Revised Common Lectionary (Complementary)

104 Душе моя, благословення Господу пошли!
    О Господи, мій Боже, Ти—величний,
    Ти вбраний в шати доблесті і слави.
² Як в тогу, Він огорнений у світло,
    Він небо розгортає, мов завісу.
³ Небеса—підмурівок Його дому,
    небесні хмари—колісниці Бога,
    на крилах вітру Він мандрує небесами.
⁴ Зробив Він Ангелів подібними до вітру,
    а слуг Своїх—до полум’я.

⁵ Він землю на підвалини міцні поставив,
    отож ніколи не впаде вона.
⁶ Мов ковдрою, безоднею вкрив землю,
    вершини гір Він вкрив водою.
⁷ Коли Він дорікнув і гримнув грізно,
    то води ринули, помчались хутко з гір.
⁸ Здійнялися гірські вершини, а долини впали вниз,
    все стало на свої місця, як Ти звелів.
⁹ Ти встановив кордони для води,
    щоб суходіл не затопила.

¹⁰ Струмкам вказав Ти шлях поміж горами.
¹¹ Вони звірині польовій дають напитись,
    і дикі віслюки вгамовують в них спрагу.
¹² Птахи небесні гнізда в’ють біля води,
    щебечуть в верболозах при потоці.
¹³ Він гори напуває з джерел небесних,
    земля втішається плодами рук Його.
¹⁴ Він спричиняє ріст трави, аби паслась худоба,
    і зернових, аби людей нагодувати,
    щоб люди харчувалися землі плодами,
¹⁵     вино, щоб серце звеселяти,
    оливу, щоби сяяли обличчя,
    і хліб, щоб тіло підкріпити.

^16-17 Господні велетні-дерева вологи вдосталь мають:
    ливанські кедри, породи інші хвойні,
    де горобці й лелеки—всі птахи гніздечка звили.
¹⁸ Високі гори—для гірських козлів домівка,
    у скелях влаштувались борсуки.

¹⁹ Створив Він місяць, щоби визначати час святих зібрань,
    призначив сонцю місце, де сідати.
²⁰ Бог темряву створив, щоб ніч могла прийти,
    щоб звірина нічна могла бродити в лісі.
²¹ Тож леви молоді гарчать
    і здобичі у Бога просять.
²² Коли сходить сонце, звірі всі нічні
    у лігва повертаються свої і сплять.
²³ Виходять потім люди працювати
    і пораються дотемна.

²⁴ Всього, що Ти зробив, і не злічити!
    І скільки мудрості у всіх Твоїх діяннях,
    наповнена земля усім, що Ти створив!
²⁵ Візьми хоч великий океан, що не охопити.
    Він повний крихітних створінь, тварин,
    що незліченні,—великих і малих.
²⁶ Поверхню моря розтинають кораблі,
    морські потвори^[a] в глибині пустують.

²⁷ В належний час усі до Тебе мчать,
    аби дістати здобич.
²⁸ Ти руки розкинув і дав їм поживу,
    і вже вони вдоволені і ситі.
²⁹ Але коли ховаєш Ти від них лице,
    вони лякаються, повітря їм бракує,^[b]
    втрачають сили й гинуть, ось вони вже порох.
³⁰ Коли ж Ти дихаєш на них,^[c]
    це зцілення для них й оновлення землі.

³¹ Нехай Господь прославиться навіки,
    хай Богу втіха буде від Його творінь.
³² Він дивиться на землю, і тремтить земля,
    Він докоряє горам, і з тих струмує дим.

³³ Хоч скільки б жив, я Бога прославлятиму в піснях,
    допоки житиму, псалми Йому співати буду.
³⁴ Вірші складатиму для Нього,
    щасливий в Господі я буду.
³⁵ Коли з землі піде останній грішник
    і кривдників не лишиться на ній.

Душе моя, благословення Господу пошли!
    Благословен Господь!

⁷ Хіба можливо, що жінка,
    не зазнавши породільних мук, вже народила,
    ще не відчувши болю, вже дала життя сину.
⁸ Хто таке колись чув, хто таке колись бачив?
    Хіба країна виникає за один день?
    Хіба народ народжується за єдину мить?
Як тільки Сіон відчула пологові болі,
    так і народила дітей, народ чисельний.
⁹ «Чи ж Я доведу до пологів і не дам народити?—
    Каже Господь.—
Чи ж Я закрию материнську утробу,
    якщо Саме Я викликаю пологи?»

Так каже наш Бог:
¹⁰ «Веселіться разом з Єрусалимом,
    порадійте всі, хто її любить.
    Дайте волю радості усі, хто сумував за нею.
¹¹ Радуйтесь при ній
    і втішайтесь лоном материнським.
Пийте щедре молоко
    й насолоджуйтесь ним».

¹² Ось що каже Господь:
    «Послухайте, Я місту цьому принесу мир,
    що розіллється, як ріка.
Скарби народів на неї поллються потоком невпинним.
    Вас доглядати будуть, на руках носити,
    плекати на колінах материнських.
¹³ Я вас втішатиму, як мати втішає дитину.
    Ви знайдете в Єрусалимі щастя».