Book of Common Prayer
26 Псалом Давида.
О Господи, суди мене і доведи,
що жив я доброчесно й непохитно
і що завжди на Тебе покладавсь.
2 О Господи, Ти випробуй мої
найпотаємніші чуття й думки.
3 Твоя любов завжди переді мною.
Твоя любов завжди мене веде.
4 Не знаюсь я з брехливими людьми,
і з лицемірами у мене справ немає.
5 Ненавиджу я товариство злих,
й з безбожниками водитись не бажаю.
6 На знак невинності своєї мию руки,
щоби ходить довкола вівтаря Твого, О Господи,
7 і щоб воздати Тобі хвалу,
та ще оповістить про чудеса
усі, що створені були Тобою.
8 О Господи, люблю Твою оселю[a],
де сяє Твоя слава Господня—то яскраве сяйво,
яким Бог повідомляв людям про Свою присутність.
9 О Боже, не карай мене укупі з грішниками
і не відбирай мого життя,
як у людей тих кровожерних,
10 які завжди готові кривдить інших
й чиї долоні завжди прагнуть хабаря.
11 А я життя у чистоті проводжу,
будь милосердний, порятуй мене!
12 Нічого не погрожує мені, коли
я славлю Бога на велелюднім зібранні.
28 Псалом Давида.
До Тебе, Господи, звертаюсь я,
о моя Скеле!
Мене не відцурайся, бо інакше,
як Ти мовчатимеш, тоді я буду
як ті, хто вже в могилі.
2 Почуй мої мольби про допомогу,
коли до Тебе простягаю руки,
до Твого святого храму.
3 Не віддавай мене на покарання
разом із кривдниками, що носять в серці зло,
хоча з сусідами про мир говорять.
4 Їх покарай, вони то заслужили!
Нехай на їхні голови впаде,
все, що вони наготували іншим!
Воздай їм по заслугах їхніх!
5 За що? Вони й не намагаються збагнути,
що сотворив Господь, що Він зробив.
Тому Господь навіки знищить їх і не відродить.
6 Славімо Господа, дійшли мої благання.
7 Господь зміцнив і захистив мене.
Я буду вірити у Нього.
Господь прийшов мені на допомогу,
отож моє радіє серце,
і пісня прославлятиме Його!
8 Господь—то сила для Його людей,
Він запорука вірної звитяги
царя, якого Він обрав.
9 Спаси Своїх людей,
благослови людей, які Тобі належать,
будь їхнім пастирем, і дбай про них[a] завжди!
36 Для диригента. Пісня слуги Господнього, Давида.
2 Безбожник робить зле,
коли говорить сам собі:
«Я Бога не шаную, не боюсь».
3 Той чоловік обманює себе,
провин не бачить і прощення не шукає.
4 Слова його—то лжа й омана,
і в них—ні мудрості, ні доброти.
5 Він мріє про лихе, збираючись до сну,
прокинувшись, іде шляхом тим, де нема добра,
не гребує лукавим.
6 О Господи, небес сягає праведність Твоя,
Твоя любов—до хмар.
7 Твоя доброта, що найвища гора,
Твоя справедливість—найглибша безодня морська.
Піклується Господь і про людей, і тварин.
8 Милішого за Твою ласку не знайти нікого, Боже.
Людей і Ангелів Ти під крилом Своїм рятуєш.
9 Вони харчуються з багатства Твого дому,
і напуваються з ріки добра Твого.
10 Мов джерелом життя, струмуєш Ти,
в твоєму світлі наше просвітління.
11 Яви Свою милість усім, хто іде за Тобою,
і доброту Твою усім, хто щиро вірить в Тебе.
12 Не дай пихатому мене топтати,
руці безбожника не дай мене штовхнуть.
13 Нехай же висічуть на домовині їхній:
«Поглянь, там, де зловмисники упали, там їм,
безсилим, вже лежати й не підвестись».
39 Для диригента. Для Єдутуна[a]. Псалом Давида.
2 Я сказав: «Обережний я буду у вчинках своїх,
язику не дозволю гріхи спричинить[b].
Серед безбожників не розтулятиму вуста».
3 І я нічого не казав,
про добре навіть не казав нічого,
але мій смуток став ще більший.
