M’Cheyne Bible Reading Plan

Левит і наложниця

19 Царя тоді в Ізраїлі не було. А був собі один левит у віддаленому місці гір Ефраїмових. Він узяв собі наложницю з Віфлеєма юдейського. ² Наложниця та розсердилася на чоловіка й пішла від нього до батьківської хати у Віфлеєм юдейський, і пробула там чотири місяці. ³ Тоді чоловік її зібрався й пішов за нею, щоб сердечно поговорити з нею й повернути її. Узяв він з собою слугу свого й пару ослів. Як підійшов він до оселі її батька, той побачив його, зрадів і вийшов назустріч.

⁴ Тесть його, батько молодої жінки, умовив левита лишитися на три доби. Отож вони там їли й пили, й ночували. ⁵ На четвертий день, як повставали, левит налагодився йти. Але тесть сказав йому: «Підкріпися, поїж спершу, а тоді підеш». ⁶ То вони сіли й разом їли та пили. І сказав йому батько наложниці: «Прошу тебе, прийми моє запрошення! Побудь тут іще ніч і втіш своє серце». ⁷ Чоловік той зібрався йти, але тесть умовляв його залишитися ще на одну.

⁸ Левит підвівся рано-вранці на п’ятий день, щоб іти, але батько молодої жінки сказав йому: «Підкріпися, поїж, лишися до вечора». Отак вони вдвох їли й пили. ⁹ Як підвівся чоловік, щоб іти з наложницею та своїм слугою, тесть каже: «Дивись, день котиться до ночі. Будь ласка, лишайся на ніч. Бач, день кінчається, побудь тут ніч і втіш своє серце. Завтра вдосвіта встанете, й вирушиш до свого намету».

¹⁰ Але чоловік не схотів залишатися на ніч. Він підвівся й пішов. І прийшов він до місця навпроти Євуса (тобто Єрусалима). З ним були його наложниця й пара осідланих віслюків. ¹¹ Вони були вже біля Євуса, коли почало сутеніти. Слуга сказав своєму хазяїну: «Давай зайдемо в це місто євуситське і там переночуємо». ¹² Хазяїн відповів йому: «Ми не будемо заходити до незнайомого міста, в якому живуть неізраїльтяни. Підемо до Ґівеа^[a]». ¹³ Він сказав своєму служці: «Ходімо, дістанемося до одного з цих місць, заночуємо в Ґівеа чи Рамі».

¹⁴ Тож ішли вони далі, і сонце зайшло, як були вони біля міста Ґівеа, яке належало коліну Веніаминовому. ¹⁵ Вони звернули в місто, щоб заночувати в Ґівеа. Він увійшов до міста і сів на відкритому майдані^[b], але ніхто не запросив його на ніч у дім.

¹⁶ Якраз того вечора один старий чоловік повертався додому з роботи в полі. Чоловік той був з гір Ефраїмових, але в той час він мешкав серед людей Ґівеа (люди цієї місцевості належали коліну Веніаминовому). ¹⁷ Коли підвів він очі, то побачив подорожнього на відкритому майдані міста. Тоді той літній чоловік спитав: «Куди ти йдеш і звідки ти?»

¹⁸ Левит відповів йому: «Ми мандруємо з Віфлеєма юдейського в далекий край у горах Ефраїмових, я родом звідти. Я ходив у Віфлеєм юдейський, а зараз іду додому^[c]. Та от ніхто не запросив мене до себе на нічліг. ¹⁹ Я маю солому й пашу для ослів, хліб і вино для мене, моєї наложниці та мого слуги. Ми ні в чому не маємо нестатку».

²⁰ Старий сказав: «Прошу до моєї оселі. Я у всьому подбаю про тебе, тільки не ночуй на відкритому майдані міста». ²¹ Отож забрав його старий до себе додому, нагодував віслюків. Вони ж обмили ноги, поїли й попили. ²² Поки насолоджувалися відпочинком, кілька міських розпусників, оточили дім і почали стукати в двері. Вони сказали старому, господарю оселі: «Віддай нам того чоловіка, який прийшов до твоєї хати, ми його зґвалтуємо».

