M’Cheyne Bible Reading Plan
47 І прийшов Йосип, і розповів фараонові та й сказав: Мій батько, і брати мої, і їхні отари, і худоба їх, і все їхнє прибули з ханаанського Краю. І ось вони в країні Ґошен.
2 І взяв він із своїх братів п'ятеро чоловіка, та й поставив їх перед лицем фараоновим.
3 І сказав фараон до братів його: Яке ваше зайняття? А вони відказали фараонові: Пастухи отари раби твої, і ми, і наші батьки.
4 І сказали вони фараонові: Ми прибули, щоб мешкати в краї цім, нема бо паші для отари, що є в рабів твоїх, бо в ханаанському Краї тяжкий голод. А тепер нехай же осядуть раби твої в країні Ґошен.
5 І промовив фараон до Йосипа, говорячи: Батько твій та брати твої прибули до тебе.
6 Єгипетьський край він перед лицем твоїм. У найліпшім місці цього краю осади батька свого та братів своїх, нехай осядуть у країні Ґошен. А коли знаєш, і між ними є здатні люди, то зроби їх зверхниками моєї череди.
7 І привів Йосип батька свого Якова, та й поставив його перед лицем фараоновим. І Яків поблагословив фараона.
8 І промовив фараон до Якова: Скільки днів часу життя твого?
9 А Яків сказав до фараона: Днів часу мандрівки моєї сто й тридцять літ. Короткі та лихі були дні часу життя мого, і не досягли вони днів часу життя батьків моїх у днях часу мандрівки їхньої.
10 І Яків поблагословив фараона, та й вийшов від обличчя фараонового.
11 І осадив Йосип батька свого та братів своїх, і дав їм володіння в єгипетській країні, у найкращім місці цієї землі у країні Рамесес, як наказав був фараон.
12 І постачав Йосип хліб для батька свого й братів своїх, та для всього дому свого батька відповідно до числа дітей.
13 А хліба не було в усім тім краї, бо голод став дуже тяжкий. І виснажився єгипетський край та Край ханаанський через той голод.
14 І зібрав Йосип усе срібло, що знаходилося в єгипетськім краї та в Краї ханаанськім, за поживу, що вони купували. І Йосип вніс те срібло до фараонового дому.
15 І вичерпалося срібло в краї єгипетськім та в Краї ханаанськім. І прибув увесь Єгипет до Йосипа, говорячи: Дай же нам хліба! Нащо нам умирати перед тобою, тому що вичерпалося срібло?
16 А Йосип сказав: Дайте свою худобу, а я дам вам за худобу вашу, коли вичерпалося срібло.
17 І вони припровадили худобу свою до Йосипа. І дав їм Йосип хліба за коні, і за отари, і за череди худоби, і за осли. І він того року постачав їм хліб за всю їхню худобу.
18 І скінчився той рік, і вони прибули до нього другого року, та й сказали йому: Не скажемо неправди перед паном своїм, що вичерпалося срібло, а череди здобутку в нашого пана. Нічого не зосталося перед нашим паном, хібащо наше тіло та наша земля!
19 Нащо ми маємо вмирати на очах твоїх, і ми, і наша земля? Купи нас та нашу землю за хліб, і будемо ми та наша земля рабами фараонові. А ти дай насіння, і будемо жити, і не помремо, а земля не опустіє...
20 І Йосип купив усю землю єгипетську для фараона, бо єгиптяни спродували кожен поле своє, посилився бо був голод між ними. І стала земля фараоновою.
21 А народ він перепроваджував його до міст від кінця границі Єгипту й аж до кінця її.
22 Тільки землі жерців не купив він, бо для жерців була устава жити на прибутки від фараона. І вони їли свій пай, що давав їм фараон, тому не продали своєї землі.
23 І сказав Йосип до народу: Оце купив я сьогодні для фараона вас і землю вашу. Ось вам насіння, і засійте землю.
24 А настануть жнива, то дасте п'яту частину фараонові, а чотири частині будуть вам на насіння для поля й на їжу вам та тим, хто в домах ваших, та на їжу для ваших дітей.
25 А вони відказали: Ти нас удержав при житті. Нехай же знайдемо милість в очах свого пана, і станемо рабами фараонові.
26 А Йосип поклав це за постанову на єгипетську землю аж до сьогоднішнього дня: на п'яту частину для фараона. Сама тільки земля жерців не стала фараоновою.
27 І осів Ізраїль в єгипетськім краї в країні Ґошен, і набули в нім володіння. І вони розродилися й сильно розмножилися.
28 І жив Яків в єгипетськім краї сімнадцять літ. І були дні Якова, літа життя його, сто літ і сорок і сім літ.
29 І наблизилися дні Ізраїля до смерти. І кликнув він до сина свого до Йосипа, та й промовив йому: Коли знайшов я милість в очах твоїх, поклади руку свою під стегно моє, і вчини зо мною милість та правду: Не поховай мене в Єгипті!
30 І ляжу я з батьками своїми, і ти винесеш мене з Єгипту, і поховаєш мене в їхньому гробі. А той відказав: Я вчиню за словом твоїм.
31 А Яків сказав: Присягни ж мені! І він присягнув йому. І вклонився Ізраїль на зголов'я постелі.
