M’Cheyne Bible Reading Plan
11 І сказав Господь до Мойсея: Ще одну поразу наведу Я на фараона й на Єгипет. Потому він відпустить вас ізвідси. А коли він буде відпускати вас, то зовсім вас вижене звідси!
2 Скажи ж у вуха народу, і нехай позичить кожен від свого ближнього, а кожна від своєї ближньої посуд срібний та посуд золотий,
3 І дав Господь милість тому народові в очах Єгипту. Також і цей муж, Мойсей, був дуже великий в єгипетськім краї в очах фараонових рабів та в очах того народу.
4 І промовив Мойсей: Так сказав Господь! Коло півночі Я вийду посеред Єгипту.
5 І помре кожен перворідний єгипетської землі від перворідного фараона, що сидить на своїм престолі, до перворідного невільниці, що за жорнами, і все перворідне з худоби.
6 І здійметься великий зойк по всій єгипетській землі, що такого, як він, не бувало, і такого, як він, більш не буде.
7 А в усіх синів Ізраїлевих від людини й аж до худоби навіть пес не висуне язика свого, щоб ви знали, що відділює Господь між Єгиптом і між Ізраїлем.
8 І зійдуть усі оці раби твої до мене, і поклоняться мені, кажучи: Вийди ти та ввесь народ, що слухає тебе. По цьому я вийду. І він вийшов від фараона, розпалений гнівом.
9 І сказав Господь до Мойсея: Не послухав вас фараон, щоб могли помножитись чуда Мої в єгипетськім краї.
10 А Мойсей та Аарон учинили всі оці чуда перед лицем фараоновим. Та зробив запеклим Господь фараонове серце, і він не відпустив Ізраїлевих синів із своєї землі.
12 І сказав Господь до Мойсея й до Аарона в єгипетськім краї, говорячи:
2 Оцей місяць для вас початок місяців. Він вам перший між місяцями року.
3 Скажіть усій ізраїльській громаді, говорячи: У десятий день цього місяця нехай візьмуть собі кожен ягня за домом батьків, ягня на дім.
4 А коли буде той дім замалий, щоб з'їсти ягня, то нехай візьме він і найближчий до його дому сусід його за числом душ. Кожен згідно з їдою своєю полічиться на те ягня.
5 Ягня у вас нехай буде без вади, самець, однорічне. Візьміть його з овечок та з кіз.
6 І нехай буде воно для вас пильноване аж до чотирнадцятого дня цього місяця. І заколе його цілий збір Ізраїлевої громади на смерканні.
7 І нехай візьмуть тієї крови, і нехай покроплять на обидва бокові одвірки, і на одвірок верхній у тих домах, що будуть їсти його в них.
8 І нехай їдять тієї ночі те м'ясо, спечене на огні, та опрісноки. Нехай їдять його на гірких травах.
9 Не їжте з нього сирового та вареного, звареного в воді, бо до їди тільки спечене на огні, голова його з голінками його та з нутром його.
10 І не лишайте з нього нічого до ранку, а полишене з нього до ранку спаліть на огні.
11 А їсти його будете так: стегна ваші підперезані, взуття ваше на ногах ваших, а палиця ваша в руці вашій, і будете ви їсти його в поспіху. Пасха це для Господа!
12 І перейду Я тієї ночі в єгипетськім краї, і повбиваю в єгипетській землі кожного перворідного від людини аж до скотини. А над усіма єгипетськими богами вчиню Я суд. Я Господь!
13 І буде та кров вам знаком на тих домах, що там ви, і побачу ту кров, і обмину вас. І не буде між вами згубної порази, коли Я вбиватиму в єгипетськім краї.
14 І стане той день для вас пам'яткою, і будете святкувати його, як свято для Господа на всі роди ваші! Як постанову вічну будете святкувати його!
15 Сім днів будете їсти опрісноки. Але першого дня зробите, щоб не було квашеного в ваших домах, бо кожен, хто їстиме квашене, від дня першого аж до дня сьомого, то буде витята душа та з Ізраїля.
16 А першого дня будуть у вас священні збори, і сьомого дня священні збори. Жодна праця не буде робитися в них, тільки що їсти кожній душі, те єдине робитимете ви.
17 І ви будете додержувати опрісноків, бо саме того дня Я вивів війська ваші з єгипетського краю. І будете додержувати того дня в ваших родах, як постанови вічної.
18 Першого місяця, чотирнадцятого дня місяця будете їсти опрісноки аж до вечора дня двадцять першого того ж місяця.
19 Сім день квашене не буде знаходитися в ваших домах, бо кожен, хто їстиме квашене, то буде витята душа та з Ізраїльської громади, чи то серед приходьків, чи то тих, хто народився у краї.
20 Жодного квашеного не будете їсти в усіх ваших оселях, будете їсти опрісноки!
21 І покликав Мойсей усіх старших Ізраїлевих, та й промовив до них: Спровадьте й візьміть собі дрібну худобину за родинами вашими, і заколіть пасху.
14 І сталось, що Він у суботу ввійшов був до дому одного з фарисейських старшин, щоб хліба спожити, а вони назирали за Ним.
2 І ото перед Ним був один чоловік, слабий на водянку.
3 Ісус же озвався й сказав до законників та фарисеїв: Чи вздоровляти в суботу годиться чи ні?
4 Вони ж мовчали. А Він, доторкнувшись, уздоровив його та відпустив...
