M’Cheyne Bible Reading Plan
22 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
2 Промовляй до Аарона й до синів його, і нехай вони обережно поводяться зо святощами Ізраїлевих синів, які вони посвячують Мені, і нехай не безчестять Мого святого Ймення. Я Господь!
3 Скажи їм: На ваші покоління кожен чоловік, що наблизиться зо всякого вашого насіння до святощів, які Ізраїлеві сини посвятять Господеві, а нечистість його на нім, то буде винищена душа та з-перед лиця Мого. Я Господь!
4 Кожен чоловік з Ааронового насіння, коли він прокажений або течивий, не буде їсти зо святощів, аж поки очиститься. А хто доторкнеться всякого нечистого від мертвого тіла, або чоловік, що з нього вийде насіння лежання,
5 або хто доторкнеться до всякого плазуна, через якого він стане нечистий, або до людини, через яку стане нечистий, через усяку нечистість її,
6 особа, що доторкнеться до того, то стане нечиста аж до вечора, і не буде їсти зо святощів, поки не обмиє свого тіла в воді.
7 А коли зайде сонце, то стане він чистий, а потім буде їсти зо святощів, бо це хліб його.
8 Падла та розшарпаного не буде він їсти, щоб не занечиститись ним. Я Господь!
9 І будуть вони стерегти Мої прикази, щоб не понести через те гріха на собі, і щоб не померти через нього, коли б збезчестили їх. Я Господь, що освячує їх!
10 А кожен чужий не буде їсти святощів; осілий у священика й наймит не будуть їсти святощів.
11 А коли священик купить чоловіка, купівля срібла його це, той буде їсти їх, також уроджений дому його, вони будуть їсти його хліб.
12 А священикова дочка, коли буде видана чужому чоловікові, вона не буде їсти принесених святощів.
13 А священикова дочка, коли буде вдова, або розведена, а дітей не має, і вернеться до дому свого батька, як за молодости своєї, буде їсти з хліба батька свого. А кожен чужий не буде їсти його.
14 А чоловік, коли з'їсть святощі через помилку, то докладе до неї п'яту частину її, і віддасть священикові ті святощі,
15 і священики не збезчестять святощів Ізраїлевих синів, що вони приносять Господеві,
16 і не стягнуть на себе вини за провину їдження своїх святощів. Бо Я Господь, що освячує їх.
17 І промовляв Господь до Мойсея, говорячи:
18 Промовляй до Аарона й до синів його, та до всіх Ізраїлевих синів, і скажеш їм: Кожен чоловік з Ізраїлевого дому та з приходька між Ізраїлем, що принесе свою жертву за всякими своїми обітницями та за всякими даруваннями своїми, що принесе Господеві на цілопалення,
19 то нехай принесе на вподобання ваше безвадного самця з худоби великої, з овець і з кіз.
20 Жодного, що в нім вада, не принесете, бо не буде воно на вподобання вас.
21 А чоловік, коли принесе Господеві мирну жертву на виразно висловлену обітницю або на дарунок, із худоби великої чи з худоби дрібної, безвадна буде на вподобання, жодна вада не буде в ній:
22 сліпа, або зламана, або скалічена, або шолудива, або коростява, або паршива, не принесете тих Господеві, і жертви огняної не дасте з них на жертівника для Господа.
23 А вола та вівцю з занадто довгим чи занадто коротким яким членом добровільно принесеш у жертву, а на обітницю вони не вгодні Богові.
24 А того, що має ядра розчавлені, чи збиті, чи відірвані, чи відрізані не піднесете Господеві, і в вашому Краї не зробите того.
25 І з руки чужинця не принесете хліба нашого Бога зо всіх таких, бо в них зіпсуття їх, вада в них, вони не будуть вгодні для вас.
26 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
27 Віл, або вівця, або коза, коли вродиться, то буде сім день під своєю матір'ю, а від дня восьмого й далі буде вгодне на жертву огняну для Господа.
