Book of Common Prayer
80 Для дириґетна хору. На „Лілеї". Свідоцтво. Псалом Асафів. (80-2) Пастирю ізраїлів, послухай же, Ти, що провадиш, немов ту отару, Йосипа, що на Херувимах сидиш, появися
2 (80-3) перед обличчям Єфрема, і Веніямина, і Манасії! Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас!
3 (80-4) Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось!
4 (80-5) Господи, Боже Саваоте, доки будеш Ти гніватися на молитву народу Свого?
5 (80-6) Ти вчинив був, що їли вони слізний хліб, і їх напоїв Ти сльозами великої міри...
6 (80-7) Ти нас положив суперечкою нашим сусідам, і насміхаються з нас неприятелі наші...
7 (80-8) Боже Саваоте, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось!
8 (80-9) Виноградину Ти переніс із Єгипту, Ти вигнав народи й її посадив,
9 (80-10) Ти випорожнив перед нею, і закоренила коріння своє, й переповнила край,
10 (80-11) гори покрилися тінню її, а віття її Божі кедри,
11 (80-12) аж до моря галузки її посилаєш, а парості її до ріки!
12 (80-13) Але нащо вилім зробив Ти в горожі її, і всі нищать її, хто проходить дорогою?
13 (80-14) Гризе її вепр лісовий, і звірина польова виїдає її!
14 (80-15) Боже Саваоте, вернися ж, споглянь із небес і побач, і відвідай цього виноградника,
15 (80-16) і охорони його, якого насадила правиця Твоя, і галузку, яку Ти для Себе зміцнив!
16 (80-17) В огні виноградина спалена, відтята, гинуть від свару обличчя Твого,
17 (80-18) нехай буде рука Твоя над мужем Твоєї правиці, на людському сині, якого зміцнив Ти Собі!
18 (80-19) А ми не відступимо від Тебе, Ти нас оживиш, і ми будемо ім'я Твоє кликати!
19 (80-20) Господи, Боже Саваоте, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось!
77 Для дириґетна хору. Псалом Асафів. (77-2) Мій голос до Бога, й я кликати буду, мій голос до Бога, й почує мене!
2 (77-3) В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя витягнена вночі й не зомліє, не хоче душа моя бути потішена:
3 (77-4) згадаю про Бога й зідхаю, розважаю й мій дух омліває! Села.
4 (77-5) Ти держиш повіки очей моїх, я побитий і не говорю...
5 (77-6) Пригадую я про дні давні, про роки відвічні,
6 (77-7) свою пісню вночі я пригадую, говорю з своїм серцем, а мій дух розважає:
7 (77-8) Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподобає?
8 (77-9) Чи навіки спинилася милість Його? Чи скінчилося слово Його в рід і рід?
9 (77-10) Чи Бог милувати позабув? Чи гнівом замкнув Він Своє милосердя? Села.
10 (77-11) і промовив був я: То страждання моє переміна правиці Всевишнього.
11 (77-12) Пригадаю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю віддавна,
12 (77-13) і буду я думати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої оповім!
13 (77-14) Боже, святая дорога Твоя, котрий бог великий, як Бог наш?
14 (77-15) Ти Той Бог, що чуда вчиняє, Ти виявив силу Свою між народами,
15 (77-16) Ти визволив люд Свій раменом, синів Якова й Йосипа! Села.
16 (77-17) Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили води й тремтіли, затряслися й безодні.
17 (77-18) Лилася струмком вода з хмар, тучі видали грім, також там і сям Твої стріли літали.
18 (77-19) Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки освітили вселенну, тремтіла й тряслася земля!
19 (77-20) Через море дорога Твоя, а стежка Твоя через води великі, і не видно було Твоїх стіп.
20 (77-21) Ти провадив народ Свій, немов ту отару, рукою Мойсея та Аарона.
79 Псалом Асафів. Боже, погани ввійшли до спадку Твого, занечистили храм Твій святий, Єрусалим на руїни змінили!
2 Рабів Твоїх трупи вони віддали на поживу для птаства небесного, тіло Твоїх богобійних звірині земній...
3 Вони розливали їхню кров, немов воду, в околицях Єрусалиму, і не було погребальників!...
4 Ми стали за ганьбу для наших сусідів, за наругу та посміх для наших околиць...
5 Аж доки, о Господи, гніватись будеш назавжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?
6 Вилий Свій гнів на людей, що Тебе не пізнали, і на царства, що Ймення Твого не кличуть,
7 бо вони з'їли Якова, а мешкання його опустошили!
8 Не пам'ятай гріхів предківських нам, нехай попередить нас скоро Твоє милосердя, бо ми зовсім ослабли!...
