Book of Common Prayer
89 Навчальна пісня Етана езрахеяннина. (89-2) Про милості Господа буду співати повіки, я буду звіщати устами своїми про вірність Твою з роду в рід!
2 (89-3) Бо я був сказав: Буде навіки збудована милість, а небо Ти вірність Свою встановляєш на нім.
3 (89-4) Я склав заповіта з вибранцем Своїм, присягнув Я Давидові, Моєму рабові:
4 (89-5) Встановлю Я навіки насіння твоє, а твій трон Я збудую на вічні віки! Села.
5 (89-6) і небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібранні святих,
6 (89-7) бо хто в небі подібний до Господа? Хто подібний до Господа серед Божих синів?
7 (89-8) Бог дуже страшний у зібранні святих, і грізний Він на ціле довкілля Своє!
8 (89-9) Господи, Боже Саваоте, хто сильний, як Ти, Господи? А вірність Твоя на довкіллі Твоїм!
9 (89-10) Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хвилі, Ти їх втихомирюєш.
10 (89-11) Ти стиснув Рагава, як трупа, і сильним раменом Своїм розпорошив Своїх ворогів.
11 (89-12) Твої небеса, Твоя теж земля, вселенна і все, що на ній, Ти їх заложив!
12 (89-13) Північ та південє Ти їх створив, Фавор та Хермон співають про Ймення Твоє.
13 (89-14) Могутнє рамено Твоє, рука Твоя сильна, висока правиця Твоя!
14 (89-15) Справедливість та право підстава престолу Твого, милість та правда обличчя Твоє випереджують!
15 (89-16) Блаженний народ, що знає він поклик святковий, Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого!
16 (89-17) Радіють вони цілий день Твоїм іменням, і підвищуються Твоєю справедливістю,
17 (89-18) бо окраса їхньої сили то Ти, а Твоєю зичливістю ріг наш підноситься,
18 (89-19) бо щит наш Господній, а цар наш від Святого ізраїлевого!
19 (89-20) Тоді богобійним Своїм промовляв Ти в об'явленні та говорив: Я поклав допомогу на сильного, Я вибранця підніс із народу:
20 (89-21) знайшов Я Давида, Свого раба, Я його намастив Своєю святою оливою,
21 (89-22) щоб із ним була сильна рука Моя, а рамено Моє вміцнило його!
22 (89-23) Ворог на нього не нападе, а син беззаконня не буде його переслідувати,
23 (89-24) його ворогів поб'ю перед обличчям його, і вдарю його ненависників!
24 (89-25) із ним Моя вірність та милість Моя, а Йменням Моїм його ріг піднесеться,
25 (89-26) і Я покладу його руку на море, і на ріки правицю його.
26 (89-27) Він Мене буде звати: Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасіння мого!
27 (89-28) Я вчиню його теж перворідним, найвищим над земних царів.
28 (89-29) Свою милість для нього навіки сховаю, і Мій заповіт йому вірний,
29 (89-30) і насіння його покладу Я навіки, а трона його як дні неба!
30 (89-31) Коли ж його діти покинуть Закона Мого, і не будуть держатись наказів Моїх,
31 (89-32) коли ізневажать Мої постанови, і не будуть держатись наказів Моїх,
32 (89-33) тоді палицею навіщу їхню провину, та поразами їхнє беззаконня!
33 (89-34) А ласки Своєї від нього Я не заберу, і не зраджу його в Своїй вірності,
34 (89-35) не збезчещу Свого заповіту, а що було з уст Моїх вийшло, того не зміню!
35 (89-36) Одне в Своїй святості Я присягнув, не повім Я неправди Давидові:
36 (89-37) повік буде насіння його, а престол його передо Мною як сонце,
37 (89-38) як місяць, він буде стояти повіки, і Свідок на хмарі правдивий... Села.