28 А корови та вівці, її й маля її не заріжете одного дня.
29 А коли будете приносити вдячну жертву для Господа, то приносьте так, щоб вона була вгодна.
30 Того дня буде вона з'їджена, не зоставите з неї аж до ранку. Я Господь!
31 І заповіді Мої будете додержувати, і будете виконувати їх. Я Господь!
32 І не будете безчестити Мого святого Ймення, і Я буду освячений серед Ізраїлевих синів. Я Господь, що освячує вас,
33 що вивів вас із єгипетського краю, щоб бути вашим Богом. Я Господь!
28 Давидів. До Тебе я кличу, о Господи скеле моя, не будь же безмовним до мене, бо коли Ти замовкнеш до мене, я стану подібний до тих, що сходять до гробу...
2 Почуй голос благання мого, як я кличу до Тебе, коли руки свої я підношу до храму святого Твого!
3 Не хапай мене з грішними й тими, хто чинить безправство, хто плете своїм ближнім про мир, але зло в їхнім серці!
4 Віддай їм за їхнім учинком, і за злом їхніх учинків, згідно з ділом їхніх рук Ти їм дай, верни їм заслужене ними,
5 бо вони не вдивляються в чинність Господню й діла Його рук, нехай їх поруйнує, й нехай не будує Він їх!
6 Благословенний Господь, бо Він почув голос благання мого!
7 Господь моя сила та щит мій, на нього надіялось серце моє, й Він мені допоміг, і втішилося моє серце, і співом своїм я прославлю Його!
8 Господь сила народу Свого, і захист спасіння Свого помазанця!
9 Спаси Свій народ, і поблагослови спадщину Свою, і спаси їх, і піднось їх навіки!
29 Псалом Давидів. Дайте Господу, Божі сини, дайте Господу славу та силу!
2 Дайте Господу славу імення Його, у препишній святині впадіть перед Господом!
3 Голос Господній над водами, Бог слави гримить, Господь над великими водами!
4 Голос Господній із силою, голос Господній з величністю.
5 Голос Господній ламає кедрини, голос Господній торощить кедрини ливанські.
6 Він примусить скакати Ливан як теля, та Сиріон, мов молоду антилопу.
7 Голос Господній викрешує полум'я огняне,
8 голос Господній пустиню тремтіти примушує, Господь чинить пустелю Кадеша тремтячою.
9 Голос Господній примушує лані тремтіти, й ліси обнажає, а в храмі Його все належне Йому виголошує: Слава!
10 Господь пробував в час потопу, і буде Господь пробувати повік віку Царем!
11 Господь подасть силу народу Своєму, Господь поблагословить миром народ Свій!
5 (4-17) Пильнуй за ногою своєю, як до Божого дому йдеш, бо прийти, щоб послухати, це краще за жертву безглуздих, бо не знають нічого вони, окрім чинення зла!
2 (5-1) Не квапся своїми устами, і серце твоє нехай не поспішає казати слова перед Божим лицем, Бог бо на небі, а ти на землі, тому то нехай нечисленними будуть слова твої!
3 (5-2) Бо як сон наступає через велику роботу, так багато слів має і голос безглуздого.
4 (5-3) Коли зробиш обітницю Богові, то не зволікай її виповнити, бо в Нього нема уподобання до нерозумних, а що ти обітуєш, сповни!
5 (5-4) Краще не дати обіту, ніж дати обіт і не сповнити!
6 (5-5) Не давай своїм устам впроваджувати своє тіло у гріх, і не говори перед Анголом Божим: Це помилка! Пощо Бог буде гніватися на твій голос, і діла твоїх рук буде нищити?
7 (5-6) Бо марнота в численності снів, як і в многості слів, але ти бійся Бога!
