M’Cheyne Bible Reading Plan
40 І сталося по тих пригодах, чашник єгипетського царя та пекар провинилися були панові своєму, цареві єгипетському.
2 І розгнівався фараон на двох своїх евнухів, на начальника чашників і на начальника пекарів.
3 І віддав їх під варту до дому начальника царської сторожі до в'язничного дому, до місця, де Йосип був ув'язнений.
4 А начальник царської сторожі приставив Йосипа до них, і він їм услуговував. І були вони деякий час під вартою.
5 І снився їм обом сон, кожному свій сон, однієї ночі, кожному за значенням його сна, чашникові й пекареві царя єгипетського, що були ув'язнені у в'язничному домі.
6 І прибув до них Йосип уранці, і побачив їх, а вони ось сумні.
7 І запитав він фараонових евнухів, що були з ним під вартою в домі пана його, говорячи: Чого ваші обличчя сьогодні сумні?
8 А вони сказали йому: Снився нам сон, а відгадати його немає кому. І сказав до них Йосип: Чи ж не в Бога відгадки? Розповіджте но мені.
9 І оповів начальник чашників Йосипові свій сон, і сказав йому: Бачив я в сні своїм, ось виноградний кущ передо мною.
10 А в виноградному кущі три виноградні галузки, а він сам ніби розцвів, пустив цвіт, і дозріли грона його ягід.
11 А в моїй руці фараонова чаша. І взяв я ті ягоди, і вичавив їх до фараонової чаші, і дав ту чашу в руку фараона.
12 І сказав йому Йосип: Оце відгадка його: три виноградні галузки це три дні.
13 Ще за три дні підійме фараон твою голову, і верне тебе на твоє становище, і ти даси чашу фараона до руки його за першим звичаєм, як був ти чашником його.
14 Коли ти згадаєш собі про мене, як буде тобі добре, то вчиниш милість мені, коли згадаєш про мене перед фараоном, і випровадиш мене з цього дому.
15 Бо я був справді вкрадений із Краю єврейського, а також тут я не вчинив нічого, щоб мене вкинути до цієї ями.
16 І побачив начальник пекарів, що він добре відгадав, і промовив до Йосипа: І я в сні своїм бачив, ось три коші печива на голові моїй.
17 А в коші горішньому зо всякого пекарського виробу фараонове їдження, а птах їв його з коша з-над моєї голови.
18 І відповів Йосип і сказав: Оце відгадка його: три коші то три дні.
19 Ще за три дні підійме фараон голову твою з тебе, і повісить тебе на дереві, і птах поїсть тіло твоє з тебе.
20 І сталося третього дня, у день народження фараона, і вчинив він гостину для всіх своїх рабів. І підняв він голову начальника чашників і голову начальника пекарів серед своїх рабів.
21 І вернув він начальника чашників на його місце, і він подав чашу в руку фараонову.
22 А начальника пекарів повісив, як відгадав був їм Йосип.
23 Та начальник чашників не пам'ятав про Йосипа, та й забув за нього.
10 І, вийшовши звідти, Він приходить у землю Юдейську, на той бік Йордану. І знову зібралися юрби до Нього, і знов Він навчав їх, звичаєм Своїм.
2 І підійшли фарисеї й спитали, Його випробовуючи: Чи дозволено чоловікові дружину свою відпустити?
3 А Він відповів і сказав їм: Що Мойсей заповів вам?
4 Вони ж відказали: Мойсей заповів написати листа розводового, та й відпустити.
5 Ісус же промовив до них: То за ваше жорстокосердя він вам написав оцю заповідь.
6 Бог же з початку творіння створив чоловіком і жінкою їх.
7 Покине тому чоловік свого батька та матір,
8 і стануть обоє вони одним тілом, тим то немає вже двох, але одне тіло.
9 Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує!
10 А вдома про це учні знов запитали Його.
11 І Він їм відказав: Хто дружину відпустить свою, та й одружиться з іншою, той чинить перелюб із нею.
12 І коли дружина покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить перелюб вона.
13 Тоді поприносили діток до Нього, щоб Він доторкнувся до них, учні ж їм докоряли.
14 А коли спостеріг це Ісус, то обурився, та й промовив до них: Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм, бо таких Царство Боже!
15 Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, немов те дитя, той у нього не ввійде.
16 І Він їх пригорнув, і поблагословив, на них руки поклавши.
17 І коли вирушав Він у путь, то швидко наблизивсь один, упав перед Ним на коліна, і спитався Його: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вічне життя вспадкувати?
18 Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого.
19 Знаєш заповіді: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривди, шануй свого батька та матір.
20 А він відказав Йому: Учителю, це все виконав я ще змалку.
21 Ісус же поглянув на нього з любов'ю, і промовив йому: Одного бракує тобі: іди, розпродай, що маєш, та вбогим роздай, і матимеш скарб ти на небі! Потому приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста.
22 А він засмутився тим словом, і пішов, зажурившись, бо великі маєтки він мав!
23 І поглянув довкола Ісус, та й сказав Своїм учням: Як тяжко отим, хто має багатство, увійти в Царство Боже!
