Revised Common Lectionary (Complementary)
131 Пісня прочан.
О Господи, не гордий я і не пихатий
і не берусь за ті великі справи,
яких не здужаю зробити.
2 Але клянуся: я спокійний, не гнівливий,
душа моя впокорена, як в дитинча у матері обіймах,
яке от-от лиш відлучили від грудей.
3 Ізраїлю, на Бога покладайся відтепер і назавжди!
Хвала Господу
26 В краю юдейському того дня співатимуть таких пісень:
Наше місто могутнє,
захищає міцними мурами і підмурівками нас[a].
2 Відчиняйте ворота, хай праведний входить народ,
той, що Богу лишається вірним.
3 Ти—справжній мир усім,
хто покладається на Тебе,
адже це люди, що довірились Тобі.
4 Завжди у Господа плекайте віру,
адже Господь Бог[b]—фортеця незнищенна.
5 Він опустив усіх, хто на узвишшях оселився.
Він гордовите місто змусив впасти
до самої землі, із порохом зрівнятись.
6 Його ж ось топчуть ноги бідних,
ступні злиденних.
25 Я вважаю за необхідне послати до вас Епафродита, мого брата в Христі, товариша в праці та соратника, і якого ви відправили допомогти мені у скруті моїй. 26 Я вирішив це зробити, бо він сумує за вами всіма, й дуже занепокоївся, коли ви дізналися, що він хворів. 27 Він і справді дуже хворів, мало не вмер. Та Бог змилувався над ним, і не лише над ним, а й наді мною, щоб я не мав ще більшого горя. 28 І тому я ще більш прагну послати його, щоб ви, побачивши його, зраділи знову, і щоб мені позбутися свого смутку.
29 Тож вітайте його в Господі з великою радістю, шануйте таких людей. 30 Його слід шанувати, бо він мало не вмер, працюючи в ім’я Христове. Він був готовий віддати своє життя, щоб служити мені так, як ви не могли.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International