраїлем. 27 Він царював над Ізраїлем сорок років. Сім років він правив у Хевроні, а тридцять три—в Єрусалимі. 28 Він помер у похилому віці, проживши довге життя в багатстві та славі. Потім його син Соломон став царем після нього. 29 Вся історія царювання Давида, від першого дня до останнього, записана в літописі провидця Самуїла, пророка Натана та провидця Ґада, а також 30 повна історія його царювання і влади, всі події, що траплялися з ним та Ізраїлем і з усіма царствами в інших країнах.
24 Тоді юдейські правителі вже вдруге покликали чоловіка, який прозрів, і знову звернулися до нього: «Заклинаємо тебе, скажи правду перед Богом. Ми знаємо, що той Чоловік—грішний».
25 І він відповів: «Я не знаю, грішний той Чоловік, чи ні. Я знаю лиш одне: я був сліпий, а зараз бачу!» 26 Тоді вони запитали: «Що Він тобі зробив? Як Він повернув тобі зір?» 27 «Я ж уже вам розповідав,—відповів він,—але ви не слухали мене! То навіщо ж ви знову хочете почути це? Чи, може, теж хочете стати Його учнями?»
28 Тоді, намагаючись образити його, вони сказали: «Це ти Його учень, а ми—Мойсеєві учні. 29 Ми знаємо, що Бог розмовляв з Мойсеєм, та не знаємо, звідки цей Чоловік».
30 А прозрілий відповів їм: «Дивина, що ви не знаєте, звідки Він, адже Він повернув мені зір! 31 Ми знаємо, що Бог не слухає того, що кажуть грішники. Він слухає лише благовірних, тих, хто виконує Його волю. 32 Ще ніколи не чувано, щоб хтось дав зір людині, народженій сліпою. 33 Якби цей Чоловік не був від Бога, то не зміг би зробити такого».
34 Тоді фарисеї розгнівалися й сказали: «Ти завжди був грішником і народжений увесь у гріху, а тепер намагаєшся повчати нас?» І вони вигнали його з синагоги. 35 Ісус, почувши, що вони вигнали цього чоловіка з синагоги, знайшов його і мовив: «Чи віриш ти у Сина Людського?» 36 Тож прозрілий спитав Його: «А Хто ж Він, Господи? Скажи мені, щоб я міг повірити в Нього». 37 Тоді Ісус і каже: «Ти Його вже бачив, це Той, з Ким ти розмовляєш зараз». 38 «Я вірю, Господи!»—сказав чоловік і впав перед Ним на коліна.
39 Ісус продовжував: «Я прийшов у цей світ судити його: щоб сліпі[a] прозріли, а ті, хто вважають, що вони зрячі, осліпли». 40 Дехто з фарисеїв, які були з Ним, почувши це, мовили: «Невже Ти маєш на увазі, що ми сліпі?» 41 А Ісус їм відповів: «Якби ви були сліпі, то не були б винні в гріхах. Ви ж кажете: „Ми зрячі”. Отож і гріхи ваші залишаються з вами».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International