Read the Gospels in 40 Days
Ісусові застороги проти гріха
(Мт. 18:6-7, 21-22; Мк. 9:42)
17 Ісус сказав Своїм учням: «Спокуси, що кидають людину в гріх, завжди існуватимуть. Але горе тому, через кого вони приходять! 2 Та якщо хтось введе в гріх одного з малих оцих, які вірують в Мене, то краще було б для нього, щоб почепили йому на шию жорно і втопили в морі. 3 Пильнуйте себе! Якщо брат твій грішить, вкажи йому на те. І якщо він покається, прости його. 4 Якщо ж він грішить проти тебе сім разів на день і сім разів повертається до тебе й каже: „Я каюся”,—прости його».
Апостоли просять зміцнити їхню віру
5 Тоді апостоли попросили Господа: «Дай нам більше віри!» 6 На те відповів Господь: «Якби ваша віра була завбільшки з гірчичне зернятко, ви могли б сказати цій шовковиці: „Вирви коріння своє з землі й переселися в море”,—і вона послухалася б вас».
Будьте добрими слугами
7 «Уявіть, що ви маєте раба, який обробляє землю або доглядає овець. Коли він з поля повертається додому, чи скажете ви йому: „Негайно іди і сідай поїж?” 8 Чи ви не скажете: „Приготуй вечерю, вдягни фартух і прислужи мені, поки я їм та п’ю, а потім і сам можеш поїсти й попити?” 9 Чи подякуєте ви слузі за те, що він виконує ваші накази?
10 Так само й з вами: коли ви виконали те, що вам було доручено, скажіть собі: „Ми слуги, котрі не заслуговують ніякої подяки. Ми лише виконували свій обов’язок”».
Очищення десяти прокажених
11 По дорозі до Єрусалиму Ісус мандрував уздовж кордону між Самарією та Ґалилеєю. 12-13 Коли Він увійшов в одне з селищ, Його зустріли десять чоловік хворих на проказу. Вони стояли віддалік і голосно гукали: «Ісусе, Володарю, змилуйся над нами!» 14 Побачивши їх, Ісус наказав: «Підіть і покажіться священикам»[a]. І поки ті десятеро йшли, вони цілком очистилися.
15 Та один із них, коли побачив, що він зцілений, повернувся й голосно славив Бога. 16 Він простягся долілиць біля Ісусових ніг і дякував Йому. Він був самаритянином.
17 У відповідь Ісус запитав: «Хіба не десятеро очистилися? Де ті дев’ятеро? 18 Невже жоден із них, крім цього іноземця, не повернувся віддати дяку Богові?»
19 І сказав йому Ісус: «Підведися і йди. Твоя віра зцілила тебе».
Царство Боже—серед вас
(Мт. 24:23-28, 37-41)
20 Одного разу фарисеї запитали Ісуса, коли прийде Царство Боже. І Він відповів: «Царство Боже не приходить так, щоб усі його помітили. 21 Ніхто не зможе сказати: „Воно тут!” або „Воно там!”—оскільки Царство Боже—з вами»[b].
22 А учням Своїм Він сказав: «Настане час, коли ви прагнутимете побачити хоча б один із днів Сина Людського, коли Він буде у всій Своїй славі, але не побачите. 23 І дехто казатиме вам: „Погляньте туди!” або „Погляньте сюди!” Не ходіть туди і не йдіть за ними. 24 Коли Син Людський прийде, кожний знатиме про Його пришестя. Він сяятиме, подібно спалаху блискавки, яка розтинає небо світлом із краю в край. 25 Але спершу Він мусить витерпіти багато і буде відкинутий цим поколінням.
26 Як це було за часів Ноя, так буде і в годину пришестя Сина Людського. 27 Тоді люди їли, пили, одружувалися, аж до того дня, доки Ной не ввійшов в свій ковчег[c]. Тоді настав потоп і їх усіх знищив.
28 Це буде так само, як було в часи Лота[d]. Тоді люди їли, пили, купували, продавали, саджали дерева і зводили будинки. 29 Але в день, коли Лот пішов з Содома, з небес пролився дощ із вогню та сірки і всіх їх знищив. 30 І станеться так само в час пришестя Сина Людського.
31 Хто сидітиме в той день на даху своєї оселі, а речі його будуть у домі, не повинен спускатися по свої пожитки. Так само, якщо хтось працюватиме в полі, хай не вертається додому. 32 Пам’ятайте про Лотову дружину[e].
33 Хто намагатиметься врятувати своє життя, втратить його, але ж той, хто віддасть життя за Мене, врятує його. 34 Повірте, в ту ніч двоє лежатимуть в одному ліжку: одного (або одну) з них буде взято, а другий (друга) залишиться. 35 Дві жінки разом молотимуть зерно на жорнах: одну з них буде взято, а друга залишиться. 36 [Двоє чоловіків працюватимуть у полі: одного з них буде взято, а другий залишиться»][f].
37 У відповідь учні запитали Його: «У якому місці це трапиться, Господи?» Ісус мовив: «Це місце легко розпізнати, бо туди, де є мертвечина, завжди стерв’ятники злітаються».
Притча про несправедливого суддю та вдову
18 Ісус розповів їм притчу, щоб навчити їх, що треба постійно молитися й не втрачати надії. 2 Він сказав: «В одному місті був собі суддя, який Бога не боявся та й людей не поважав. 3 У той час була там собі вдова. Вона все ходила до судді й просила: „Захисти мене від мого супротивника!”
