Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
Вигнання Аґар з Ізмаїлом
8 Хлопчик ріс, і коли настав час відлучати його від грудей, того ж дня Авраам влаштував велике свято. 9 Сарра побачила, як грається син Аґар, єгиптянкою народжений Авраамів первісток, з її сином Ісааком[a]. 10 І вона сказала Авраамові: «Прожени геть цю рабиню з хлопцем, бо її син не повинен стати спадкоємцем разом із моїм Ісааком». 11 Прикро стало Авраамові, засмутився він через свого сина Ізмаїла.
12 І сказав тоді Бог Авраамові: «Не турбуйся про хлопчика і свою рабиню. Виконай все, як Сарра того хоче, бо твоїх нащадків визнаватимуть через Ісаака. 13 Сина рабині Я також зроблю батьком великого народу, бо він твій син».
14 Авраам устав раненько, взяв хліба й бурдюк води і дав Аґар. Поклавши все це їй на плечі, він відіслав її разом з хлопчиком. І пішла вона мандрувати через пустелю до Беершеби[b] й заблукала. 15 Коли вода в бурдюку скінчилася, Аґар посадила дитину під кущ. 16 Вона відійшла й сіла на відстані, щоб не бачити, як помирає хлопчик. Аґар промовила: «Не можу я дивитися, як помирає дитина без води».
17 Та Бог почув плач хлопчика і Ангел Божий промовив до Аґар із небес: «Що трапилося, Аґар? Не бійся. Бог почув плач дитини. 18 Вставай! Підніми хлопчину й міцно тримай його за руку. Я зроблю його батьком великого народу».
19 І відкрив їй Бог очі, і побачила вона криницю з водою. Підійшла Аґар, набрала повний бурдюк води й дала напитися хлопчику.
20 Хлопець ріс, і Бог був з ним. Ізмаїл жив у пустелі й став лучником. 21 Мати знайшла йому жінку єгиптянку, й жили вони в пустелі Паран[c].
1 Молитва Давида.
Послухай мене, Господи,
дай відповідь, бо я нужденний, бідний.
2 Я вірний раб Твій, мою душу захисти.
Спаси слугу, який довірився Тобі,
бо Ти—мій Бог.
3 Володарю, будь милосердний,
Тобі складаю цілий день молитви.
4 Своє життя Твоїм рукам ввіряю, о Володарю,
душі раба Твого дай щастя.
5 Ти, Володарю наш, милосердний, добрий,
любові сповнений до кожного,
хто звернеться до Тебе.
6 Почуй мою молитву, Господи,
послухай, як благаю.
7 Молюсь Тобі я, Господи, в лиху годину
і знаю, що мені Ти відповідь даєш!
8 Ніхто з богів з Тобою не зрівняється, мій Боже,
й нікому не дано з богів здійснити те, що Ти створив.
9 Усі народи, створені Тобою,
схиляться перед Тобою і Тебе вшанують,
і будуть славити Твоє ім’я.
10 Ти величний і величне твориш,
лиш Ти один є справжній Бог!
16 Поглянь на мене, яви до мене милість.
Слузі Своєму сили дай,
дай порятунок синові рабині Твоїй.
17 Подай мені знамення, Боже, на добро,
щоб ненависники мої побачили
і зганьблені були.
Хто вмер для гріха, той житиме в Бозі
6 Що ж нам сказати? Чи залишатися нам у гріху, щоб примножити милість Божу? 2 Зовсім ні! Ми померли в гріху, то як же все ще живемо в ньому? 3 Чи ви не знаєте, що коли ми охрестилися в Ісуса Христа, то охрестились і в смерть Його? 4 Тому, хрещенням в Його смерть ми були поховані із Ним для того, щоб так, як Христос був піднесений із мертвих славою Отця, і ми могли мати нове життя. 5 Якщо ми були з’єднані з Ним в такій смерті, яку Він прийняв, то будемо з’єднані з Ним і у воскресінні. 6 Ми знаємо, що наше старе існування розіп’яли разом з Ісусом, щоб наші гріховні тіла загинули і щоб нам не бути більше рабами гріха. 7 Бо той, хто помер, звільнився від влади гріха.
8 Отже, оскільки ми вмерли з Христом, то віримо, що й житимемо з Ним. 9 Бо ми знаємо, що Христос, Який воскрес із мертвих, більше не помре, і смерть більш не має влади над Ним. 10 Смерть, якою Він помер, то була смерть для гріха: раз і назавжди. Життя ж, яким Він живе,—для Бога.
11 Так само і ви вважайте себе померлими для гріха, але живими для Бога в Ісусі Христі.
24 Учень—не важливіший за вчителя свого, а слуга—за свого господаря. 25 Учневі потрібно радіти, коли його сприймають як вчителя, а слузі—як пана його. Якщо люди називають Мене, голову родини, Вельзевулом, то наскільки певніше є те, що вони ображатимуть і вас, і домашніх ваших!»
Бійтеся Бога, не людей
(Лк. 12:2-7)
26 «Тож не бійтеся людей. Немає нічого прихованого, що не відкриється, і нічого таємного, що не стане відомим. 27 Те, що Я кажу вам у пітьмі[a], кажіть при світлі[b], а що кажу вам пошепки, проголошуйте, щоб усі почули.
28 Більше не бійтеся тих, хто може вбити тіло, бо вони не можуть вбити душу вашу. Краще бійтеся Бога, Який може знищити і душу й тіло в пеклі. 29 Чи не за гріш продається пара горобців? А жоден з них не помре без відома Отця вашого! 30 Господь навіть знає скільки волосся на головах ваших! 31 То ж не бійтеся—ви значно важливіші, ніж зграя горобців!»
Не соромтеся своєї віри
(Лк. 12:8-9)
32 «Кожного, хто визнає Мене перед людьми, Я також визнаю перед Отцем Моїм Небесним. 33 Якщо ж хтось зречеться Мене перед людьми, того і Я зречусь перед Отцем Небесним».
Ісус прийшов, щоб розділити людей
(Лк. 12:51-53; 14:26-27)
34 «Не думайте, що Я прийшов, щоб принести мир на землю. Не мир Я приніс, а меч. 35 Я прийшов, аби
підняти сина проти батька,
дочку проти матері,
а невістку проти свекрухи.
36 Ворогами людини стануть її домашні.(A)
37 Той, хто любить батька чи матір, сина чи дочку свою більше, ніж Мене, не гідний Мене. 38 Хто не бере й не несе хреста страждання свого і не йде за Мною, той не гідний Мене. 39 Хто намагатиметься врятувати своє життя, загубить його, але ж хто віддасть життя за Мене, той здобуде життя істинне».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International