38 (89-39) А Ти опустив та обридив, розгнівався Ти на Свого помазанця,
39 (89-40) Ти неважливим зробив заповіта Свого раба, Ти скинув на землю корону його,
40 (89-41) всю горожу його поламав, твердині його обернув на руїну!...
41 (89-42) Всі грабують його, хто проходить дорогою, він став для сусідів своїх посміховищем...
42 (89-43) Підніс Ти правицю його переслідувачів, усіх його ворогів Ти потішив,
43 (89-44) і Ти відвернув вістря шаблі його... у війні ж не підтримав його...
44 (89-45) Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю,
45 (89-46) скоротив Ти був дні його молодости, розтягнув над ним сором! Села.
46 (89-47) Доки, Господи, будеш ховатись назавжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?
47 (89-48) Пам'ятай же про мене, яка довгота життя людського? Для чого створив Ти всіх людських синів на ніщо?
48 (89-49) Котрий чоловік буде жити, а смерти на бачитиме, збереже свою душу від сили шеолу? Села.
49 (89-50) Де Твої перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності?
50 (89-51) Згадай, Господи, про ганьбу рабів Своїх, яку я ношу в своїм лоні від усіх великих народів,
51 (89-52) якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого помазанця безславлять!
52 (89-53) Благословенний навіки Господь! Амінь і амінь!
49 І покликав Яків усіх синів своїх та й промовив: Зберіться, а я сповіщу вам, що вас спіткає наприкінці днів.
2 Зійдіться та слухайте ви, сини Якова, і прислухайтеся до Ізраїля, вашого батька!
3 Рувиме, ти мій перворідний, моя міць і початок ти сили моєї, верх величности й верх ти могутности!
4 Ти пінився був, як вода, та не втримаєшся, бо ти увійшов був на ложе свойого отця, і збезчестив його, на постелю мою ти піднявся!
5 Симеон і Левій то брати, їхня зброя знаряддя насильства.
6 Хай до їхньої змови не входить душа моя, і нехай не прилучиться слава моя до їх зборів, бо вони в своїм гніві людину забили, а в своїй самоволі вола копит позбавили...
7 Проклятий гнів їхній, бо сильний, та їхня лютість, тяжка бо вона! Поділю їх я в Якові, і їх розпорошу в Ізраїлі!
8 О Юдо, похвалять тебе твої браття! Рука твоя на шиї твоїх ворогів, сини батька твого тобі вклоняться.
9 Юда лев молодий! Ти, мій сину, вертаєшся з здобичі: прихиливсь він, поклався як лев й як левиця, зведе хто його?
10 Не відійметься берло від Юди, ані з його стегон законодавець, аж прийде Примиритель, що Йому буде послух народів.
11 Він прив'язує до винограду свого молодого осла, а до вибраної виноградини сина ослиці своєї. Він одежу свою буде прати в вині, а шату свою в виноградній крові!
12 Від вина він зробивсь мутноокий, а від молока білозубий.
13 Завулон буде мешкать над берегом морським, над берегом тим, де стають кораблі, а границя його до Сидону.
14 Іссахар то костистий осел, що лежить між кошарами.
15 І побачив він спокій, що добрий, та землю, що стала приємна, і він нахилив свої плечі, щоб нести, і став працювать на податок.
16 Дан буде судить свій народ, як один із Ізраїльських родів.
17 Дан буде вужем при дорозі, змією отруйливою при шляху, що п'яти коневі кусає, і його верхівець позад себе впаде.
18 Спасіння від Тебе чекаю, о Господи!
19 Ґад на нього юрба нападатиме, та він нападе на їх п'яти.
20 Асир його хліб буде ситий, і він буде давати присмаки царські.
21 Нефталим вільна ланя, він прекрасні слова видає.
22 Йосип вітка родюча, вітка родючая над джерелом, її віття по муру спинається.
23 І огірчили його та з луку стріляли, і зненавиділи були стрільці його.
24 Та зостався міцним його лук, і стали пружні рамена його рук, від рук Сильного Якового, звідти Пастир, Твердиня синів Ізраїлевих.