²³ Хазяїн вийшов до них і сказав: «Ні, брати мої, не робіть такої ганьби! Цей чоловік—гість у моєму домі, тож не чиніть гріха. ²⁴ Погляньте, ось моя донька невинна і його наложниця. Давайте я віддам їх вам. Знущайтеся з них і робіть, що хочете. Але не чиніть гріха з цим чоловіком».

²⁵ Однак розпусники відмовилися послухати його. Тож чоловік схопив свою наложницю й виштовхнув до них за двері. Вони зґвалтували її і знущалися з неї всю ніч, аж до самого ранку. І відпустили її аж на зорі. ²⁶ Жінка прийшла на світанку і впала на порозі того дому, де був її володар і лежала там, доки сонце не зійшло. ²⁷ Хазяїн її встав уранці, відкрив двері і вийшов, щоб далі йти своєю дорогою. А там біля входу лежить жінка, його наложниця, розкинувши руки.

²⁸ Він сказав їй: «Вставай і ходімо». Але вона не відповіла, бо була мертвою. Отож підняв він її, поклав на віслюка, сам сів і поїхав додому. ²⁹ Як приїхав він додому, то взяв ніж і розрізав свою наложницю на дванадцять частин і розіслав по всій землі ізраїльській. ³⁰ І кожен, хто бачив те, казав: «Такого не траплялося і не бачено було з часів, коли ізраїльтяни покинули землю єгипетську, аж донині. Подумайте про неї, поміркуйте, що ж нам далі робити».

23 Павло подивився на членів Синедріону і сказав: «Браття, досі я жив перед Богом із чистою совістю і завжди робив тільки те, що вважав праведним». ² Первосвященик Ананія^[a] звелів тим, хто стояв поруч із Павлом, ударити його по губах. ³ Тоді Павло сказав йому: «Бог покарає тебе! Ти, неначе брудна стіна, яку побілили, аби приховати гидоту. Хіба не на те тебе тут посаджено, щоб ти судив мене за Законом Мойсея? А ти всупереч Закону наказуєш, щоб мене били».

⁴ Ті, хто стояли поруч із Павлом, вигукнули: «Як ти наважився образити Божого первосвященика?» ⁵ Та Павло відповів: «Браття, я не знав, що то є первосвященик. Адже сказано: „Не говори погано про правителя народу твого”»^(A).

⁶ Коли Павло зрозумів, що частина присутніх—саддукеї, а ще частина—фарисеї, він вигукнув до членів Синедріону: «Браття, я сам із фарисеїв, син фарисея! А судять мене за те, що маю надію на воскресіння із мертвих».

⁷ І коли він сказав це, то виникла незгода між фарисеями та саддукеями, і громада розділилася. ⁸ (Саддукеї не визнають ні воскресіння, ні Ангелів, ні духів, а фарисеї в усе це вірять). ⁹ Здійнявся страшенний галас, і деякі фарисейські книжники підвелися й гаряче почали сперечатися. Вони твердили: «Ми не бачимо, щоб чоловік цей зробив щось лихе. Може й справді дух чи Ангел говорив до нього».

¹⁰ Суперечка ставала все запеклішою і згодом переросла в бійку. Тоді командир злякався, що Павла можуть роздерти на шматки, і наказав воїнам спуститися й відвести його до фортеці. ¹¹ Наступної ночі прийшов до Павла Господь і сказав: «Будь мужнім. Бо так, як свідчив ти про Мене в Єрусалимі, так само мусиш свідчити і в Римі».

