Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

⁷ Тоді Господь сказав Ісусу: «Сьогодні Я почну прославляти тебе перед усім народом Ізраїлю, щоб знали вони, що Я буду з Тобою, як Я був і з Мойсеєм. ⁸ Ти ж маєш наказати священикам, які несуть ковчег Заповіту, що як підійдуть вони до самої води ріки Йордан, то хай стоять спокійно на березі».

⁹ Тоді Ісус звернувся до ізраїльтян: «Ідіть і послухайте, що сказав Господь Бог ваш». ¹⁰ Тоді Ісус сказав: «Ось як переконаєтеся ви, що живий Бог поміж нас: Він прожене ханаанців, хиттитів, хивійців, перизійців, ґірґашитів, аморійців та євуситів з-перед очей наших. ¹¹ Дивіться, ковчег Заповіту Господа всієї землі зараз пройде перед вами до річки Йордан. ¹² Отож зараз виберіть по одному чоловіку з кожного з дванадцяти ізраїльських колін. ¹³ Коли ж священики, які несуть ковчег Заповіту Господа всієї землі, увійдуть у воду, то зупиниться вода, що тече згори, і валом стане, мов за греблею».

¹⁴ Коли люди рушили, щоб переправитися через річку Йордан, священики, що несли ковчег, ішли попереду. ¹⁵ Ті, що несли ковчег Заповіту підійшли до ріки Йордан і ступили у воду (під час жнив Йордан особливо повноводий і виходить з берегів). ¹⁶ Тієї ж миті вода, що текла згори, зупинилась і валом стала на всій відстані аж до міста Адама, що біля Заретана. А течія, що бігла до моря Арави (Мертвого моря), відійшла. Тоді люди перейшли Йордан біля Єрихона. ¹⁷ Священики, що несли ковчег Заповіту Господа, стояли твердо на сухій землі посеред річки Йордан, поки люди йшли по сухому, аж поки весь народ не перейшов через Йордан.

Книга П’ята

(Псалми 107-150)

⁹ Браття і сестри, я знаю, що ви пам’ятаєте наш тяжку працю. Ми працювали день і ніч, щоб нікого з вас не обтяжувати, проповідуючи вам Добру Звістку Божу.

¹⁰ Ви тому свідки і Бог тому свідок, як свято, праведно й бездоганно поводилися ми з вами, віруючими. ¹¹ Ви добре знаєте, що ставилися ми до кожного з вас, як батько до своїх власних дітей. ¹² Ми підбадьорювали вас, втішали й спонукали жити так, як це бажано Богові. Він закликає вас увійти до Його Царства й розділити Його славу.

¹³ Тому ми постійно дякуємо Богові, що, одержавши Послання^[a] Боже, від нас почуте, ви прийняли його не як людське слово, а таким, яким воно є насправді—Посланням Божим, що діє у вас, віруючих.

Ісус викриває книжників та фарисеїв

(Мк. 12:38-40; Лк. 11:37-52; 20:45-47)

23 Тоді Ісус промовив до народу і Своїх учнів: ² «Книжники та фарисеї мають повноваження тлумачити Закон Мойсеїв. ³ То ж ви робіть усе і дотримуйтеся всього, чого вони навчають, та не робіть того, що вони вчиняють. Бо вони лише говорять про Закон, але самі його не виконують. ⁴ Вони встановлюють суворі правила, котрих важко дотримуватися, кладуть цей тягар на плечі людей і примушують нести його, та самі не хочуть і пальцем поворухнути, щоб полегшити ту ношу.

⁵ Всі їхні діяння—про людське око. Вони роблять більшими свої філактерії^[a] та довшими китиці на вбранні своєму. ⁶ Вони полюбляють, щоб у них були найпочесніші місця на бенкетах і найповажніші місця в синагогах. ⁷ Вони також полюбляють, щоб їх шанобливо вітали на базарах, й щоб називали їх вчителями.

⁸ Не дозволяйте, щоб звали вас вчителями, бо один у вас Вчитель, а всі ви—лише брати та сестри. ⁹ Не називайте нікого на землі отцем своїм, бо лише один Отець у вас—на Небі. ¹⁰ Так само хай не звуть вас господарями, бо лише один у вас Господар—це Месія. ¹¹ Але найбільшим серед вас має бути слуга ваш. ¹² І хто підносить себе, вихваляючись, той буде принижений, а хто принижує себе, того буде піднесено.