25 Проси ти від Бога, свойого Отця, і Він допоможе тобі, і проси Всемогутнього і Він благословить тебе благословенням небес, що на висоті, благословенням безодні, що долі лежить, благословеннями перс та утроби.
26 Благословення батька твого стали сильніші від благословення батьків моїх, аж до пожаданих висот віковічних. Нехай вони будуть на голову Йосипову, на маківку вибраного з-поміж братів своїх!
27 Веніямин хижий вовк: вранці їсть він ловитву, а на вечір розділює здобич.
28 Оце всі дванадцять племен Ізраїлевих, і те, що говорив їм батько їх. І він поблагословив їх, кожного за благословенням його поблагословив їх.
14 Тому, мої любі, утікайте від служіння ідолам.
15 Кажу, як розумним; судіть самі, що кажу я.
16 Чаша благословення, яку благословляємо, чи не спільнота то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільнота він тіла Христового?
17 Тому що один хліб, тіло одне нас багато, бо ми всі спільники хліба одного.
18 Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що жертви їдять, не спільники вівтаря?
19 Тож що я кажу? Що ідольська жертва є щось? Чи що ідол є щось?
20 Ні, але те, що в жертву приносять, демонам, а не Богові в жертву приносять. Я ж не хочу, щоб ви спільниками для демонів стали.
21 Бо не можете пити чаші Господньої та чаші демонської; не можете бути спільниками Господнього столу й столу демонського.
22 Чи ми дратуватимем Господа? Хіба ми потужніші за Нього?
23 Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, та будує не все!
24 Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен для ближнього!
25 Їжте все, що на ятках м'ясних продається, за сумління зовсім не турбуючись,
26 Бо Господня земля, і все, що на ній!
27 Як покличе вас хтось із невіруючих, і ви захочете піти, їжте все, що дадуть вам, за сумління зовсім не турбуючись.
28 Коли ж скаже вам хтось: Це ідольська жертва, не їжте тоді через того, хто сказав, та через сумління!
29 Говорю ж не про власне сумління, але іншого, чого б моя воля судилась сумлінням чужим?
30 Коли я стаю спільником їжі з подякою, чому мене зневажають за те, за що дякую я?
31 Тож, коли ви їсте, чи коли ви п'єте, або коли інше що робите, усе на Божу славу робіть!
32 Не робіть спокуси юдеям та гелленам, та Церкві Божій,
33 як догоджую й я всім у всьому, не шукаючи в тому пожитку свого, але пожитку для багатьох, щоб спаслися вони.
11 Будьте наслідувачами мене, як і я Христа!
24 І встав Він, і звідти пішов у землю тирську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.
25 Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.
26 А ця жінка грекиня була, родом сирофінікіянка. Вона стала благати Його, щоб із дочки її демона вигнав.
27 А Він їй сказав: Дай, щоб перше наїлися діти, не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щенятам!
28 А вона Йому в відповідь каже: Так, Господи! Але навіть щенята їдять під столом від дитячих кришок...
29 І Він їй сказав: За слово оце йди собі, демон вийшов із твоєї дочки!
30 А коли вона в дім свій вернулась, то знайшла, що дочка на постелі лежала, а демон вийшов із неї.
31 І вийшов Він знов із країв тирських і сидонських, і подався шляхом на Сидон над море Галілейське, через околиці Десятимістя.
32 І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.
33 І взяв Він його від народу самого, і вклав пальці Свої йому в вуха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика.
34 І, на небо споглянувши, Він зідхнув і промовив до нього: Еффата; цебто: Відкрийся!
35 І відкрилися вуха йому, і путо його язика розв'язалось негайно, і він став говорити виразно!
36 А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповідали. Та що більше наказував їм, то ще більш розголошували.
37 І дуже всі дивувалися та говорили: Він добре все робить: глухим дає чути, а німим говорити!