Змова юдеїв проти Павла

¹² Наступного ранку, юдеї змовились і заприсягнулися, що не будуть ні їсти, ні пити, доки не вб’ють Павла. ¹³ Тих, хто брав участь у змові було понад сорок чоловік. ¹⁴ Вони пішли до головних священиків і старійшин й сказали: «Ми дали клятву нічого не їсти, доки не вб’ємо Павла. ¹⁵ Отож ви й Синедріон пошліть запит до командира. Нехай знову приведуть Павла сюди, ніби для того, щоб іще раз розглянути справу більш детально, а ми підготуємось і вб’ємо його ще до того, як його сюди доставлять».

¹⁶ Але син Павлової сестри, почувши про цю змову, пробрався до фортеці та й розказав про все Павлові. ¹⁷ Павло покликав одного з офіцерів і сказав: «Відведи цього юнака до начальника, він має щось йому розповісти». ¹⁸ Той узяв хлопця й, відвівши його до начальника, сказав: «Ув’язнений Павло покликав мене й попросив, щоб я привів цього юнака до тебе, бо він хоче тобі щось розповісти».

¹⁹ Начальник узяв хлопця за руку і, відвівши убік, запитав: «Що ти хотів розповісти мені?» ²⁰ Тоді юнак сказав: «Юдеї змовилися, що проситимуть тебе привести завтра Павла до Синедріону, буцімто для того, щоб вони розглянули його справу уважніше. ²¹ Але не дай їм себе переконати, бо більше сорока чоловік будуть чекати на нього в засідці. Вони поклялися не їсти й не пити, доки не вб’ють Павла. І тепер вони вже напоготові, тільки й чекають твоєї згоди».

²² Начальник відпустив юнака, застерігши: «Гляди, нікому не кажи, що ти попередив мене про це». ²³ Потім він покликав двох своїх офіцерів^[b] і наказав: «О дев’ятій годині вечора ми вирушаємо до Кесарії. Приготуйте двісті воїнів, сімдесят вершників і двісті списоносців, ²⁴ а також коней для Павла, аби перепровадити його живим до правителя Фелікса». ²⁵ Він написав Феліксу такого листа:

²⁶ «Клавдій Лісій шле вітання вельмишановному правителю Феліксові.

²⁷ Юдеї схопили цього чоловіка і мало його не вбили, але дізнавшись, що він є римським громадянином, я з воїнами прийшов і врятував його. ²⁸ Оскільки я хотів дізнатися, з якої саме причини його звинувачують, то й відвів його до юдейського Синедріону. ²⁹ Я з’ясував, що їх звинувачення пов’язані зі спірними питаннями про їхній Закон. За цим чоловіком немає провини, яка б вимагала смерті або ув’язнення. ³⁰ Коли ж мене повідомили, що проти цього чоловіка готується змова, то я одразу ж направив його до тебе й наказав, щоб ті, хто його звинувачує, зробили це в твоїй присутності».

³¹ І воїни виконали наказ. Вони взяли Павла і вночі привели його в Антипатриду. ³² Наступного дня вершники залишилися із Павлом і супроводжували його до Кесарії, а решта повернулася до фортеці.

³³ Коли вершники прибули до Кесарії, вони віддали листа правителю Феліксу й передали йому Павла. ³⁴ Той прочитав листа й запитав Павла, з якої він провінції. І дізнавшись, що той із Кілікії, сказав: ³⁵ «Я вислухаю тебе в присутності тих, хто тебе звинувачує». Він наказав стерегти Павла в палаці Ірода.

Господня обітниця

33 І було Єремії слово Господа вдруге, коли він усе ще був ув’язнений на храмовому подвір’ї. ² Ось що Господь каже: «Господь—це Той, Хто створив небо і землю, Той, Хто надав форми й утвердив її. Господь—ім’я Його! ³ Юдея, звернись до Мене, і Я відповім тобі. Я розповім тобі великі й незбагнені речі, яких ти не знаєш. ⁴ Бо ось що Господь Бог Ізраїлю каже про будинки міста цього й про палаци царів Юдеї, які зруйновано було, щоб зробити облогові укріплення: ⁵ „Вавилоняни йдуть воювати проти міста^[a]. Вони наповнять його тілами тих людей, яких Я повбивав у гніві й люті. Я відвернувся від міста цього за все те лихо, що накоїли вони”.