4 Пройнявся гнівом, був я злий.
Що більше думав, то шаленішим ставав.
Тож я сказав:
5 „Скажи, о Господи, що станеться невдовзі?
І скільки днів відпущено прожить?
Дозволь узнати, як довго мені жити!
6 Поглянь, дав днів мені не більше, як з долоню!
Недовгий вік мій—та для Тебе ж то ніщо.
Людське життя, мов хмарка пари—швидко тане”». Села
7 Людське життя—лиш тінь,
у суєті приходить і щезає, мов дим;
добро збирає, не знаючи, хто забере те все.
8 Отож, Володарю, які надії в мене?
На Тебе, лиш на Тебе сподіваюсь я!
9 Врятуй мене від збочень грішних,
не дай позбиткуватися із мене дурням.
10 Я буду, мов німий, ні пари з уст не зроню,
бо чиниш Ти як слід.
11 Прошу, недугу цю від мене забери,
життю моєму край, бо проти мене Ти.
12 Караєш за провини, щоб навчить безгрішно жити.
Все, що збирають люди, щезає, мов від молі;
людське життя, проходить, наче дим. Села
13 О Господи, почуй мою молитву,
прислухайсь до моїх стенань,
не відсторонюйся, не будь глухим до сліз.
Я, мов мандрівник, йду крізь життя до Тебе,
як і батьки мої, я в світі тільки гість.
14 Залиш мене,[c] спізнати щастя дай,
дозволь натішитись життям, поки
я ще не вмер і не зійшов у землю.
Лжебоги непотрібні
9 Хто створює бовванів—той нікчема.
Не варті й шеляга і ті божки, яких вони цінують.
Люди, що свідчать на користь бовванів—
сліпці та нікчеми,
тому й пошиті в дурні будуть.
10 Хто б робив божка чи виливав боввана,
який не дає користі?
11 Всі, хто поклонявся їм, посоромлені.
Майстри, які зробили лжебога,—тільки люди.
Нехай усі вони зберуться й перед судом постануть,
тоді їм буде страшно й соромно.
12 Коваль відділяє шмат металу
й над гарячим вугіллям придає йому форму молотками,
формує силою рук своїх.
Коли він голодніє, то втрачає силу,
а коли не п’є води, то стомлюється.
13 Тесляр натягує пофарбований шнурок,
окреслює контури стилом,
а потім різцем вирізає фігурку.
Він придає їй подобу людини,
наділяє людськими рисами боввана,
що житиме в божниці.
14 Він рубає кедри або ж вибирає кипарис чи дуб.
Він може посадити кедр, якого поливатиме дощ,
і той виросте високим та міцним
серед інших дерев у лісі.
15 Коли дерево підростає настільки,
що годиться на паливо,
він розрубує дерево, розводить вогнище,
обігріває житло, пече хліб.
А з частини дерева він робить ще й божка
і вшановує його, б’є поклони боввану.
16 Половину дерева він спалює,
на вогнищі смажить м’ясо,
наїдається досхочу, зігрівається й говорить:
„Мені тепло, затишно, дивлюся на вогонь!”
17 Залишок дерева він перетворює на божка,
свого боввана.
Він схиляється перед ним, поклоняючись.
Він молиться й просить: „Врятуй мене, мій боже!”
18 Ці люди не знають чи не розуміють,
вони живуть ніби з заплющеними очима й не бачать,
їхні серця закриті, тому вони й не здатні розуміти.
19 Ці люди не думають, та не мають кебети сказати:
„Я половину дерева спалив на вогнищі і випік хліб,
посмажив і з’їв м’ясо.
А тепер з решти дерева зробити гидоту?
Бити поклони колоді дерев’яній?”
20 Той чоловік не розуміє, що він робить[a].
Його задурманений розум завів його на манівці.
Він не може врятуватися, не може сказати:
„Я ж тримаю в правиці лжебога”.