9 Поможи нам, Боже нашого спасіння, ради слави Ймення Твого, і збережи нас, і прости наші гріхи ради Ймення Свого!
10 Чого будуть казати погани: Де їхній Бог? Нехай в наших очах між народами стане відомою помста за пролиту кров Твоїх рабів,
11 нехай перед лице Твоє дійде стогін в'язня! За великістю сили рамена Твого збережи на смерть прирокованих!
12 А нашим сусідам верни семикратно на лоно їхнє їхню наругу, якою Тебе зневажали, о Господи!
13 А ми, Твій народ і отара Твого пасовиська, будем дякувати Тобі вічно, будем оповідати про славу Твою з роду в рід!
58 Кричи на все горло, не стримуйсь, свій голос повищ, мов у сурму, й об'яви ти народові Моєму про їхній переступ, а домові Якова їхні гріхи!
2 Вони бо щоденно шукають Мене та жадають пізнати дороги Мої, мов народ той, що праведне чинить, і права свого Бога не кидає. Питаються в Мене вони про права справедливости, жадають наближення Бога:
3 Нащо ми постимо, коли Ти не бачиш, мучимо душу свою, Ти ж не знаєш того? Отак, у день посту свого ви чините волю свою, і всіх ваших робітників тиснете!
4 Тож на сварку та заколот постите ви, та щоб кулаком бити нахабно... Тепер ви не постите так, щоб ваш голос почутий був на височині!
5 Хіба ж оце піст, що Я вибрав його, той день, коли морить людина душу свою, свою голову гне, як та очеретина, і стелить верету та попіл? Чи ж оце називаєш ти постом та днем уподоби для Господа?
6 Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв'язати кайдани безбожности, пута ярма розв'язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати?
7 Чи ж не це, щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого, щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного?
8 Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою!
9 Тоді кликати будеш і Господь відповість, будеш кликати і Він скаже: Ось Я! Якщо віддалиш з-поміж себе ярмо, не будеш підносити пальця й казати лихого,
10 і будеш давати голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, тоді то засвітить у темряві світло твоє, і твоя темрява ніби як полудень стане,
11 і буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху, кості твої позміцняє, і ти станеш, немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають!
12 І руїни відвічні сини твої позабудовують, поставиш основи довічні, і будуть тебе називати: Замуровник пролому, направник шляхів для поселення!
11 Погляньте, якими великими буквами я написав вам своєю рукою!
12 Усі ті, хто бажає хвалитися тілом, змушують вас обрізуватись, щоб тільки вони не були переслідувані за хреста Христового.
13 Бо навіть і ті, хто обрізується, самі не зберігають Закона, а хочуть, щоб ви обрізувались, щоб хвалитися їм вашим тілом.
14 А щодо мене, то нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, що ним розп'ятий світ для мене, а я для світу.
15 Бо сили немає ані обрізання, ані необрізання, а створіння нове.
16 А всі ті, хто піде за цим правилом, мир та милість на них, і на Ізраїля Божого!
17 Зрештою, хай ніхто не турбує мене, бо ношу я Ісусові рани на тілі своїм!...
18 Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим, браття! Амінь.
30 І вони вийшли звідти, і проходили по Галілеї. А Він не хотів, щоб довідався хто.
31 Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: Людський Син буде виданий людям до рук, і вони Його вб'ють, але вбитий, воскресне Він третього дня!
32 Вони ж не зрозуміли цього слова, та боялись Його запитати.
33 І прибули вони в Капернаум. А як був Він у домі, то їх запитав: Про що міркували в дорозі?
34 І мовчали вони, сперечалися бо проміж себе в дорозі, хто найбільший.
35 А як сів, то покликав Він Дванадцятьох, і промовив до них: Коли хто бути першим бажає, нехай буде найменшим із усіх і слуга всім!
36 І взяв Він дитину, і поставив її серед них. І, обнявши її, Він промовив до них:
37 Коли хто в Ім'я Моє прийме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене!
38 Обізвався до нього Іван: Учителю, ми бачили одного чоловіка, який з нами не ходить, що виганяє Ім'ям Твоїм демонів; і ми заборонили йому, бо він із нами не ходить.
39 А Ісус відказав: Не забороняйте йому, бо немає такого, що Ім'ям Моїм чудо зробив би, і зміг би небаром лихословити Мене.
40 Хто бо не супроти нас, той за нас!
41 І коли хто напоїть вас кухлем води в Ім'я Моє ради того, що ви Христові, поправді кажу вам: той не згубить своєї нагороди!