⁶ Я принесу їм ліки й зцілення, відкрию їм мир і безпеку. ⁷ Я поверну полонених в Юдею та Ізраїль, Я відбудую все так, як було спершу. ⁸ Очищу Я їх від гріхів усіх, які проти Мене скоїли, прощу все зло, яким ображали Мене. ⁹ І тоді відомим стане це місце, як місто, що радість, хвалу і славу дає Мені перед усіма народами землі, які почують про все добро, що роблю їм. Вони злякаються і затремтять від усього добра і миру, що Я роблю для Єрусалима».

¹⁰ Ось що Господь каже: «Ви кажете, що місто спустошене, без людей і тварин». Та знайте, що по міста Юдеї й вулиці Єрусалима, почують знову ¹¹ звуки співу й веселощів, і голос молодого й молодої, й голос тих, хто мовить: «Славте Господа Всемогутнього, бо Господь—це благо, Його любов—назавжди! Це знову буде чутно від тих, що приносять жертви дяки в дім Господній. Так станеться, бо Я поверну те, що було забрано з краю, і поновлю все, як спершу це було». Так каже Господь.

¹² Ось що Господь каже: «У цім спустошенім місці, без людини й тварини, і також по всіх містах знову будуть люди, знову будуть пасовиська, щоб отари спочивали. ¹³ По містах гірської країни, на західному підгір’ї, й по містах Неґеву, у землі Веніамина, й по містах Юдеї знову будуть вівці, що ходитимуть під рукою пастухів, хто їх рахують».

Божий (добрий) парост

¹⁴ «Надходять дні,—Господь каже,—коли Я виконаю обіцянку, що дав Ізраїлю й народу Юдеї. ¹⁵ У ті дні вирощу Я з коліна Давидова праведний парост. І правитиме він у країні добром і справедливістю. ¹⁶ Тоді Юдею врятовано буде, і Єрусалим житиме в безпеці. І ось як зватимуть його „Господь—наш звитяжець”^[b]».

¹⁷ Бо ось що Господь каже: «Ніколи в Давида не переведеться потомок, що сидітиме на царському престолі дому Ізраїля. ¹⁸ Та й у священиків-левитів не переведеться муж, що стоятиме переді Мною і приноситиме Мені жертви всеспалення, воскурюватиме офіри й щодня приноситиме пожертви».

¹⁹ Слово Господа було Єремії. ²⁰ Ось що Господь каже: «Якщо зможете ви скасувати Угоду Мою з днем і ніччю, щоб вони не наставали у призначений час, ²¹ тоді Угоду Мою зі слугою Моїм Давидом, щоб не було в нього сина, який би царював на престолі його, і Угоду Мою зі слугами Моїми священиками-левитами буде скасовано. ²² Так само як військо Небесне незліченне, як пісок морський неміряний, так Я примножу нащадків слуги Мого Давида й левитів, що служать йому».

²³ Слово Господа було Єремії: ²⁴ «Хіба ти не чув, що ці люди кажуть: „Колись два роди Господь обрав: Ізраїль та Юдею, а зараз Він відштовхнув їх, та не приймає їх як Свій народ”».

²⁵ Ось що Господь каже: «Якби Моя угода з днем і ніччю не виконувалася, якби Я не визначив законів щодо неба й землі, ²⁶ можливо б тоді відштовхнув Я нащадків Якова й слуги Мого Давида й не брав би з його синів тих, хто править нащадками Авраама, Ісаака та Якова, бо поверну Я народ їхній, що забраний був у полон, і змилосерджуся над ним».

3 Псалом Давида, на втечу від свого сина Авесалома^[a].

4 Для диригента. Зі струнними інструментами. Псалом Давида.