Як слід жити
17 Тому кажу я це й застерігаю в ім’я Господнє, щоб ви більше не жили так, як погани живуть зі своїми нікчемними думками. 18 Розум їхній затьмарений, вони відірвані від життя, що йде від Бога. Вони нічого не розуміють, бо відмовляються слухати голосу істини. 19 Вони втратили почуття сорому й віддалися злу і розпусті. 20 Але це життя, зовсім не те, про яке ви дізналися пізнавши Христа. 21 Та я не маю сумніву, що ви чули про Нього і, як Його послідовники, навчені істини, яка в Ньому. 22 Щодо вашого минулого життя, то вас вчили позбавлятися вашої старої суті, яка занепадає від облудних бажань. 23-24 Ви повинні відновитися в ваших серцях і розумі, та «зодягнутися в нового чоловіка», який був створений у подобі Божій і відрізняється праведністю й святістю, що йдуть від істини.
25 Отже, зречіться брехні! «Кожен має бути щирим із ближніми своїми»(A), бо всі ми—частини одного тіла. 26 «Не грішіть, гніваючись»(B) та позбудьтеся гніву перш, ніж сонце зайде. 27 Не потурайте дияволу. 28 Хто крав, нехай більше не краде. Краще працювати й зробити щось корисне, щоб поділитися тим з нужденними.
29 Нехай жодне огидне слово не сходить з уст ваших, а кажіть лише те, що допомагає людям духовно зростати згідно з їх потребою, щоб ви допомогли тим, хто чує вас. 30 Не засмучуйте Божого Духа Святого, бо Він—доказ того, що ви належите Богу і що Він захистить вас до тих пір, коли настане час вашого звільнення. 31 Нехай усі прикрощі, лють, гнів, лихослів’я і наклепи полишать вас—разом з усіляким злом. 32 Будьте добрими й співчутливими одне до одного. Прощайте одне одному, як Бог простив вам в Христі.
16-19 Отже, Він призначив дванадцятьох:
Симона, якому Ісус дав ім’я Петро,
братів Якова і Іоана, синів Зеведеєвих (яким Він дав імена Воанерґес, що означає «сини грому»),
Андрія,
Пилипа,
Варфоломія,
Матвія,
Хому,
Якова, сина Алфієвого,
Тадея,
Симона Зилота[a]
та Юду Іскаріота, котрий пізніше зрадив Ісуса.
Влада Ісусова—від Бога
(Мт. 12:22-32; Лк. 11:14-23; 12:10)
20 Ісус вирушив додому, але знову там зібрався такий натовп, що Ісус і учні Його навіть попоїсти не могли. 21 А рідні Ісуса, почувши про це, вийшли назустріч, щоб забрати Його, бо люди казали, що Він божевільний.
22 Книжники, які прийшли з Єрусалиму, казали: «В Нього вселився Вельзевул![b] Він виганяє нечистих не інакше, як владою володаря демонів!» 23 Ісус погукав їх і заговорив до них притчами: «Як може сатана виганяти сатану? 24 Кожне царство, поділене міжусобною ворожнечею, гине. 25 Якщо брат повстане на брата, така родина не зможе вціліти. 26 І якщо сатана почне боротися сам із собою, то не вціліти йому, настане йому кінець.
27 Ясна річ, ніхто не зможете вдертися до хати дужого чоловіка й пограбувати його майно, якщо спершу не зв’язати господаря. 28 Тому кажу Я вам, чоловік може отримати прощення всіх своїх гріхів та блюзнірств, що він мовить проти Бога, 29 але той, хто поганить ім’я Духа Святого, не матиме прощення. Більше того, на ньому лежатиме вічний гріх». 30 Так відповів Ісус тим, хто казав, що Він був одержимий нечистим духом.
Ісусові учні—Його родина
(Мт. 12:46-50; Лк. 8:19-21)
31 Прийшли до Ісуса Його мати й брати. Вони зупинилися надворі й попросили погукати Його. 32 Навколо Ісуса сиділо багато людей, тож вони сказали Йому: «Поглянь! Он мати, брати й сестри[c] Твої чекають на Тебе зовні».
33 У відповідь Ісус сказав: «Хто є Моєю матір’ю і братами Моїми?» 34 Він обвів поглядом усіх, хто сидів навколо Нього й повів далі: «Ось вони: Моя мати і брати Мої! 35 Хто виконує волю Божу, той і є Моїм істинним братом, сестрою, і матір’ю».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International