Book of Common Prayer
97 Царює Господь: хай радіє земля, нехай веселяться численні острови!
2 Хмара та морок круг Нього, справедливість та право підстава престолу Його.
3 Огонь іде перед лицем Його, і ворогів Його палить навколо.
4 Освітили вселенну Його блискавиці, те бачить земля та тремтить!
5 Гори, як віск, розтопилися перед обличчям Господнім, перед обличчям Господа всієї землі.
6 Небо розповідає про правду Його, й бачать славу Його всі народи.
7 Нехай посоромлені будуть усі, хто ідолам служить, хто божками вихвалюється! Додолу впадіть перед Ним, усі боги!
8 Почув і звеселився Сіон, і потішились Юдині дочки через Твої присуди, Господи,
9 бо над усією землею Найвищий Ти, Господи, над богами всіма Ти піднесений сильно!
10 Хто Господа любить, ненавидьте зло! Хто рятує душі святих Своїх, Той визволить їх із руки несправедливих.
11 Світло сіється для справедливого, а для простосердих розрада.
12 Радійте, праведні, Господом, і славте Його святу пам'ять!
99 Царює Господь, і народи тремтять, сидить на Херувимах, і трясеться земля!
2 Великий Господь на Сіоні, і піднесений Він над усіма народами!
3 Хай ім'я Твоє славлять, велике й грізне воно!
4 А сила Царя любить право, справедливість Ти міцно поставив, Ти Якову право та правду вчинив!
5 Звеличуйте Господа, нашого Бога, і вклоняйтесь підніжкові ніг Його, Він бо Святий!
6 Мойсей й Аарон серед священиків Його, а Самуїл серед тих, що кличуть імення Його. Вони кликали до Господа, і Він вислухав їх,
7 у стовпі хмари до них говорив. Вони зберігали свідоцтва Його й постанови, що Він дав був для них.
8 Господи, Боже наш, Ти вислуховував їх, Ти був для них Богом вибачливим, але мстився за їхні діла.
9 Звеличуйте Господа, нашого Бога, і вклоняйтеся перед горою святою Його, бо Святий Господь, Бог наш!
100 Вдячний псалом. Уся земле, покликуйте Господу!
2 Служіть Господеві із радістю, перед обличчя Його підійдіте зо співом!
3 Знайте, що Господь Бог Він, Він нас учинив, і Його ми, Його ми народ та отара Його пасовиська.
4 Увійдіть в Його брами з подякуванням, на подвір'я Його з похвалою! Виславляйте Його, ім'я Його благословляйте,
5 бо добрий Господь, Його милість навіки, а вірність Його з роду в рід!
94 Бог помсти Господь, Бог помсти з'явився,
2 піднесися, о Судде землі, бундючним заплату віддай!
3 Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втішатися будуть?
4 Доки будуть верзти, говорити бундючно, доки будуть пишатись злочинці?
5 Вони тиснуть народ Твій, о Господи, а спадок Твій вони мучать...
6 Вдову та чужинця вбивають вони, і мордують сиріт
7 та й говорять: Не бачить Господь, і не завважить Бог Яковів...
8 Зрозумійте це ви, нерозумні в народі, а ви, убогі на розум, коли наберетеся глузду?
9 Хіба Той, що ухо щепив, чи Він не почує? Хіба Той, що око створив, чи Він не побачить?
10 Хіба Той, що карає народи, чи Він не скартає, Він, що навчає людину знання?
11 Господь знає всі людські думки, що марнота вони!
12 Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Закону Свого навчаєш його,
13 щоб його заспокоїти від лиходення, аж поки не викопана буде яма безбожному,
14 бо Господь не опустить народу Свого, а спадку Свого не полишить,
15 бо до праведности суд повернеться, а за ним всі невинного серця!
16 Хто встане зо мною навпроти злостивих, хто встане зо мною навпроти злочинців?
17 Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя трохи була б не лягла в царство смерти!...
18 Коли я кажу: Похитнулась нога моя, то, Господи, милість Твоя підпирає мене!
19 Коли мої думки болючі в нутрі моїм множаться, то розради Твої веселять мою душу!
20 Чи престол беззаконня з Тобою з'єднається, той, що гріх учиняє над право?
21 Збираються проти душі справедливого, і чисту кров винуватять.
22 і Господь став для мене твердинею, і мій Бог став за скелю притулку мого,
23 і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш!
95 Ходіть, заспіваймо Господеві, покликуймо радісно скелі спасіння нашого,
2 хвалою обличчя Його випереджуймо, співаймо для Нього пісні,
3 бо Господь Бог великий, і великий Він Цар над богами всіма,
4 що в Нього в руці глибини землі, і Його верхогір'я гірські,
5 що море Його, і вчинив Він його, і руки Його суходіл уформували!
