Read the Gospels in 40 Days
Ісус і Никодим
3 І був там чоловік на ім’я Никодим. Він був фарисеєм і одним з юдейських вождів. 2 Якось уночі прийшов він до Ісуса й каже: «Равві, ми знаємо, що Ти Вчитель, посланий Богом, бо ніхто не здатен на такі чудеса, як Ти, якщо його не підтримує Бог».
3 «Істинно кажу вам,—відповів тоді Ісус,—якщо хтось прагне побачити Царство Боже, людина має знову[a] народитися. Хто не народився знову, той не бачитиме Царства Божого».
4 «Але якщо людина вже стара, як же може вона народитися знову?—Запитав Никодим.—Адже ніхто не може повернутися в черево материнське і знову вийти з нього».
5 «Істинно кажу вам,—відповів тоді Ісус,—людина має знову народитися від води і Духа. Бо якщо вона не пройде через народження водою і Духом, то не ввійти їй до Царства Божого. 6 Все, народжене від людської плоті,—це плоть, а від Духа народжене—духовне. 7 Не дивуйся з Моїх слів про те, що маєш знову народитися. 8 Вітер дме туди, куди заманеться. Ти чуєш його завивання, та не знаєш, звідки дме вітер і куди. Так і з кожним народженим від Духа Святого»[b].
9 «Як же це може бути?»—запитав Никодим. 10 Ісус на те сказав йому: «Ти поважний вчитель народу ізраїльського і не знаєш цього? 11 Істинно кажу: ми говоримо про те, що знаємо і розповідаємо про те, що бачили, та ви, люди, не приймаєте свідчення нашого. 12 Я розповідав вам про земні речі, та ви не вірите Мені. Як же ви повірите, коли говоритиму про Небесне? 13 Ніхто не зійшов на небо, крім Того, Хто зійшов звідти—Сина Людського.
14 Мойсей підніс на жердині змію в пустелі[c]. Так само буде і з Сином Людським—Він також мусить бути піднесений. 15 І тоді всі, хто вірить у Нього, одержать вічне життя[d]. 16 Бо так сильно полюбив Бог цей світ, що віддав Свого Єдиного Сина заради того, щоб кожен, хто в Нього вірує, не був загублений, а здобув вічне життя.
17 Не на осуд світу послав Бог Свого Сина, а на те, щоб світ через Нього спасся. 18 Того, хто вірує в Нього, не буде засуджено, але того, хто не вірить, вже засуджено, бо він не повірив у Єдиного Сина Божого.
19 Ось підстава для засудження: Світло[e] прийшло у світ, та люди віддали перевагу темряві, бо лихими були вчинки їхні. 20 Кожен, хто чинить зло, ненавидить Світло й намагається уникати його, щоб вчинки його лишалися таємними. 21 Той же, хто йде за правдою, прямує до Світла, щоб видно було, що вчинки його від Бога».
Ісус та Іоан Хреститель
22 Після цього Ісус зі Своїми учнями вирушив до землі юдейської. Там Він залишався зі Своїми послідовниками і хрестив людей. 23 Іоан теж хрестив у Еноні, що біля Салима, бо там було багато води[f]. Чимало людей приходило до Іоана, і він хрестив їх. 24 Тоді ще Іоана не було кинуто до в’язниці.
25 Деякі з Іоанових учнів почали сперечатися з одним юдеєм щодо обрядового обмивання[g]. 26 Тож вони підійшли до Іоана й сказали: «Равві, Той, з Ким ти був по той бік Йордану, і про Кого ти свідчив, так от Він тепер теж хрестить людей, і всі йдуть до Нього».
27 Тоді Іоан відповів їм: «Людина не може щось приймати, якщо воно не дано їй від Бога. 28 Ви самі були свідками того, як я казав: „Я—не Христос, а лише посланий поперед Нього”. 29 Нареченим може бути лише той, у кого є наречена. А дружка—це той, що стоїть і прислухається, коли ж прийде молодий, і радіє, почувши його голос. Тож і я зараз сповнений тієї ж радості, бо Він вже прийшов. 30 Його значення весь час зростатиме, а моя роль ставатиме все скромнішою».
