Book of Common Prayer
70 Для дириґетна хору. Давидів. На пам'ятку. (70-2) Поквапся спасти мене, Боже, Господи, поспішися ж на поміч мені!
2 (70-3) Нехай посоромлені будуть, і хай застидаються ті, хто шукає моєї душі, щоб схопити її! Нехай подадуться назад, і нехай посоромлені будуть усі, хто бажає для мене лихого!
3 (70-4) Бодай повернулися з соромом ті, хто говорить на мене: Ага! Ага!
4 (70-5) Нехай тішаться та веселяться Тобою усі, хто шукає Тебе, та хто любить спасіння Твоє, і хай завжди говорять: Хай буде великий Господь!
5 (70-6) А я вбогий та бідний, поспіши ж Ти до Мене, о Боже: моя поміч і мій оборонець то Ти, Боже мій, не спізняйся!
71 До Тебе вдаюся я, Господи, хай же не буду повік засоромлений!
2 визволь мене через правду Свою, і звільни мене, нахили Своє ухо до мене, й спаси мене,
3 стань для мене за скелю мешкальну, куди міг би я завжди ховатись! Ти наказав рятувати мене, бо Ти скеля моя та твердиня моя!
4 Боже мій, визволь мене від руки беззаконного, від руки того, хто кривдить та гнобить мене,
5 Ти бо, Владико, надія моя, Господи, Ти охорона моя від юнацького віку мого!
6 На Тебе оперся я був від народження, від утроби моєї матері Ти охорона моя, в Тобі моя слава постійно!
7 Я став багатьом, як дивовище, та Ти сильна моя охорона!
8 Уста мої повні Твоєї хвали, увесь день Твоєї величности!
9 Не кидай мене на час старости, коли зменшиться сила моя, не лиши Ти мене,
10 бо мої вороги проти мене змовляються, а ті, що чатують на душу мою нараджаються разом,
11 говорячи: Бог покинув його, доганяйте й хапайте його, бо нема, хто б його врятував!...
12 Не віддалюйся, Боже, від мене, Боже мій поспішися ж на поміч мені!
13 Нехай посоромляться, хай позникають усі, хто ненавидить душу мою, бодай зодяглися в наругу та в сором усі, хто прагне для мене лихого!
14 А я буду постійно надіятись, і славу Твою над усе я помножу!
15 Уста мої оповідатимуть правду Твою, про спасіння Твоє увесь день, бо числа їх не знаю,
16 буду славити вчинки великі всевладного Господа, згадаю про правду Твою, єдино Твою!
17 Боже, навчав Ти мене від юнацтва мого, і аж дотепер я звіщаю про чуда Твої.
18 А Ти, Боже, не кидай мене аж до старости та сивини, поки я не звіщу про рамено Твоє поколінню, і кожному, хто тільки прийде про чини великі Твої!
19 Бо Твоя справедливість, о Боже, сягає аж до високости, Боже, що речі великі вчинив, хто рівний Тобі?
20 Ти мені показав був великі та люті нещастя, та знов Ти оживиш мене, і з безодень землі мене знову Ти витягнеш,
21 Ти збільшиш величність мою, і знову потішиш мене!
22 А я буду на арфі хвалити Тебе, Твою правду, мій Боже, із гуслами буду співати Тобі, Святий Ти ізраїлів!
23 Нехай співом радіють уста мої, бо буду співати Тобі я та душа моя, яку Ти врятував!
24 Шепоче про правду Твою мій язик цілий день, бо посоромлені, бо поганьблені всі, хто шукає лихого для мене!
74 Псалом навчальний, Асафів. Нащо, Боже, назавжди Ти нас опустив, чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська?
2 Спогадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився,
3 підійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!...
4 Ревіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої,
5 виглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева...
6 А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами,
7 Святиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили...
8 Сказали вони в своїм серці: Зруйнуймо їх разом! і спалили в краю всі місця Божих зборів...
9 Наших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде...
10 Аж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки ім'я Твоє?
11 Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ!
12 А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі!
13 Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах,
14 Ти левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині,
15 Ти був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі!
16 Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,
17 всі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив!