6 Прийдіть, поклонімося, і припадім, на коліна впадім перед Господом, що нас учинив!
7 Він наш Бог, а ми люди Його пасовиська й отара руки Його. Сьогодні, коли Його голос почуєте,
8 не робіте твердим серця вашого, мов при Мериві, немов на пустині в день спроби,
9 коли ваші батьки Мене брали на спробу, Мене випробовували, також бачили діло Моє.
10 Сорок літ був огидним Мені оцей рід, й Я сказав: Цей народ блудосерді вони, й не пізнали доріг Моїх,
11 тому заприсягся Я в гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не ввійдуть вони!
7 Буду згадувати ласки Господні, Господні хвали за все те, що вчинив нам Господь, за велике добро те для дому Ізраїля, що вчинив Він для них у Своїм милосерді, і в ласці великій Своїй!
8 І сказав: Вони справді народ Мій, сини, що неправди не кажуть, і став Він для них за Спасителя.
9 В усякому утиску їхньому тісно було і Йому, і Ангол обличчя Його їх спасав. Любов'ю Своєю й Своїм милосердям Він викупив їх, і їх підніс і носив їх усі дні в давнину.
10 Та стали вони неслухняними й Духа Святого Його засмутили, і Він обернувся на ворога їм, Він Сам воював проти них...
11 Тоді то народ Його згадає дні давні, Мойсея: Де Той, що їх вивів із моря із пастирем отари Своєї? Де Той, що в нього поклав Свого Духа Святого?
12 Що Він по правиці Мойсея провадив рамено величчя Свого, що Він перед ними розділював воду, щоб зробити Собі вічне Ім'я?
13 Що провадив безоднями їх, як коня на пустині, і вони не спіткнулись?
14 Як сходить у долину худоба, так їх Дух Господній водив до спочинку, так і Ти вів народ Свій, щоб зробити Собі славне Ім'я!
18 Цього наказа я передаю тобі, сину мій Тимофіє, за тими пророцтвами, що про тебе давніше були, щоб ними провадив ти добру війну,
19 маючи віру та добре сумління, якого дехто відкинулися та й розбилися в вірі.
20 Серед них Гіменей та Олександер, яких я передав сатані, щоб навчились вони не зневажати Бога.
2 Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей,
2 за царів та за всіх, хто при владі, щоб могли ми провадити тихе й мирне життя в усякій побожності та чистості.
3 Бо це добре й приємне Спасителеві нашому Богові,
4 що хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди.
5 Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус,
6 що дав Самого Себе на викуп за всіх. Таке було свідоцтво часу свого,
7 на що я поставлений був за проповідника та за апостола, правду кажу, не обманюю, за вчителя поганів у вірі та в правді.
8 Отож, хочу я, щоб мужі чинили молитви на кожному місці, підіймаючи чисті руки без гніву та сумніву.
12 А назавтра, коли вони вийшли з Віфанії, Він зголоднів був.
13 І, побачивши здалека фіґове дерево, вкрите листями, Він підійшов, чи не знайде на ньому чого. І, прийшовши до нього, не знайшов нічого, крім листя самого, не пора бо на фіґи була.
14 І озвався Ісус і промовив до нього: Щоб більше ніхто твого плоду не з'їв аж повіки! А учні Його все те чули.
15 І прийшли вони в Єрусалим. А як Він у храм увійшов, то став виганяти продавців і покупців у храмі, і поперевертав столи грошомінам та ослони продавцям голубів.
16 І Він не дозволяв, щоб хто річ яку носив через храм.
17 І Він їх навчав і казав їм: Хіба не написано: Дім Мій буде домом молитви в народів усіх, ви ж із нього зробили печеру розбійників!
18 І почули це первосвященики й книжники, і шукали, як Його погубити, бо боялись Його, увесь бо народ дивувався науці Його.
19 А як пізно ставало, вони поза місто виходили.
20 А проходячи вранці, побачили фіґове дерево, усохле від кореня.
21 І, згадавши Петро, говорить Йому: Учителю, глянь фіґове дерево, що прокляв Ти, усохло!
22 А Ісус їм у відповідь каже: Майте віру Божу!
23 Поправді кажу вам: Як хто скаже горі цій: Порушся та й кинься до моря, і не матиме сумніву в серці своїм, але матиме віру, що станеться так, як говорить, то буде йому!
24 Через це говорю вам: Усе, чого ви в молитві попросите, вірте, що одержите, і сповниться вам.
25 І коли стоїте на молитві, то прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам прогріхи ваші.
26 Коли ж не прощаєте ви, то й Отець ваш Небесний не простить вам прогріхів ваших.