24 І учні жахнулись від слів Його. А Ісус знов у відповідь каже до них: Мої діти, як тяжко отим, хто надію кладе на багатство, увійти в Царство Боже!
25 Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти!
26 А вони здивувалися дуже, і казали один до одного: Хто ж тоді може спастися?
27 Ісус же поглянув на них і промовив: Неможливе це людям, а не Богові. Бо для Бога можливе все!
28 А Петро став казати Йому: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.
29 Ісус відказав: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сестер, або матір, чи батька, або діти, чи поля ради Мене та ради Євангелії,
30 і не одержав би в сто раз більше тепер, цього часу, серед переслідувань, домів, і братів, і сестер, і матерів, і дітей, і піль, а в віці наступному вічне життя.
31 І багато-хто з перших стануть останніми, а останні першими.
32 Були ж у дорозі вони, простуючи в Єрусалим. А Ісус ішов попереду них, аж дуже вони дивувались, а ті, що йшли вслід за Ним, боялись. І, взявши знов Дванадцятьох, почав їм розповідати, що з Ним статися має:
33 Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть,
34 і насміхатися будуть із Нього, і будуть плювати на Нього, і будуть Його бичувати, і вб'ють, але третього дня Він воскресне!
35 І підходять до Нього Яків та Іван, сини Зеведеєві, та й кажуть Йому: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що будемо просити Тебе.
36 А Він їх поспитав: Чого ж хочете, щоб Я вам зробив?
37 Вони ж відказали Йому: Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один, і ліворуч один!
38 А Ісус відказав їм: Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п'ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?
39 Вони відказали Йому: Можемо. А Ісус їм сказав: Чашу, що Я її п'ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся.
40 А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому уготовано.
41 Як почули ж це Десятеро, то обурились на Якова та на Івана.
42 А Ісус їх покликав, і промовив до них: Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть.
43 Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, нехай буде він вам за слугу.
44 А хто з вас бути першим бажає, нехай буде всім за раба.
45 Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох.
46 І приходять вони в Єрихон. А коли з Єрихону виходив Він разом із Своїми учнями й з безліччю люду, сидів і просив при дорозі сліпий Вартимей, син Тимеїв.
47 І, прочувши, що то Ісус Назарянин, почав кликати та говорити: Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!
48 І сварились на нього багато-хто, щоб мовчав, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!
49 І спинився Ісус та й сказав: Покличте його! І кличуть сліпого та й кажуть йому: Будь бадьорий, устань, Він кличе тебе.
50 А той скинув плаща свого, і скочив із місця, і прибіг до Ісуса.
51 А Ісус відповів і сказав йому: Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? Сліпий же Йому відказав: Учителю, нехай я прозрю!
52 Ісус же до нього промовив: Іди, твоя віра спасла тебе! І той зараз прозрів, і пішов за Ісусом дорогою.
6 А Йов відповів та й сказав:
2 Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,
3 то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...
4 Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...
5 Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?
6 Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?
7 Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...
8 О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!
9 О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,
10 то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...
11 Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?
12 Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?
13 Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?
14 Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...
15 Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,
16 темніші від льоду вони, в них ховається сніг.
17 Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.
18 Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.
19 Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.
20 І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.
21 Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!
22 Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,
23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?
24 Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...
25 Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?
26 Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,
27 і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...
28 Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.
29 Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!
30 Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?
10 Браття, бажання мого серця й молитва до Бога за Ізраїля на спасіння.
2 Бо я свідчу їм, що вони мають ревність про Бога, але не за розумом.
3 Вони бо, не розуміючи праведности Божої, і силкуючись поставити власну праведність, не покорились праведності Божій.
4 Бо кінець Закону Христос на праведність кожному, хто вірує.
5 Мойсей бо пише про праведність, що від Закону, що людина, яка його виконує, буде ним жити.
6 А про праведність, що від віри, говорить так: Не кажи в своїм серці: Хто вийде на небо? цебто звести додолу Христа,
7 або: Хто зійде в безодню? цебто вивести з мертвих Христа.
8 Але що каже ще? Близько тебе слово, в устах твоїх і в серці твоїм, цебто слово віри, що його проповідуємо.
9 Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся,
10 бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння.
11 Каже бо Писання: Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений.
12 Бо нема різниці поміж юдеєм та гелленом, бо той же Господь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його.
13 Бо кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасений.
14 Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника?
15 І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Як написано: Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра.
16 Але не всі послухались Євангелії. Бо Ісая каже: Господи, хто повірив тому, що почув був від нас?
17 Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове.
18 Та кажу: Чи не чули вони? Отож: По всій землі їхній голос пішов, і їхні слова в кінці світу!
19 Але кажу: Чи Ізраїль не знав? Перший Мойсей говорить: Я викличу заздрість у вас ненародом, роздражню вас нерозумним народом.
20 А Ісая сміливо говорить: Знайшли Мене ті, хто Мене не шукав, відкрився Я тим, хто не питався про Мене!
21 А про Ізраїля каже: Я руки Свої цілий день простягав до людей неслухняних і суперечних!