Посланець Господній
31 «Той, Хто прийшов згори,[h]—величніший від усіх людей, які живуть у цьому світі. Той же, хто прийшов з землі, належить землі і говорить про земне. Отже, Той, Хто прийшов з небес,—величніший за всіх. 32 Він свідчить про все, що бачив і чув, але люди те не приймають.
33 Хто вірить у Його свідчення, вірить і в те, що Бог—істинний. 34 Адже Той, Кого Бог послав, мовить слова Божі і сповнений Духом Божим. 35 Отець любить Сина Свого і дав Йому владу над усім. 36 Той, хто вірує в Сина, має вічне життя, але не побачить вічного життя той, хто не слухатиметься Сина, і гнів Божий впаде на того».
Ісус і самаритянка
4 Фарисеям стало відомо, що Ісус привертає на Свій бік і хрестить більше учнів, ніж Іоан. 2 (Насправді ж Ісус сам не хрестив людей, це робили Його учні). 3 Тож, почувши про це, Ісус залишив Юдею і знову подався до Ґалилеї. 4 По дорозі туди Йому потрібно було переходити через Самарію.
5 В Самарії Ісус прийшов до міста Сіхар, неподалік від землі, що Яків віддав своєму синові Йосипу. 6 Там знаходилася криниця Якова. І було тоді близько полудня, коли Він, втомившись з дороги, сів відпочити коло Якової криниці. 7 Ісус звернувся до самаритянки, яка прийшла до криниці набрати води: «Дай мені напитися». 8 Його ж учні пішли до міста купити щось поїсти.
9 Самаритянка спитала: «Чому це Ти, юдей, просиш у мене, самаритянки, напитися?» (Юдеї не спілкувалися з самаритянами[i]). 10 Ісус відповів їй: «Якби ти знала про те, що Бог дає людям, і Хто у тебе просить напитися води, то сама б попросила в Мене, і Я дав би тобі води живої».
11-12 «Шановний,—каже жінка,—але ж Ти й відра не маєш, а криниця глибока. То як же збираєшся дістати тієї живої води? Чи, може, Ти величніший за пращура нашого Якова, що дав нам цю криницю і сам пив із неї разом з дітьми своїми і худобою?» 13 На те Ісус відповів їй: «Кожен, хто вип’є цієї води, скоро знову спрагу відчує. 14 Але хто вип’є тієї води, що Я йому дам, ніколи більше не страждатиме від спраги, бо вода, якої Я дам напитися, перетвориться в людині на животворне джерело, що несе вічне життя». 15 Тоді жінка каже: «Шановний Добродію, то дай же і мені тієї води, щоб я більше ніколи не відчувала спраги й не приходила сюди по воду».
16 Ісус сказав їй: «Йди поклич свого чоловіка і сама приходь сюди». 17 «У мене немає чоловіка»,—відповіла вона. Ісус тоді промовив: «Правду кажеш, що не маєш чоловіка. 18 У тебе було їх п’ятеро. А той, якого маєш тепер, не чоловік тобі! Отже, ти сказала правду».
19 Тоді жінка й каже Йому: «Тепер я бачу, Пане, що Ти—пророк![j] 20 Наші батьки йшли на цю гору[k] поклонятися, але ви, юдеї, стверджуєте, буцімто Єрусалим є тим самим місцем, де ми маємо поклонятися Господу».
21 Ісус на те відповів: «Жінко, повір Мені! Надходить час, коли ви поклонятиметеся Отцю не на цій горі й не в Єрусалимі. 22 Ви, самаритяни, поклоняєтеся тому, чого не розумієте. Ми ж, юдеї, знаємо, чому поклоняємося, бо спасіння приходить від юдеїв. 23 Та близький той час, і він уже настав, коли справжні прихильники поклонятимуться Отцю в дусі та істині. Таких людей і прагне Отець в богомольці собі. 24 Бог є Дух. І той, хто поклоняється Йому, має поклонятися в дусі та істині».
