New Testament in a Year

Притча про весілля

(Лк. 14:15-24)

22 І знову Ісус почав розповідати людям притчі. Він казав: ² «Царство Боже подібне до царя, який справляв весілля свого сина. ³ Він послав слуг, щоб вони покликали запрошених, але ті не хотіли приходити.

⁴ Він знову послав слуг сказати усім запрошеним: „Слухайте! Все вже приготовано для весілля, бичків та іншу худобу вже забито, і страви вже на столі. Приходьте на весілля!” ⁵ Але ніхто на те не звернув уваги, і всі розійшлися—один повернувся до роботи в полі, другий до інших справ. ⁶ Всі інші, котрі були запрошені, схопили царських слуг, познущалися з них, а потім убили. ⁷ Тоді цар розгнівався й послав своє військо, і покарав убивць, а їхнє місто спалив.

⁸ І сказав цар своїм слугам: „Усе готове для весілля, але ті, хто були запрошені, не гідні бути на ньому. ⁹ Отже, вийдіть на вулиці й на кожному куті запрошуйте кого побачите”. ¹⁰ Тоді слуги пішли й запросили всіх, кого побачили: як добрих, так і лихих людей. Весільна зала була повна гостей.

^11-12 Але коли цар увійшов і подивився на гостей, то побачив серед них чоловіка в простому вбранні. Цар звернувся до нього: „Друже, як же ти увійшов сюди, не вбравшись у весільне?” Але той мовчав. ¹³ Тоді цар наказав своїм слугам: „Зв’яжіть йому руки й ноги та й киньте у темряву, де тільки ридання і скрегіт зубів від болю. ¹⁴ Бо багато покликаних, але мало вибраних”».

Цезареві—цезареве, а Богові—Боже

(Мк. 12:13-17; Лк. 20:20-26)

¹⁵ Тоді фарисеї пішли й почали радитись між собою, як би зловити Ісуса на слові. ¹⁶ Вони послали до Ісуса своїх учнів разом з іродіанцями, які мовили таке до Нього: «Вчителю, ми знаємо, що Ти—чоловік чесний, правдиво наставляєш на шлях Божий, і не зважаєш на те, хто і що про Тебе подумає, бо не дивишся на чин та звання людей. ¹⁷ Тож скажи нам, як ти вважаєш, чи справедливо сплачувати податки цезареві, чи ні?»

¹⁸ Їхні підступні наміри були відомі Ісусові, тож Він на те відповів: «Лицеміри! Навіщо ви перевіряєте Мене, аби зловити Мене на слові? ¹⁹ Покажіть Мені динар, яким ви сплачуєте податки». Коли вони принесли динар, ²⁰ Ісус запитав: «Хто тут зображений й чиє ім’я викарбуване на монеті?» ²¹ Вони відповіли: «Цезареве». Тоді Ісус і каже: «Тож віддайте цезарю—цезареве, а Богу—Боже». ²² Почувши таку відповідь, вивідники були вражені й, залишивши Ісуса, пішли собі геть.