5 І сказав Він до них: Коли осел або віл котрогось із вас упаде до криниці, то хіба він не витягне зараз його дня суботнього?
6 І вони не могли відповісти на це.
7 А як Він спостеріг, як вони собі перші місця вибирали, то сказав до запрошених притчу:
8 Коли хто покличе тебе на весілля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважніший за тебе з покликаних,
9 і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав: Поступися цьому місцем! І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє...
10 Але як ти будеш запрошений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: Приятелю, сідай вище! Тоді буде честь тобі перед покликаними з тобою.
11 Хто бо підноситься буде впокорений, а хто впокоряється той піднесеться.
12 А тому, хто Його був покликав, сказав Він: Коли ти справляєш обід чи вечерю, не клич друзів своїх, ні братів своїх, ані своїх родичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, і буде взаємна відплата тобі.
13 Але, як справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих та сліпих,
14 і будеш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, віддасться ж тобі за воскресіння праведних!
15 Як почув це один із отих, що сиділи з Ним при столі, то до Нього сказав: Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві!
16 Він же промовив до нього: Один чоловік спорядив був велику вечерю, і запросив багатьох.
17 І послав він свого раба часу вечері сказати запрошеним: Ідіть, бо вже все наготовано.
18 І зараз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу тебе, вибач мені!
19 А другий сказав: Я купив собі п'ять пар волів, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач мені!
20 І знов інший сказав: Одружився ось я, і через те я не можу прибути.
21 І вернувся той раб і панові своєму про все розповів. Розгнівавсь господар тоді, та й сказав до свого раба: Піди швидко на вулиці та на завулки міські, і приведи сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих.
22 І згодом раб повідомив: Пане, сталося так, як звелів ти, та місця є ще.
23 І сказав пан рабові: Піди на дороги й на загороди, та й силуй прийти, щоб наповнився дім мій.
24 Кажу бо я вам, що жаден із запрошених мужів тих не покуштує моєї вечері... Бо багато покликаних, та вибраних мало!
25 Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них:
26 Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, той не може буть учнем Моїм!
27 І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, той не може бути учнем Моїм!
28 Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не вирахує, чи має потрібне на виконання,
29 щоб, коли покладе він основу, але докінчити не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього,
30 говорячи: Чоловік цей почав будувати, але докінчити не міг...
31 Або який цар, ідучи на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спроможен він із десятьма тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього?
32 Коли ж ні, то, як той ще далеко, шле посольство до нього та й просить про мир.
33 Так ото й кожен із вас, який не зречеться усього, що має, не може бути учнем Моїм.
34 Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її?
35 Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, її геть викидають. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
29 І Йов далі вів мову свою та й сказав:
2 О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,
3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,
4 як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,
5 коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,
6 коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...
7 Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,
8 як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,
9 зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,
10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...
11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,
12 бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.
13 Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!
14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.
15 Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.
16 Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.
17 Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.
18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:
19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...
20 Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.
21 Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.
22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.
23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...
24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.
25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!
15 Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте,
2 Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовістив вам, якщо тільки ви ввірували не наосліп.
3 Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням,
4 і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням,
5 і що з'явився Він Кифі, потім Дванадцятьом.
6 А потім з'явився нараз більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили.
7 Потому з'явився Він Якову, опісля усім апостолам.
8 А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недородкові.
9 Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву.
10 Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона.
11 Тож чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і так ви ввірували.
12 Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, як же дехто між вами говорять, що немає воскресення мертвих?
13 Як немає ж воскресення мертвих, то й Христос не воскрес!
14 оли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!
15 Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми свідчили, що воскресив Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.
16 Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!
17 Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, ви в своїх ще гріхах,
18 тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись!
19 Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей!
20 Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних.
21 Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих.
22 Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,
23 кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу.
24 А потому кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу.
25 Бо належить Йому царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!
26 Як ворог останній смерть знищиться,
27 бо під ноги Його Він усе впокорив. Коли ж каже, що впокорено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокорив Йому все.
28 А коли Йому все Він упокорить, тоді й Сам Син упокориться Тому, Хто все впокорив Йому, щоб Бог був у всьому все.
29 Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то нащо вони ради мертвих і христяться?
30 Для чого й ми повсякчас наражаємось на небезпеки?
31 Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.
32 Коли я зо звірами боровся в Ефесі, яка мені по-людському користь, коли мертві не воскресають? Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!...
33 Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї!
34 Протверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, говорю вам на сором!
35 Але дехто скаже: Як мертві воскреснуть? І в якім тілі прийдуть?
36 Нерозумний, що ти сієш, те не оживе, як не вмре.
37 І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зерно, яке трапиться, пшениці або чого іншого,
38 і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зерняті тіло його.
39 Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в людей, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташок, та інше у риб.
40 Є небесні тіла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним.
41 Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, бо зоря від зорі відрізняється славою!
42 Так само й воскресення мертвих: сіється в тління, в нетління встає,
43 сіється в неславу, у славі встає, сіється в немочі, у силі встає,
44 сіється тіло звичайне, встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.
45 Так і написано: Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам то дух оживляючий.
46 Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.
47 Перша людина з землі, земна, друга Людина із неба Господь.
48 Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.
49 І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити.
50 І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.
51 Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось,
52 раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!...
53 Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.
54 А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: Поглинута смерть перемогою!
55 Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?
56 Жало ж смерти то гріх, а сила гріха то Закон.
57 А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.
58 Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!