New Testament in a Year
Ісус зціляє хлопчика, одержимого нечистим духом
(Мт. 17:14-18; Мк. 9:14-27)
37 Наступного дня, коли Ісус, Петро, Яків та Іоан повернулися з гори, то побачили, що їх зустрічав великий натовп. 38 Зненацька, один чоловік з-поміж натовпу вигукнув: «Учителю, благаю Тебе, змилуйся над сином моїм, бо він же моя однісінька дитина! 39 Час від часу нечистий хапає його, і тоді хлопець кричить несамовито. Дух так колотить його, що аж піна на устах у дитини виступає; дух мучить його і майже ніколи не залишає. 40 Я благав учнів Твоїх вигнати нечистого, але вони не змогли».
41 І мовив Ісус у відповідь: «О невірний і заблудлий роде! Скільки ж ще часу Мені бути з вами і вас терпіти? Приведи свого сина до Мене». 42 Коли хлопчик підходив, нечистий дух раптом кинув його на землю й шалено затряс. Та Ісус заговорив суворо до нечистого духа й заборонив це йому і, зціливши дитину, віддав батькові.
43 Усі присутні були враженні міццю Божою.
Ісус говорить про Свою смерть
(Мт. 17:22-23; Мк. 9:30-32)
Та поки люди дивувалися з усього, що Він діяв, Ісус звернувся до Своїх учнів: 44 «Добре затямте все, що Я зараз скажу вам: незабаром Сина Людського буде віддано до рук людей». 45 Однак учні Його не розуміли цих слів. Зміст був прихований від них, тож вони не могли збагнути цього, а перепитати Ісуса боялися.
Хто є самим великим у Царстві Небеснім
(Мт. 18:1-5; Мк. 9:33-37)
46 Ісусові учнями зародилася сперечка про те, хто з них є найвеличнішим. 47-48 Ісусу були відомі їхні потаємні думки. Він узяв дитину, поставив її біля Себе і звернувся до учнів: «Хто приймає таку малу дитину в ім’я Моє, той приймає і Мене, а хто приймає Мене, той приймає й Того, Хто послав Мене. Отож справді, той серед вас стане найбільшим у Царстві Небеснім, хто буде найміншим».
Хто не проти нас, той з нами
(Мк. 9:38-40)
49 А Іоан розповів: «Вчителю, ми бачили чоловіка, який виганяв нечистого іменем Твоїм. Ми намагалися зупинити його, оскільки він не є одним із нас».
50 Та Ісус відповів Іоанові: «Не зупиняйте його, бо той, хто не проти вас—той за вас».
Самаритяни не приймають Ісуса
51 Сталося так, що коли наблизився час Ісусові бути взятим на небо, Він твердо вирішив іти до Єрусалиму. 52 Перед Себе Ісус вислав посланців, які незабаром прибули до самарійського поселення, щоб все приготувати для Його приходу. 53 Та самаритяни не побажали прийняти Його через те, що Він ішов до Єрусалиму.
54 Коли Його учні Яків та Іоан побачили це, вони спитали: «Господи, хочеш, ми викличемо вогонь Небесний, щоб знищив їх, [як чинив Ілля?][a]»
55 Та Ісус озирнувся й присоромив їх. [Ісус сказав їм: «Чи ви не знаєте, якому духу належите? 56 Син Людський прийшов не на те, щоб губити душі людські, а щоб рятувати їх»][b]. І вони вирушили до іншого міста.
Хто може бути Ісусовим учнем
(Мт. 8:19-22)
57 По дорозі хтось сказав Ісусу: «Я піду за Тобою, хоч куди б Ти йшов». 58 Ісус відповів: «Лисиці мають нори, птахи небесні—гнізда, але Син Людський не має місця, де Він зможе відпочити».
59 Ісус мовив до іншої людині: «Іди за Мною!» Але той попросив: «Господи, дозволь мені спершу піти та поховати мого батька». 60 Однак Ісус відповів: «Нехай мертві самі ховають своїх померлих, а ти повинен нести звістку про Царство Боже».
61 Ще інший сказав: «Я піду за Тобою, Господи, але спершу дозволь мені попрощатися зі своїми домашніми». 62 Та Ісус відповів: «Ті, хто, взявшись за плуг, дивляться назад,—не гідні Царства Божого».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International