Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Господи, я вірую у тебе,
тому й розчарувань ніколи не зазнаю.
2 Мене спасеш, врятуєш милістю Своєю.
Почуй мене, спаси мене!
3 Твердинею для мене будь,
притулком й сховищем безпечним.
Ти—моя Скеля, захист мій надійний,
то ж накажи мене порятувати.
4 Мій Боже, визволи від нечестивих,
спаси від злих, жорстоких і глумливих.
5 Володарю, в Тобі моя надія,
ще змалечку повірив в Тебе.
6 В Твоїй я владі був іще у череві материнськім,
ще ненароджений, на Тебе покладав надію[a].
1 Це слова Єремії, сина Гилкії, одного з священиків, що мешкали в Анатоті, в землі Веніаминовій[a]. 2 Слова ці були йому від Господа за часів правління Йосії, сина Амона, царя юдейського, тринадцятого року[b] його царювання. 3 Також ці слова було відкрито йому за царювання Єгоякима, сина Йосії, царя юдейського, аж до одинадцятого року Седекії, сина Йосії, царя юдейського, й до вигнання з Єрусалима в п’ятому місяці.
Дві з’яви
11 Слово Господа було до мене: «Що бачиш ти, Єреміє?» Я відповів: «Я бачу гілку мигдалю». 12 І сказав мені Господь: «Ти добре бачиш, бо Я пильную[a] за Своїми словами, аби впевнитись, що вони здійсняться».
13 І вдруге було слово Господа до мене: «Що ти бачиш?» Я відповів: «Я бачу, як кипить вода в казані, який повернутий від півночі».
14 І Господь сказав мені:
«Із півночі біда прийде на всіх людей землі цієї.
15 Бо Я прикличу всі племена царств півночі.
Прийдуть вони, і кожен з них поставить престол свій
при відчинених брамах Єрусалима».
Так сказав Господь:
«Війною пройдуть довкола нього
і по усіх містах юдейських.
16 Я винесу дітям Ізраїлю вирок за злочини,
через які вони від Мене відвернулись.
Вони приносили пожертви іншим богам
і низько поклонялись бовванам тим,
що виробили власними руками.
17 Ти ж, Єреміє, буть напоготові,
ти мусиш встати і сказати все,
що Я звелю тобі наказати народові своєму.
Тобі боятися людей не слід,
інакше Я тебе злякаю ними.
18 Сьогодні Я зроблю тебе неприступним містом,
немовби стовп залізний, бронзову стіну,
що всій землі протистояти може:
царям Юдеї і її князям,
священикам і людям цього краю.
19 Вони боротимуться проти тебе,
але не вдасться їм тебе здолати.
Кажу це Я,
бо Я з тобою буду, і захищу тебе».
Так наказав Господь.
Син Людський—Господь суботи
(Мт. 12:1-8; Мк. 2:23-28)
6 Якось у суботу Ісус проходив пшеничним полем, а учні по дорозі почали зривати колоски, та, розлущуючи їх між пальцями, їли зерно. 2 Дехто з фарисеїв запитав: «Поглянь, чому вони збирають зерно? Хіба Закон Мойсеїв не забороняє робити це в суботу?» 3 У відповідь Ісус сказав їм: «Хіба не читали ви, що зробив Давид, коли він і його супутники зголодніли? 4 Він зайшов до Божого дому і з’їв священні хліби, що були наготовані Богові, ще й дав тим, хто був з ним, хоч ті підношення, за Законом Мойсея, ніхто не міг їсти, крім священиків». 5 Й Ісус додав: «Син Людський—Господь і над суботою».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International