Book of Common Prayer
132 Пісня прочан. Згадай, Господи, про Давида, про всі його муки,
2 що клявсь Господеві, присягався був Сильному Якова:
3 Не ввійду я в намет свого дому, не зійду я на ложе постелі своєї,
4 не дам сну своїм очам, дрімання повікам своїм,
5 аж поки не знайду я для Господа місця, місця перебування для Сильного Якова!
6 Ось ми чули про Нього в Ефрафі, на Яарських полях ми знайшли Його.
7 Увійдім же в мешкання Його, поклонімось підніжкові ніг Його!
8 Встань же Господи, йди до Свого відпочинку, Ти й ковчег сили Твоєї!
9 Священики Твої хай зодягнуться в правду, і будуть співати Твої богобійні!
10 Ради Давида, Свого раба, не відвертай лиця від Свого помазанця.
11 Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: Від плоду утроби твоєї Я посаджу на престолі твоїм!
12 Якщо будуть синове твої пильнувати Мого заповіта й свідоцтва Мого, що його Я навчатиму їх, то й сини їхні на вічні віки будуть сидіти на троні твоїм!
13 Бо вибрав Сіона Господь, уподобав його на оселю Собі:
14 То місце Мого відпочинку на вічні віки, пробуватиму тут, бо його уподобав,
15 поживу його щедро благословлю, і хлібом убогих його нагодую!
16 Священиків його зодягну у спасіння, а його богобійні співатимуть радісно.
17 Я там вирощу рога Давидового, для Свого помазанця вготую світильника,
18 ворогів його соромом позодягаю, а на ньому корона його буде сяяти!
7 Буду згадувати ласки Господні, Господні хвали за все те, що вчинив нам Господь, за велике добро те для дому Ізраїля, що вчинив Він для них у Своїм милосерді, і в ласці великій Своїй!
8 І сказав: Вони справді народ Мій, сини, що неправди не кажуть, і став Він для них за Спасителя.
9 В усякому утиску їхньому тісно було і Йому, і Ангол обличчя Його їх спасав. Любов'ю Своєю й Своїм милосердям Він викупив їх, і їх підніс і носив їх усі дні в давнину.
10 Та стали вони неслухняними й Духа Святого Його засмутили, і Він обернувся на ворога їм, Він Сам воював проти них...
11 Тоді то народ Його згадає дні давні, Мойсея: Де Той, що їх вивів із моря із пастирем отари Своєї? Де Той, що в нього поклав Свого Духа Святого?
12 Що Він по правиці Мойсея провадив рамено величчя Свого, що Він перед ними розділював воду, щоб зробити Собі вічне Ім'я?
13 Що провадив безоднями їх, як коня на пустині, і вони не спіткнулись?
14 Як сходить у долину худоба, так їх Дух Господній водив до спочинку, так і Ти вів народ Свій, щоб зробити Собі славне Ім'я!
15 Поглянь із небес і побач із мешкання святині Своєї та слави Своєї: Де горливість Твоя та Твої могутні чини? Де велике число милосердя Твого та ласки Твоєї, що супроти мене затрималися?
16 Тільки Ти наш Отець, бо Авраам нас не знає, а Ізраїль нас не пізнає! Ти, Господи, Отець наш, від віку Ім'я Твоє: наш Викупитель!
18 Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли Його матір Марію заручено з Йосипом, то перш, ніж зійшлися вони, виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого.
19 А Йосип, муж її, бувши праведний, і не бажавши ославити її, хотів тайкома відпустити її.
20 Коли ж він те подумав, ось з'явивсь йому Ангол Господній у сні, промовляючи: Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній то від Духа Святого.
21 І вона вродить Сина, ти ж даси Йому йменна Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів.
22 А все оце сталось, щоб збулося сказане пророком від Господа, який провіщає:
23 Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог.
24 Як прокинувся ж Йосип зо сну, то зробив, як звелів йому Ангол Господній, і прийняв він дружину свою.
25 І не знав він її, аж Сина свого первородженого вона породила, а він дав Йому ймення Ісус.
34 Давидів, коли він удавав був причинного перед Авімелехом, що вигнав його, і той пішов. (34-2) Я благословлятиму Господа кожного часу, хвала Йому завсіди в устах моїх!
2 (34-3) Душа моя буде хвалитися Господом, хай це почують слухняні, і нехай звеселяться!
3 (34-4) Зо мною звеличуйте Господа, і підносьте ім'я Його разом!
4 (34-5) Шукав я був Господа, і Він озвався до мене, і від усіх небезпек мене визволив.
5 (34-6) Приглядайтесь до Нього й засяєте, і не посоромляться ваші обличчя!
6 (34-7) Цей убогий взивав, і Господь його вислухав, і від усіх його бід його визволив.
7 (34-8) Ангол Господній табором стає кругом тих, хто боїться його, і визволює їх.
8 (34-9) Скуштуйте й побачте, який добрий Господь, блаженна людина, що надію на Нього кладе!
9 (34-10) Бійтеся Господа, всі святії Його, бо ті, що бояться Його, недостатку не мають!
10 (34-11) Левчуки бідні й голодні, а ті, хто пошукує Господа, недостатку не чують в усьому добрі.
11 (34-12) Ходіть, діти, послухайте мене, страху Господнього я вас навчу!
12 (34-13) Хто та людина, що хоче життя, що любить дні довгі, щоб бачити добро?
13 (34-14) Свого язика бережи від лихого, а уста свої від говорення підступу.
14 (34-15) Відступися від злого і добре чини, миру шукай і женися за ним!
15 (34-16) Очі Господні на праведних, уші ж Його на їхній зойк,
16 (34-17) Господнє лице на злочинців, щоб винищити їхню пам'ять з землі.
17 (34-18) Коли праведні кличуть, то їх чує Господь, і з усіх утисків їхніх визволює їх.
18 (34-19) Господь зламаносердим близький, і впокорених духом спасає.
19 (34-20) Багато лихого для праведного, та його визволяє Господь з них усіх:
20 (34-21) Він пильнує всі кості його, із них жодна не зламається!
21 (34-22) Зло безбожному смерть заподіє, і винними будуть усі, хто ненавидить праведного.
22 (34-23) Господь визволить душу рабів Своїх, і винні не будуть усі, хто вдається до Нього!
14 Для того схиляю коліна свої перед Отцем,
15 що від Нього має ймення кожен рід на небі й на землі,
16 щоб Він дав вам за багатством слави Своєї силою зміцнитися через Духа Його в чоловікові внутрішнім,
17 щоб Христос через віру замешкав у ваших серцях, щоб ви, закорінені й основані в любові,
18 змогли зрозуміти зо всіма святими, що то ширина й довжина, і глибина й вишина,
19 і пізнати Христову любов, яка перевищує знання, щоб були ви наповнені всякою повнотою Божою.
20 А Тому, Хто може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас,
21 Тому слава в Церкві та в Христі Ісусі на всі покоління на вічні віки. Амінь.