New Testament in a Year

Притча про сіяча

(Мт. 13:1-9; Лк. 8:4-8)

4 Одного разу, коли Ісус проповідував біля озера, навколо Нього зібрався величезний натовп. Тому Він увійшов у човен і сів там, а люди залишилися на березі. ² Він багато чого навчав їх, розмовляючи притчами.

³ Він сказав: «Послухайте! Вийшов селянин і заходився сіяти. ⁴ Коли він кинув на ріллю зерно, то деяке впало край дороги; налетіли птахи і склювали його. ⁵ Інші зерна впали на кам’янистий ґрунт, де землі було мало. Вони швидко проросли, оскільки лежали неглибоко, ⁶ та коли зійшло сонце, то обпекло паростки, і вони засохли, бо не мали глибокого коріння. ⁷ Інші зерна впали серед теренів, що вигналися й задушили паростки, і ті не дали врожаю. ⁸ Ще інше зерно впало на добру землю й проросло, і вродило у тридцятеро, шістдесят та навіть у сто разів більше від посіяного». ⁹ Потім Він додав: «Той, хто має вуха, нехай почує!»

Чому Ісус навчав за допомогою притч

(Мт. 13:10-17; Лк. 8:9-10)

¹⁰ Коли натовп залишив Ісуса, то дванадцять апостолів та інші Його послідовники запитали Його про притчі. ^11-12 І Він їм сказав: «Тільки вам дано знати таємниці Царства Божого, а для всіх інших вони скриваються в притчах:

Пояснення притчі про сіяча

(Мт. 13:18-23; Лк. 8:11-15)

¹³ Ісус сказав учням Своїм: «Хіба ви не зрозуміли цієї притчі? Якщо ви не зрозуміли цієї, як же ви зрозумієте інші притчі? ¹⁴ Сіяч сіє Слово Боже в людях. ¹⁵ Одні люди, як ті зерна при дорозі, де Слово посіяне. Як тільки вони чують його, з’являється сатана і віднімає посіяне в них Слово.

¹⁶ Інші люди, як зерна, посіяні у кам’янистий ґрунт: коли вони чують Слово, то одразу й з радістю сприймають його. ¹⁷ Але вони не мають міцного коріння, і їх вистачає ненадовго. Коли починаються гоніння чи переслідування через Слово, вони швидко зрікаються своєї віри.

^18-19 Зерно, що впало серед теренів—це ті, хто чують Слово, але щоденні турботи, спокуса багатства, та інші бажання душать Слово, і воно не дає плодів^[a].

²⁰ Іще інші—зерно, що було посіяне в добру землю. Це ті, хто чують Слово, приймають його і приносять щедрий врожай: у тридцятеро, шістдесят та навіть у сто разів більший від посіяного».