Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Для диригента. На мелодію: «Лілея Угоди». Міктам Давида. Повчання, написане, 2 коли він воював із Арамом Нагараїмом і Арамом Зобою, і коли Йоав повернувся й переміг дванадцять тисяч ідумейських воїнів у Соляній долині.
3 О Боже, прогнівився Ти на нас,
Ти відштовхнув нас і понищив.
Тож поверни нас до життя.
4 Ти землю потрясав, поки не розкололась,
зціли, будь-ласка, рани їй,
бо рушиться ущент.
5 Чимало лиха ти послав своєму люду.
Як той бідака у хмільнім угарі,
під тягарем всіх бід ми падаємо з ніг,
на ноги ледь зіп’явшись.
6 Ти дав усім, хто вірує у Тебе, прапор,
щоб їх застерегти про ворогів. Села
7 Щоб ті, кого Ти любиш, утекли,
почуй мене і розведи біду,
правицею могутньою змахнувши!
8 Бог подарував мені таку обітницю у храмі[a]:
«З радістю Я в борні здобуду перемогу
й віддам цю землю народу Своєму:
Я віддам їм Сихем й долину Суккот».
9 Належатиме Мені і Ґілеад,
і землі Манассії й Ефраїма.
Шоломом мені буде Ефраїм,
Юдея царським скіпетром послужить.
10 Моав—той стане мискою, щоб ноги мить,
в Едомі я роззуюсь, скину черевики[b],
проголошу свою звитягу над филистимлянами.
11-12 Та нині відштовхнув мене Ти, Боже,
Тебе немає серед наших вояків.
Хто ж поведе нас на фортечні мури?
Хто до Едому доведе мене?
13 Допоможи здобути перемогу, Боже!
Простому смертному не врятувати нас.
14 Звитягу дасть лиш Божа допомога,
лиш Бог потопче наших ворогів.
Ізраїль сам себе знищив
13 Коліно Ефраїмове піднеслося в Ізраїлі,
та всі поважали його.
Коли Ефраїм говорив, усі тремтіли від жаху,
та він себе гріхом зганьбив, поклоняючись Ваалу.
2 Нині вони ще більше грішать
і виготовляють собі бовванів.
Ремісники відливають статуї із срібла,
згідно з їхнім умінням,
а потім вони промовляють до них,
приносять їм пожертви, і навіть цілують їх[a].
3 Ось чому вони, мов той туман, мов роса,
що зникають рано-вранці, немов полова,
що звіюється з току, мов дим,
що здіймається з димаря.
4 Я, Господь, був Богом твоїм відтоді,
як жив ти в Єгипті.
Ти не знав богів інших, крім Мене,
не було в тебе спасителя, крім Мене.
5 Я знав тебе в пустелі,
в засушливому краї.
6 Коли Я годував їх, у них було досхочу їжі.
Коли вони наїлися, стали зухвалими,
тому й забули Мене.
7 Тому ж Я буду з ними, мов лев, мов леопард,
який заліг при шляху, готуючись до нападу.
8 Я на них кинусь, як ведмедиця,
в якої вкрали ведмежат, та роздеру їхні груди.
Я пожеру їх, немов лев,
або який інший дикий звір,
що на шматки жертву свою роздирає.
Ніхто не врятує Ізраїль від Божого гніву
9 Ізраїлю, Я тебе зруйную,
бо ти проти Мене, проти Того,
Хто прийшов тобі на допомогу.
10 Де ж тоді твій цар?
Де той, хто принесе порятунок усім містам твоїм?
І де твої судді, яких ти прохав:
«Дайте мені царя й вельмож!»[b]
11 Я дав тобі царя у гніві Моїм,
і Я забрав його в люті Моїй.
12 Злочин Ефраїма записаний,
гріх його закарбований,
його не приховати.
13 Настали перейми, народження вказують час.
Але дитя ще нерозумне:
як час прийшов, воно не вийшло з лона.
14 Я викуплю їх із Шеолу[c]!
Звільню від смерті їх!
Де покарання, смерте? Спустошення де, Шеоле?
Не бачу приводу для співчуття.
15 Бо Ефраїм сильніший серед братів його,
але східний вітер, вітер Господа летить,
здіймається з пустелі.
Тож всохне його джерело,
стане сухим його ключ.
Вітер забере (пограбує) весь скарб,
все пограбує, що цінність має.
16 Самарія винна,
бо повстала вона проти Бога свого.
Ізраїльтяни від меча поляжуть, малечу їх розчавлять,
а їхнім вагітним жінкам порозтинають черева.
2 Присвятіть себе молитвам. Моліться з вдячністю й терпінням. 3 Одначасно моліться і за нас, щоб Бог відчинив нам двері для Свого Слова, щоб ми змогли нести таємницю про Христа, за яку мене і ув’язнено. 4 Моліться, щоб я зміг знайти необхідні слова, та пояснити усім цю істину.
5 Мудро поводьтеся з невіруючими. Не гайте часу, слушно використовуючи будь-яку можливість. 6 Промова ваша хай буде завжди приємною, мудрою, щоб ви змогли відповісти кожному, як слід.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International