1 Через те, що багато-хто брались складати оповість про справи, які стались між нами,
2 як нам ті розповіли, хто спочатку були самовидцями й слугами Слова,
3 тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодостойний Теофіле,
4 щоб пізнав ти істоту науки, якої навчився.
5 За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я Захарій, з денної черги Авія, та дружина його із дочок Ааронових, а ім'я їй Єлисавета.
6 І обоє вони були праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні.
7 А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, та й віку старого обоє були.
8 І ось раз, як у порядку своєї черги він служив перед Богом,
9 за звичаєм священства, жеребком йому випало до Господнього храму ввійти й покадити.
10 Під час же кадіння вся безліч народу молилась знадвору.
11 І з'явивсь йому Ангол Господній, ставши праворуч кадильного жертівника.
12 І стривоживсь Захарій, побачивши, і острах на нього напав.
13 А Ангол до нього промовив: Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому ймення Іван.
14 І він буде на радість та втіху тобі, і з його народження багато-хто втішаться.
15 Бо він буде великий у Господа, ні вина, ні п'янкого напою не питиме, і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері.
16 І багато синів із Ізраїля він наверне до їхнього Господа Бога.
17 І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, щоб серця батьків привернути до дітей, і неслухняних до мудрости праведних, щоб готових людей спорядити для Господа.
18 І промовив Захарій до Ангола: Із чого пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похилого віку...
19 А Ангол прорік йому в відповідь: Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Новину.
20 І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться часу свого!
21 А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого забаривсь він у храмі.
22 Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки їм давав, і залишився німий...
23 І як дні його служби скінчились, він вернувся до дому свого.
24 А після тих днів зачала його дружина Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
25 Так для мене Господь учинив за тих днів, коли зглянувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми!
26 А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я Назарет,
27 до діви, що заручена з мужем була, на ім'я йому Йосип, із дому Давидового, а ім'я діві Марія.
28 І, ввійшовши до неї, промовив: Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами!
29 Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання.
30 А Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла!
31 І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус.
32 Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида.
33 І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця.
34 А Марія озвалась до Ангола: Як же станеться це, коли мужа не знаю?...
35 І Ангол промовив у відповідь їй: Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!
36 А ото твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
37 Бо для Бога нема неможливої жадної речі!
38 А Марія промовила: Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм! І відійшов Ангол від неї.
13 Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило...
2 Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,
3 і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!
4 Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!
5 О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!...
6 Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.
7 Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?
8 Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
9 Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?
10 Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!
11 Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?
12 Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти!
13 Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!
14 Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?
15 Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!
16 І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.
17 Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде.
18 Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю!
19 Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би...
20 Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:
21 віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!...
22 Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!
23 Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій!
24 Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?
25 Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?
26 Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,
27 і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,
28 і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...
1 Павло, волею Божою покликаний за апостола Ісуса Христа, і брат Состен,
2 Божій Церкві, що в Коринті, посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, зо всіма, що на всякому місті прикликають Ім'я Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого,
3 благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!
4 Я завжди дякую моєму Богові за вас, через Божу благодать, що була вам дана в Христі Ісусі,
5 бо ви всім збагатилися в Ньому, словом усяким і всяким знанням,
6 бо свідоцтво Христове між вами утвердилось,
7 так що не маєте недостачі в жаднім дарі благодаті ви, що очікуєте з'явлення Господа нашого Ісуса Христа.
8 Він вас утвердить до кінця неповинними бути дня Господа нашого Ісуса Христа!
9 Вірний Бог, що ви через Нього покликані до спільноти Сина Його Ісуса Христа, Господа нашого.
10 Тож благаю вас, браття, Ім'ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб були ви поєднані в однім розумінні та в думці одній!
11 Бо стало відомо мені про вас, мої браття, від Хлоїних, що між вами суперечки.
12 А кажу я про те, що з вас кожен говорить: я ж Павлів, а я Аполлосів, а я Кифин, а я Христів.
13 Чи ж Христос поділився? Чи ж Павло був розп'ятий за вас? Чи в Павлове ім'я ви христились?
14 Дякую Богові, що я ані одного з вас не христив, окрім Кріспа та Гая,
15 щоб ніхто не сказав, ніби я охристив був у ймення своє.
16 Охристив же був я й дім Степанів; більш не знаю, чи христив кого іншого я.
17 Бо Христос не послав мене, щоб христити, а звіщати Євангелію, і то не в мудрості слова, щоб безсилим не став хрест Христа.
18 Бож слово про хреста тим, що гинуть, то глупота, а для нас, що спасаємось, Сила Божа!
19 Бо написано: Я погублю мудрість премудрих, а розум розумних відкину!
20 Де мудрий? Де книжник? Де дослідувач віку цього? Хіба Бог мудрість світу цього не змінив на глупоту?
21 Через те ж, що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було спасти віруючих через дурість проповіді.
22 Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошукують мудрости,
23 а ми проповідуємо Христа розп'ятого, для юдеїв згіршення, а для греків безумство,
24 а для самих покликаних юдеїв та греків Христа, Божу силу та Божую мудрість!
25 Бо Боже й немудре розумніше воно від людей, а Боже немічне сильніше воно від людей!
26 Дивіться бо, браття, на ваших покликаних, що небагато-хто мудрі за тілом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхетні.
27 Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне,
28 і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити,
29 так щоб не хвалилося перед Богом жадне тіло.
30 А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, праведністю ж, і освяченням, і відкупленням,
31 щоб було, як написано: Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом!