Book of Common Prayer
103 Псалом Давида.
Душе моя, благословення Господу пошли!
Єство моє, благослови Його святе ім’я!
2 Душе моя, слав Господа,
не забувай ніколи Його благих діянь.
3 Це ж Він простить твої тяжкі гріхи,
це ж Він зцілить від недугів.
4 Це ж Він твоє життя відверне від могили,
це ж Він тебе огорне милосердям і любов’ю.
5 Це Він тебе наповнить добротою,
дасть другу молодість,
і тоді орлом себе відчуєш юним.
6 Пригнобленим Господь
приносить праведність і справедливість.
7 Це Він навчив шляхів життя Мойсея,
це Він Ізраїлю явив Свої діла великі.
8 Господь—предобрий, милосердний,
терплячий, доброчинний Він.
9 Не стане Він зненацька нападати,
не буде пантрувати за кожним кроком.
10 Як грішимо, Він не карає,
як завинили, Він не мститься.
11 Як небо височенне над землею,
так і любов Його—висока і правдива.
12 Та непокірливих відрине Бог від Себе,
далеко так, як схід від заходу далеко.
13 Як батько діток, пестить слуг Своїх Господь.
14 Він пам’ятає, як створив нас, ми ж бо—порох.
15 Короткочасний вік людини, як в трави,
як в квітки польової, що розквітне,
16 та й облетить, лиш суховії нападуть.
Ніхто й не скаже, де той цвіт буяв.
17 Але завжди жива любов Господня вірна,
але завжди Господь вершити буде добрі справи
для всіх нащадків слуг Своїх.
18 Завжди за тих Він буде,
хто Заповітом і веліннями Його живе.
19 Адже Господь установив престол на Небесах
і звідти править цілим світом.
20 Господні Ангели, благословіть Його!
Могутні воїни, покірно слухайте Його накази!
21 Благословляйте Господа, усі Небесні сили,[a]
Його наказів слухайтесь усі!
22 Благословляйте Господа усі, кого створив Він,
благословляйте всюди в Його царстві!
Душе моя, благословення Господу пошли!
114 Коли Ізраїль, Якова родина, пішов з Єгипту,
полишивши край чужинський.
2 Юдея стала святим Божим місцем,
Ізраїль став землею, де керує Бог.
3 Як сталося таке, те море бачило,
Йордану води зупинились й потекли назад.
4 У танку закружляли гори, наче козенята дикі,
брикались пагорби, немов малі ягнята.
5 Що думало про все це Червоне море,
коли Йордан спинився і назад побіг,
6 коли у танку закружляли гори, наче козенята дикі,
а пагорби, мов ті ягнята, веселились,
7 і затрусилася земля перед володарем,
Господом Богом Якова?
8 То ж Він був тим, Хто скелю розколов,
Хто джерело зробив зі скелі, озеро розливши.
115 Не віддавай нам, Господи, пошани,
вона лише Тобі належить.
І Твоя лиш слава за вірність і за щирую любов.
2 Як можуть сумніватися погани
й питати: «Де ваш Бог?»
3 Наш Бог—на Небесах,
Він робить те, що забажає.
4 А їхні «боги»—це ніщо, шмат золота чи срібла,
оброблений людей руками.
5 Хоч рота мають, але не говорять,
хоч очі мають, все одно не бачать,
6 хоч вуха мають, та чути не спроможні,
хоч мають носа, але запаху не чують.
7 Не можуть дотик їхні руки відчувати,
ходити не спроможні їхні ноги,
не здатне їхнє горло застогнати.
8 А той, хто робить їх, хоч покладається на них,
сам незабаром їм подібним стане.
9 Ізраїлю, на Господа лиш покладайся,
бо Він—твій прихисток, твій щит.
10 Лиш Господу довірся, Ааронів роде,
Він допоможе вам, Він захистить.
11 Усі, хто перед Господом схилився,
на Господа свої надії покладайте.
Він—захисник, Він—ваша поміч.