4-5 І тривалий час він не хотів її захищати. Та якось сказав собі: „Навіть опріч те, що я не боюся Бога й не поважаю людей, все ж через те, що ця вдова набридає мені, я допоможу їй, щоб не ходила й не докучала більше”».
6 І запитав тоді Господь: «Чули, що сказав той неправедний суддя? 7 То чи ж не візьме Бог під захист цих обраних, що день і ніч кличуть Його? Чи ж баритиметься Він з допомогою їм? 8 Повірте, Він швидко візьме їх під Свій захист. Однак, коли прийде Син Людський, то чи знайде Він віруючих в Господа на землі?»
Притча про збирача податків й фарисея
9 Для тих, хто був переконаний у своїй праведності й на інших дивився зверхньо, Ісус розповів таку притчу: 10 «Двоє чоловіків прийшли до храму помолитися. Один був фарисеєм, другий—збирачем податків. 11 Фарисей стояв один і так молився: „О Боже, дякую Тобі за те, що я не такий, як інші—розбійники, шахраї та розпусники або навіть, як отой збирач податків. 12 Я пощуся двічі на тиждень, сплачую десятину з усіх своїх прибутків”.
13 А збирач податків стояв віддалік і, навіть не підводячи очей до неба, він покірливо промовляв: „О Боже, змилуйся наді мною, грішником!” 14 Повірте, цей чоловік, а не той перший, пішов додому з прощеними гріхами. Бо кожен, хто намагається піднестися, буде принижений, а кожен принижений буде піднесений».
Ісус благословляє дітей
(Мт. 19:13-15; Мк. 10:13-16)
15 Деякі люди привели до Ісуса малих дітей, аби Він, поклавши на них руки, благословив їх. Коли Його учні побачили це, вони почали дорікати їм. 16 Але Ісус сказав: «Пустіть дітей до Мене і не зупиняйте їх, бо Царство Боже належить таким, як вони. 17 Істинно кажу вам: хто не приймає Царство Боже так же щиро, як мала дитина, той ніколи в нього не ввійде».
Ісус розмовляє з багатим чоловіком
(Мт. 19:16-30; Мк. 10:17-31)
18 Один із лідерів юдейських запитав Ісуса: «Вчителю Добрий, що мушу я робити, аби успадкувати вічне життя?» 19 Ісус відповів: «Чому ти називаєш Мене Добрим? Ніхто не є добрим, крім Самого Бога. 20 Тобі відомі заповіді: „Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не бреши про інших, шануй батька й матір своїх”(A).
21 А той каже: „З юності я дотримуюся цих заповідей”. 22 Коли Ісус почув ці слова, Він відповів: „Тобі бракує одного: продай усе, що маєш, а що вторгуєш, роздай бідним. І ти будеш мати багатство на Небі. Тоді приходь і слідуй за Мною”».
23 Вислухавши Ісуса, той чоловік глибоко засмутився, бо був він дуже багатий. 24 Ісус, побачивши, що він засумував, сказав: «Тяжко буде багатим ввійти в Царство Боже! 25 Легше верблюдові пройти крізь голчане вушко, ніж багатому ввійти в Царство Боже».
Неможливе для людей—можливе для Бога
26 Почувши це, люди запитали Ісуса: «То хто ж тоді може бути спасенний?» 27 Ісус відповів: «Неможливе для людей—можливе для Бога». 28 Тоді Петро промовив: «Поглянь! Ми залишили все й пішли за Тобою!»
29-30 Тоді Ісус сказав їм: «Правду кажу вам: кожний, хто залишив хату свою, дружину, братів, сестер, матір, батька або дітей своїх заради Царства Божого, ще в цьому житті отримає в безліч разів більше, а також нагороду вічного життя в прийдешні часи».
Ісус говорить про Свою смерть і воскресіння
(Мт. 20:17-19; Мк. 10:32-34)
31 Ісус, відвівши вбік дванадцятьох апостолів, сказав їм: «Послухайте! Ми йдемо до Єрусалиму, і все, що було написано пророками про Сина Людського, здійсниться. 32 Його народ піде проти Нього, і віддасть Його до рук поган. Ті збиткуватимуться з Нього, знущатимуться, плюватимуть на Нього. 33 Його битимуть батогами, а потім вб’ють, але на третій день Він воскресне з мертвих».
34 Та учні Ісуса всього цього не розуміли. Зміст сказаного був прихований від них, і вони не знали, про що Він говорить.
Зцілення сліпого
(Мт. 20:29-34; Мк. 10:46-52)
35 Коли Ісус наближався до Єрихону, при дорозі сидів сліпий жебрак. 36 Почувши, що повз нього проходить натовп, жебрак запитав людей, що трапилося. 37 І йому відповіли, що це пройшов Ісус із Назарета. 38 І тоді сліпий голосно вигукнув: «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!» 39 Ті з натовпу, що йшли попереду, почали докоряти йому, щоб він замовк. Але він гукав ще голосніше: «Сину Давидів, змилуйся наді мною!»
40 Тоді Ісус зупинився й сказав: «Підведіть його до Мене!» Коли той підійшов, Ісус запитав його: 41 «Що ти хочеш, щоб Я зробив для тебе?» Жебрак сказав: «Господи, я знову хочу бачити».
42 Тоді Він промовив: «Твій зір негайно повернеться. Віра твоя врятувала[g] тебе». 43 І тієї ж миті жебрак прозрів. Він подався вслід за Ісусом, славлячи Бога, та всі, хто бачили це, почали славити Бога.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International