Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
Давид і Йонатан
20 Давид утік з Найота в Рамі, прийшов до Йонатана та й питає: «Що я зробив? В чому моя провина? Чим я завинив перед твоїм батьком, що він намагається позбавити мене життя?»
2 «Ніколи ти не помреш! Послухай-но, батько не робить жодної ні великої, ані малої справи, не порадившись зі мною. Навіщо йому це приховувати від мене? Це не так!»
3 Але Давид йому на це навіть присягнувся: «Твій батько дуже добре знає, що я знайшов прихильника в тобі, тож думає: „Йонатан не повинен знати цього, інакше він засумує,[a] але присягаюся життям Господа, твоїм життям присягаюся, що між мною та смертю лише один крок”».
4 Йонатан пообіцяв: «Я зроблю все для тебе, хоч би чого ти попросив!»
5 Тож Давид і каже: «Слухай, завтра свято Молодого місяця, і я маю обідати з царем, але дозволь мені піти в поле й сховатися там до післязавтрашнього вечора. 6 Якщо батько помітить мою відсутність, скажи йому: „Давид дуже просив дозволити йому поспішити до рідного міста Віфлеєма, бо там складатиметься річна жертва для всього роду”». 7 Якщо він відповість: «Дуже добре»,—тоді твоєму рабу нічого не загрожує. Але якщо він закипить гнівом, можеш бути впевнений, що він має намір заподіяти мені лихо. 8 Прояви ж бо свою милість, ти зі мною уклав Угоду зі своїм слугою перед лицем Господа. Якщо я винний, тоді своєю рукою убий мене! Навіщо передавати мене батькові?»
9 «Ніколи,—промовив Йонатан.—Якби я мав щонайменший сумнів, що батько збирається заподіяти тобі лихо, чи б я не сказав тобі?»
10 Давид запитав: «Хто мені скаже, якщо батько твій розлютиться?»
11 «Ходімо разом у поле»,—сказав Йонатан. Ось вони й пішли удвох у поле.
12 Йонатан сказав Давиду: «Присягаюся Господом Богом Ізраїлю, що я дізнаюся до післязавтра, чи батько лихий на тебе! Якщо він прихильний до тебе, то я пошлю тобі звістку, щоб ти знав. 13 Але якщо батько збирається завдати тобі лихо, нехай Господь заподіє щось батькові, і навіть більше, та я тебе сповіщу й відправлю в безпечне місце. Нехай Господь буде з тобою, як Він був із моїм батьком. 14 Якщо я житиму, вияви до мене свою милість незрадливу, як і Господь її дарує. Але якщо я помру, 15 не позбавляй мій рід своєї щирої любові, навіть якщо Господь знищить усіх Давидових ворогів[b], змете їх з лиця землі, якщо 16 ім’я Йонатанове буде стерте з дому Давида, нехай Господь зведе рахунок з Давидовими ворогами»[c].
17 Йонатан знову поклявся Давидові в своїй любові до нього, тому що любив Давида, як себе самого.
18 Йонатан сказав Давидові: «Завтра Молодий місяць, за тобою скучатимуть, якщо твоє місце буде порожнім. 19 Через три дні Саулові бракуватиме тебе. Іди на те місце, де ти ховався, коли почалися ці неприємності. Чекай біля скелі Езел. 20 Я випущу три стріли в тому напрямку, нібито збираюся вцілити. 21 Потім я пошлю хлопця, щоб він знайшов ті стріли. Якщо я скажу хлопцю: „Поглянь, стріли між тобою і мною. Підбери їх!”—тоді виходь, тому що, присягаюся життям Господа, ти будеш у безпеці й спокої. 22 Але якщо я скажу хлопцю: „Поглянь, стріла позаду тебе”,—тоді тікай, Господь відсилає тебе. 23 Тому, про що ми з тобою розмовляли, Господь свідок назавжди».
35 Вранці Йонатан пішов у поле, щоб зустрітися з Давидом. З ним був хлопчик. 36 Він звернувся до хлопчика: «Побіжи й знайди стріли, які я випущу». Коли хлопець побіг, він випустив стрілу поперед нього. 37 Коли хлопець наблизився до того місця, де впала стріла, Йонатан крикнув йому услід: «Хіба стріла не впала поперед тебе?» 38 Потім він додав: «Поспіши! Швидше! Не зупиняйся!» Хлопець підняв стрілу й приніс її до хазяїна. 39 Хлопчина ні про що не здогадався, лише Йонатан і Давид про це знали. 40 Йонатан віддав свою зброю хлопчині й попросив: «Повертайся, віднеси цю зброю до міста».
41 Коли хлопчина відійшов, Давид підвівся з південного боку скелі й тричі торкнувся чолом землі, поклонившись Йонатану. Тоді вони розцілувалися й почали плакати, особливо тужив Давид.
42 Йонатан сказав Давидові: «Іди з миром, адже ми поклялися у взаємній дружбі в ім’я Господа, адже ми сказали: „Господь є свідком між мною й тобою та між твоїми й моїми нащадками назавжди”».
З цим і пішов Давид, а Йонатан повернувся до міста.
Перші християни в Антиохії
19 Під час переслідувань віруючих, що почалися після вбивства Степана, багато з них мусили тікати в далекі краї: до Фінікії, Кіпру й Антиохії. Там вони проповідували Слово Боже, але тільки юдеям. 20 Дехто з тих віруючих походив з Кіпру та Киринеї, та коли вони потрапили до Антиохії, то почали проповідувати й грекам[a], розповідаючи їм Благовість про Господа Ісуса. 21 Сила Господня була з ними, і багато людей повірило й навернулося до Господа.
22 Чутки про це дійшли й до віруючих у Єрусалимі, й вони послали Варнаву до Антиохії. 23 Прибувши туди, Варнава побачив милість Божу в дії і сильно зрадів з того, та закликав їх усім серцем бути вірними Господу. 24 Бо він був добрим чоловіком, сповненим Духа Святого й віри, і чимало людей прилучилося до Господа.
25 Звідти Варнава вирушив до Тарса, шукати там Савла і 26 коли знайшов його, привів його до Антиохії. Цілий рік зустрічалися вони з віруючими й навчали багатьох людей. Саме в Антиохії учні були вперше названі християнами.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International