Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Радійте, добрі й чесні люди!
Для доброчесних славить Господа—добро.
2 Славите Господа під звуки ліри,
псалми підхопить звук десятиструнних арф.
3 Про Господа складайте пісню нову,
гарненько грайте й дзвінко.
4 Чому? Бо слово Господа правдиве.
Хоч що б робив—у всьому щирий Він.
5 Бог любить праведність і справедливість,
Господня милість—всюди на землі.
6 З веління Господа з’явились небеса,
від подиху Його засяяли небесні зорі.
7 Всі води моря Він зібрав докупи,
приборкав океан, створивши береги[a].
8 Шануйте Господа, земні істоти.
Страхайтеся Його, усі істоти світу.
9 Бо збувається усе, що Він накаже,
з’являється усе, чому звелить Він.
10 Всі замисли людські Він може знищить,
всі їхні плани може звести нанівець.
11 Лиш замисли Господні будуть жити вічно,
лиш задумам Його у поколіннях жити.
12 Благословен народ, чий Бог—Господь,
кого Він сам обрав собі у власність.
17 Після перемоги над Кедорлаомером і царями, що з ним були, Аврам повернувся додому. Цар содомський вийшов йому назустріч у долині Шаве, що нині називається Царською долиною.
Мелхіседек благословляє Аврама
18 Мелхіседек, цар Салема, також вийшов назустріч, несучи хліб і вино. Він був священиком Всевишнього Бога. 19 Благословляючи Аврама, він сказав:
«Авраме, благословенний будь Всевишнім Богом,
Творцем неба і землі.
20 Благословенний будь, Боже Всевишній,
бо Він відав ворогів твоїх у руки твої».
Аврам віддав Мелхіседеку десятину всього.
21 Тоді цар содомський і каже Аврамові: «Віддай мені людей, що були захоплені ворогом, а майно залиш собі». 22 І відповів Аврам содомському цареві: «Я тут клянуся Господом Богом Всевишнім, Творцем неба і землі, 23 що не візьму навіть ремінця від сандалій з того, що належить тобі. Щоб не казав ти потім: „Я збагатив Аврама”. 24 Єдине, що я візьму, це те, що з’їли мої люди. І треба віддати частку Анера, Ешкола та Мамре, які пішли зі мною і допомогли мені. Нехай заберуть своє».
На острові Мальта
28 Врятувавшись, ми з’ясували, що острів цей називається Мальта. 2 Місцеві жителі виявили до нас надзвичайну доброту. Як пішов дощ і стало холодно, вони розвели багаття й запросили нас. 3 Павло назбирав хмизу і як поклав його в огонь, то виповзла гадюка, вдарила його, почепившись на його руці. 4 Коли місцеві жителі побачили гадюку, яка звисала з його руки, то почали перемовлятися поміж собою: «Цей чоловік, певно, убивця. Хоч і не загинув він у морі, та все ж Правосуддя[a] не дозволяє йому жити».
5 Але Павло струсив гадюку в огонь і не зазнав ніякої шкоди. 6 Вони довго чекали, що він спухне чи раптом впаде мертвий. А як побачили, що нічого такого з Павлом не скоїлося, то змінили свою думку і проголосили його богом.
7 Навколо того місця простиралися землі, що належали правителю острова на ім’я Публій. Він запросив нас до своєї оселі й три дні гостинно опікувався нами. 8 Батько Публія був прикутий до ліжка, бо хворів на лихоманку та червінку[b]. Павло пішов провідати його, і помолившись, поклав на хворого руки й зцілив його. 9 Після того як це сталося, інші хворі острова почали приходити до Павла і зцілювалися.
10 Мешканці острова дуже вшановували нас, і як ми відпливали, то вони забезпечили нас усім необхідним.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International