25 Й мовила до Нього жінка: «Я знаю, що має прийти Месія. (Якого називають Христом). Коли ж Він прийде, то розтлумачить нам про все». 26 Тоді Ісус їй і каже: «Той, Хто розмовляє з тобою, і є Христос».
27 В цей час підійшли Його учні й дуже здивувалися, що Він розмовляє з жінкою. Та ніхто з них не спитав: «Що Тобі треба від неї?» або «Чому розмовляєш із нею?»
28 Жінка залишила свій глечик й, повернувшись до міста, сказала людям: 29 «Ходімо побачите Чоловіка, Який розповів мені про все, що я зробила в житті! Можливо, Він і є Христос». 30 Тоді вони залишили місто й пішли до Нього.
31 Тим часом Ісусові учні умовляли Його: «Вчителю, Ти б чогось попоїв!» 32 Але Він їм відповів: «Я маю їжу, про яку вам нічого невідомо». 33 І почали учні питати один одного: «Можливо, Йому хтось вже приніс поїсти?»
34 Ісус мовив до них: «Їжа Моя в тому, щоб виконувати волю Того, Хто послав Мене, і закінчити Його справу.
35 Засіваючи поле, ви часто кажете: „Ще чотири місяці, а там і жнива”. Отож кажу Я вам, підведіть очі й погляньте на поля. Вони вже готові для жнив. 36 Жнець уже одержує платню і збирає врожай для вічного життя, щоб і сіяч, і жнець удвох раділи й були щасливі. 37 І справді слушна приказка: „Один сіє, другий жне”. 38 Я послав вас збирати те, над чим ви не трудилися: інші працювали, а ви прийшли, щоб зібрати прибуток».
39 Багато самаритян із цього міста повірили в Ісуса зі слів жінки, яка свідчила: «Він розповів мені про все, що я робила в житті». 40 Коли самаритяни прийшли до Нього, то попросили Його побути з ними, тож Він залишився там на два дні. 41 І багато хто ще повірив в Ісуса, почувши, що Він їм розповідав. 42 Вони сказали тій жінці: «Спочатку ми повірили в Ісуса з твоїх слів, а зараз ми почули Його самі. Отже, ми бачимо, що цей Чоловік і справді Спаситель світу».
Зцілення слуги сотника
(Мт. 8:5-13; Лк. 7:1-10)
43 Через два дні Ісус пішов звідти до Ґалилеї, 44 бо Він сам говорив, що пророка не шанують у його рідній вітчизні. 45 Отже, коли Ісус прийшов туди, ґалилеяни щиро зустріли Його, тому що вони були на святі Пасхи в Єрусалимі, та бачили все, що Він там звершив.
46 Ісус знову попрямував до міста Кани, що в Ґалилеї, де Він перетворив воду на вино. На той час у Капернаумі в одного царського чиновника хворів син. 47 Чиновник довідався, що Ісус прийшов до Ґалилеї з Юдеї. Він став перед Ісусом і почав благати завітати до Капернаума, щоби зцілити сина, бо той уже помирав.
48 Та Ісус каже йому: «Ви, люди, якщо не побачите знамення й чуда, ніяк не можете повірити в Мене». 49 Чиновник благав: «Господи, благаю Тебе, прийди, поки мій син іще не помер!»
50 І відповів йому Ісус: «Йди додому, твій син житиме». Чоловік повірив тому, що сказав Ісус, й пішов додому. 51 По дорозі додому він зустрів своїх слуг, які сповістили, що син його одужав. 52 Він запитав, коли стало краще його синові, і йому відповіли: «Лихоманка залишила його вчора десь о першій годині по полудні». 53 І батько збагнув, що саме в цей час Ісус сказав йому: «Твій син житиме». І він повірив у Ісуса, а разом з ним і вся його родина. 54 Це було друге чудо, яке звершив Ісус у Ґалилеї, повернувшись з Юдеї.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International