Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Пісня прочан.
Підводжу очі і вдивляюся у гори,
та звідки ждати допомоги?
2 Від Господа лиш буде допомога,
від Того, Хто створив і небеса, і твердь земну.
3 Упасти Він не дасть,
не задрімає Той, Хто береже тебе.
4 Ніколи не дрімає Той, Хто стереже Ізраїль.
5 Господь—ось Той, Хто нас охороняє,
Він—наша тінь, яка завжди по праву руку,
6 аби удень від сонця не дістав удару,
аби вночі від місяця образ не мав.
7 Господь убереже тебе від будь-якого лиха,
охороняє твою душу Він.
8 Господь тебе завжди оберігати буде,
хоч би куди ти йшов, хоч звідки б повертався[a].
26 Понад твердю над їхніми головами було щось таке, що виглядало, немов престол із сапфіру, а високо на престолі була постать, схожа на людську. 27 Я бачив, що від тієї частини тіла, що нагадувала його поперек, і вище він виглядав мов сяючий метал, немов би сповнений вогнем, а від того місця вниз він був, як вогонь; і сліпуче світло оточувало його. 28 Немов поява веселки у хмарах у дощову днину, таким було сяйво навколо нього. Ця з’ява була подобизна слави Божої. Побачивши її, я впав долілиць і почув голос, який промовляв до мене.
Покликання Езекиїла
2 Він сказав мені: «Сину людський, стань на ноги, Я говоритиму з тобою».
Промова Павла перед царем Аґриппою
26 Аґриппа звернувся до Павла: «Можеш говорити за себе». Тоді Павло підняв руку й почав промову на свій захист: 2 «Царю Аґриппо! Я вважаю, що мені пощастило стояти сьогодні перед тобою і захищатися проти всього того, в чому мене звинувачують юдеї. 3 Адже ти обізнаний в усіх юдейських звичаях, знаєш усі спірні питання. Тому й прошу твого терпіння. Вислухай мене.
4 Всі юдеї знають, що життя моє від самого початку пройшло серед мого народу, а потім і в Єрусалимі. 5 Вони знають мене здавна і могли б засвідчити, якби захотіли, що жив я як фарисей—член найсуворішої секти нашої релігії. 6 І тепер за надію на обітницю, дану Богом нашим предкам, я стою перед судом. 7 Дванадцять племен нашого народу, сподіваючись на її здійснення, вдень і вночі сумлінно служать Богу. І саме за цю надію, о царю, мене й звинувачують юдеї! 8 Чому ви вважаєте неймовірним, що Бог воскрешає мертвих?
9 Я також вважав, що усіма силами мушу боротися проти Ісуса з Назарета. 10 Спочатку, я робив це в Єрусалимі, та чимало Божих людей кинув я до в’язниці, коли мав владу від головних священиків. І коли тих людей убивали, на те була і моя згода. 11 У всіх синагогах я часто карав їх, намагаючись змусити їх проклинати Ісуса[a]. Моїй люті проти них не було меж, і навіть в інших містах я переслідував їх.
12 Одна з таких подорожей була в Дамаск із повноваженнями й дорученням від головних священиків. 13 По дорозі до Дамаска, десь опівдні, я побачив світло, що линуло з небес. Було воно яскравіше від сонця і сяйливо розлилося навколо мене й моїх супутників. 14 Ми всі попадали на землю, і тут я почув голос, що звертався до мене єврейською мовою: „Савле, Савле! Навіщо ти переслідуєш Мене? Коли ти перешкоджаєш Мені, ти лише собі завдаєш шкоди”.
15 Я запитав: „Хто ти, Господи?” І Він відповів: „Я Ісус, Якого ти переслідуєш. 16 Але підведися, встань на ноги. Я з’явився тобі, щоб призначити тебе слугою Своїм і свідком того, що ти вже про Мене почув, і того, що Я тобі ще покажу. 17 Я захищатиму тебе від народу юдейського і від поган, до яких тебе й посилаю. 18 Відкрий їм очі і допоможи зрозуміти істину, поверни їх від темряви до світла, від влади сатани до Бога, щоб відпустилися гріхи їхні, і щоб вони дістали місце серед тих, хто освячений вірою в Мене”.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International