12 Нас не забув Господь, благословення дасть нам,
благословення дасть Він Ізраїлю,
благословення дасть Він дому Аарона.
13 Господь пошле благословення всім
своїм прихильникам: малим й великим.
14 Господь благословляти буде й далі
і вас самих, і ваших діточок.
15 Благословенні ви у Господа,[a]
Який створив і небеса, і землю.
16 У владі Господа небесна височінь,
а землю Він віддав людським створінням.
17 Померлі, ті, хто йде у світ мовчання,
вже не співають Господу осанну.
18 Лиш ми, живі,
благословляєм Господа віднині і навіки.
Славімо Господа!
3 Господь говорить: «Тебе віддали задарма,
і звільнять тебе без срібла».
4 Ось що Господь, мій Володар каже:
«Колись Мій народ пішов у Єгипет,
щоб жити там чужинцем.
Та потім Ассирія пограбувала Мій народ».
5 «А що Я бачу тепер?—Говорить Господь.—
Мій народ забрали задарма.
Ті, хто править ним, збиткуються з нього.
Цілий день богохулять,
зневажаючи Моє ім’я.
6 Тому Моє ймення знатиме Мій народ.
Через це у належний час вони знатимуть,
що це Я кажу: „Ось Я”[a]».
Послання до Ефеської церкви
2 Напиши Ангелу Ефеської церкви:
Ось що говорить тобі Той, Хто тримає сім зірок у Своїй правиці й ходить між семи золотими світильниками:
2 «Я знаю вчинки твої, твою тяжку працю і довготерпіння, та що терпіти не можеш лихих людей. Знаю Я, що ти випробувала тих, хто називав себе апостолами, але насправді ними не були, і довідалась, що вони брехуни. 3 Я знаю твоє терпіння, і що ти пережила заради Мене, але то не виснажило тебе.
4 Та ось що Я маю на докір тобі: ти відмовилася від любові, яка була в тобі від початку. 5 Отож пам’ятай, з якої висоти ти впала. Покайся і роби те, що робила від початку. А як не зробиш цього, то Я прийду й заберу твій світильник з його місця. 6 Але є й те, де ти маєш рацію: ти ненавидиш вчинки николаїтів[a]. Я теж їх ненавиджу.
7 Хто має вуха, нехай почує, що Дух говорить церквам. Усім, хто переможе, Я дам право їсти плоди з дерева життя. А дерево це—в Божому раю».
Весілля в Кані
2 За два дні по тому, в місті Кані, що в Ґалилеї, було весілля. Ісусова мати теж була там. 2 Запросили на весілля й Ісуса з учнями. 3 Коли вино було випите, мати сказала Ісусові: «Вина вже немає, бо гості все випили». 4 Ісус відповів їй: «Люба жінко, навіщо кажеш Мені про це? Мій час іще не настав». 5 Тоді Його Мати сказала слугам: «Робіть усе, що Він звелить».
6 У тому місці стояло шість великих кам’яних глеків для води, що люди використовували для юдейських обрядових обмивань[a]. І кожна з них вміщувала приблизно дві чи три міри[b] рідини. 7 Ісус наказав слугам: «Наповніть ці глеки водою». І ті виконали, що Він звелів. 8 Тоді Ісус знову звернувся до них: «А тепер зачерпніть трохи і віднесіть весільному старості». Слуги виконали й це.
9-10 Староста покуштував ту воду (яка перетворилася на вино) і здивувався, бо не знав звідки вино взялося. А слуги, які подали йому келих, знали про це. Тоді староста покликав нареченого й мовив до нього: «Всі люди пригощають спочатку добрим вином, а коли гості сп’яніють, тоді ставлять на стіл гірше. Ти ж приховав від гостей добре вино аж до тепер».
11 Це було перше чудо, що здійснив Ісус. То сталося в Кані в Ґалилеї. Так Він виявив Свою Божественну Велич, і Його учні повірили в Нього.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International