8 (5-7) Якщо ти побачиш у краї якому утискування бідаря та порушення права та правди, не дивуйся тій речі, бо високий пильнує згори над високим, а над ними Всевишній.
9 (5-8) І пожиток землі є для всіх, бо поле й сам цар обробляє.
10 (5-9) Хто срібло кохає, той не насититься сріблом, хто ж кохає багатство з прибутком, це марнота також!
11 (5-10) Як маєток примножується, то множаться й ті, що його поїдають, і яка користь його власникові, як тільки, щоб бачили очі його?
12 (5-11) Сон солодкий в трудящого, чи багато, чи мало він їсть, а ситість багатого спати йому не дає.
13 (5-12) Є лихо болюче, я бачив під сонцем його: багатство, яке бережеться його власникові на лихо йому,
14 (5-13) і гине багатство таке в нещасливім випадку, а родиться син і немає нічого у нього в руці:
15 (5-14) як він вийшов нагий із утроби матері своєї, так відходить ізнов, як прийшов, і нічого не винесе він з свого труду, що можна б узяти своєю рукою!...
16 (5-15) І це теж зло болюче: так само, як він був прийшов, так відійде, і яка йому користь, що трудився на вітер?
17 (5-16) А до того всі дні свої їв у темноті, і багато мав смутку, й хвороби та люті...
18 (5-17) Оце, що я бачив, як добре та гарне: щоб їла людина й пила, і щоб бачила добре в усьому своєму труді, що під сонцем ним трудиться в час нечисленних тих днів свого віку, які Бог їй дав, бо це доля її!
19 (5-18) Також кожна людина, що Бог дав їй багатство й маєтки, і владу їй дав споживати із того, та брати свою частку та тішитися своїм трудом, то це Божий дарунок!
20 (5-19) Бо вона днів свого життя небагато на пам'яті матиме, то Бог в її серце шле радість!
1 Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, за обітницею життя, що в Христі Ісусі,
2 до Тимофія, сина улюбленого: благодать, милість, мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Господа нашого!
3 Дякую Богові, Якому служу від предків чистим сумлінням, що тебе пам'ятаю я завжди в молитвах своїх день і ніч.
4 Я бажаю побачити тебе, пам'ятаючи сльози твої, щоб наповнитись радістю.
5 Я приводжу на пам'ять собі твою нелицемірну віру, що перше була оселилася в бабі твоїй Лоіді та в твоїй матері Евнікії; певен же я, що й у тобі вона оселилась.
6 З цієї причини я нагадую тобі, що ти розгрівав Божого дара, який у тобі через покладання рук моїх.
7 Бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любови, і здорового розуму.
8 Тож, не соромся засвідчення Господа нашого, ні мене, Його в'язня, але страждай з Євангелією за силою Бога,
9 що нас спас і покликав святим покликом, не за наші діла, але з волі Своєї та з благодаті, що нам дана в Христі Ісусі попереду вічних часів.
10 А тепер об'явилась через з'явлення Спасителя нашого Христа Ісуса, що й смерть зруйнував, і вивів на світло життя та нетління Євангелією,
11 що для неї я був настановлений за проповідника, апостола й учителя.
12 З цієї причини й терплю я оце, але не соромлюсь, бо знаю, в Кого я ввірував та впевнився, що має Він силу заховати на той день заставу мою.
13 Май же за взір здорових слів ті, які від мене почув ти у вірі й любові, що в Христі Ісусі вона.
14 Добро припоручене стережи Святим Духом, що в нас пробуває.
15 Ти знаєш оце, що відвернулись від мене всі, хто в Азії, а між ними Фігел та Гермоген.
16 Хай Господь подасть милосердя Онисифоровому дому, бо він часто мене підкріпляв і кайданів моїх не соромився.
17 А коли він до Риму прибув, шукав мене пильно й знайшов,
18 хай Господь йому дасть знайти милість від Господа в день той, скільки ж він послужив був в Ефесі мені, ти відаєш краще!