18 Пам'ятай же про це: ворог знущається з Господа, а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє!
19 Не віддай звірині душі Своєї горлиці, живої Твоїх бідарів не забудь же назавжди!
20 Споглянь же на Свій заповіт, бо темноти землі повні мешкань насилля!
21 Нехай не відходить пригноблений посоромленим, бідний та вбогий нехай прославляють імення Твоє!
22 Встань же, о Боже, судися за справу Свою, пам'ятай про щоденну наругу Свою від безумного!
23 Не забудь же про вереск Своїх ворогів, про галас бунтівників проти Тебе, що завжди зростає!
9 І станеться в день той, говорить Господь, згине розум царя і розум князів, і остовпіють священики, а пророки здивуються
10 й скажуть: О Господи, Боже, справді обманений сильно народ цей та Єрусалим, коли казано: Буде вам мир, а меч доторкнувся ось аж до душі!...
19 Ой, утробо моя, ти утробо моя, я тремчу! Біль серце стискає мені, і трепоче мені моє серце!... Не можу мовчати, бо вчула душа моя голос сурми, гук війни!
20 Біда на біду прикликається, вся бо земля поруйнована буде, спустошені будуть зненацька намети мої, вмить завіси мої...
21 Аж доки я бачити прапора буду, буду чути голос сурми?
22 Тому, що народ мій безглуздий, він не знає Мене: вони нерозумні сини й нерозважні вони, мудрі вони, щоб чинити лихе, та не вміють чинити добра!
23 Дивлюся на землю, аж ось порожнеча та пустка, і на небо й нема його світла!
24 Дивлюся на гори, аж ось вони трусяться, і всі згір'я хитаються!
25 Дивлюся, аж ось вже немає людини, і порозліталось все птаство небесне.
26 Дивлюся, аж ось край родючий пустинею став, а міста його знищені всі від обличчя Господнього, від полум'я гніву Його...
27 Бо Господь так прорік: Спустошенням стане ввесь край, та кінця йому ще не вчиню!
28 І буде в жалобі земля через це, і затьмариться небо вгорі, бо Я говорив, що задумав, і не пожалую, і не відступлюся від того...
12 Котрі бо згрішили без Закону, без Закону й загинуть, а котрі згрішили в Законі, приймуть суд за Законом.
13 Бо не слухачі Закону справедливі перед Богом, але виконавці Закону виправдані будуть.
14 Бо коли погани, що не мають Закону, з природи чинять законне, вони, не мавши Закону, самі собі Закон,
15 що виявляють діло Закону, написане в серцях своїх, як свідчить їм сумління та їхні думки, що то осуджують, то виправдують одна одну,
16 дня, коли Бог, згідно з моїм благовістям, буде судити таємні речі людей через Ісуса Христа.
17 Ось ти звешся юдеєм, і спираєшся на Закона, і хвалишся Богом,
18 і знаєш волю Його, і розумієш, що краще, навчившись із Закону,
19 і маєш певність, що ти провідник для сліпих, світло для тих, хто знаходиться в темряві,
20 виховник нерозумним, учитель дітям, що ти маєш зразок знання й правди в Законі.
21 Отож, ти, що іншого навчаєш, себе самого не вчиш! Проповідуєш не красти, а сам крадеш!
22 Наказуючи не чинити перелюбу, чиниш перелюб! Гидуючи ідолами, чиниш святокрадство!
23 Ти, що хвалишся Законом, зневажаєш Бога переступом Закону!
24 Бо через вас зневажається Боже Ймення в поган, як написано.
19 Відповів же Ісус і сказав їм: Поправді, поправді кажу вам: Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець; бо що робить Він, те так само й Син робить.
20 Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивувались.
21 Бо як мертвих Отець воскрешає й оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює.
22 Бо Отець і не судить нікого, а ввесь суд віддав Синові,
23 щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що послав Його.
24 Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя.
25 Поправді, поправді кажу вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть.
26 Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі.
27 І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він Людський Син.
28 Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в гробах, Його голос почують,
29 і повиходять ті, що чинили добро, на воскресення життя, а котрі зло чинили, на воскресення Суду.