Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Для диригента. Маскіль Давида, 2 про те, як Доеґ-едомієць прийшов до Саула зі звісткою про те, що Давид перебуває в будинку Агімелеха.
3 Вояче, як можеш похвалятися ти злом,
що заподіяв? Бога ти ганьбиш.
4 Ти завжди замишляєш справи підлі,
язик твій, наче гостра бритва,
плете оману й зраду для людей.
5 Дорожче зло тобі, аніж добро,
брехати любиш більш,
аніж творити справедливість. Села
6 І ти, і твій язик пащекуватий
аж спраглі ображати інших.
7 Тож схопить тебе Бог і викине з оселі[a],
дощенту дім знесе,
життя твого коріння висмикне з землі. Села
8 Посвідчать все те праведники, убояться,
ще й глузуватимуть із тебе:
9 «Поглянь, отой вояк тупоголовий,
що не знаходить порятунку в Бога,
натомість вірить у багатство,
спасіння він шукає у гордині й злі».
10 Я ж, наче та зелена олива,
яка зростає у Господнім храмі,
на віки вічні довіряюся Його любові.
11 Твої діла я возвеличувати буду,
побожним сповіщатиму[b] Твоє ім’я,
що вимовлене для добра було!
Не буде Ізраїлю кращих часів
6 Горе вам, кому на Сіоні добре,
кому безпечно на горі Самарії:
значні ви люди першого з народів,
до кого дім Ізраїлю за порадою приходить.
2 Підіть до Халне[a] подивіться,
йдіть звідти до великого Гамата[b].
Спустіться в филистимський Ґат[c].
Хіба ви кращі за ті царства? Ні!
Їхні землі просторіші за вашу.
3 О горе вам,
хто думати не хоче про день лихий покарання,
і наближає владу насильства.
4 Зараз ви лежите на ліжках із слонової кістки,
розліглися на ложах своїх.
Ви їсте найкращих ягнят із отари
й добре вгодованих телят.
5 Горе вам, хто співає під арфу, немов Давид,
хто складає пісні на музичних інструментах.
6 Горе вам, хто вино п’є із келихів повних,
хто коштовними пахощами змащує себе повсякчас,
і кого не турбує загибель Йосипового роду.
7 Але ж ваші часи минають,
ви піде у заслання попереду невільників.
Тоді припиняться гучні пиятики тих,
хто розлігся на ложах.
8 Господь Бог Собою поклявся. Ось що Господь Бог Всемогутній твердить:
«Мені огидна Якова гординя,
Я ненавиджу його укріплення і башти.
Тож видам місто це і все,
що в ньому ворогам нещадним».
Небагато залишиться в живих
9 Навіть якщо десять чоловік живими лишаться в одному домі, то й вони помруть. 10 Тоді найближчий родич та інший з родини піднімуть його, щоб винести його кістки з дому, і хтось когось спитає у віддаленому кутку дому: «Чи є ще хтось з тобою?» І почує відповідь: «Ні…»[d], а інший йому відкаже: «Цить! Бо не повинні ми згадувати ім’я Господа».
11 Дивись бо Господь накаже,
розтрощить Він великий будинок на скалки,
а маленьку оселю на тріски зітре.
12 Коні не скачуть по горах,
ніхто не оре коровами землю[e],
але ви перетворили справедливість на отруту
а плоди праведності—на гіркий полин.
13 Горе тим, хто веселиться в Ло-Деварі[f],
і хто говорить: «Хіба не здобули ми Карнаїм[g]
для себе силою своєю?»
14 «Дивіться, підніму Я проти вас народ,
о доме Ізраїлю,—
говорить Господь Бог Всемогутній.—
І вони гнобитимуть вас
від Лебо-Гамата до потоку Арава[h]».
Притча про сіяча
(Мт. 13:1-17; Мк. 4:1-12)
4 Коли посходилися до Ісуса люди з кожного міста, то зібрався великий натовп, Ісус розповів їм притчу: 5 «Вийшов селянин і заходився сіяти. І коли він кинув на ріллю зерно, то деяке впало край дороги і було витоптано, ще й птахи налетіли і склювали його. 6 Інші зерна впали на кам’янистий ґрунт, і коли вони проросли, то одразу ж паростки засохли через брак вологи. 7 Інші зерна впали серед теренів, що вигналися й задушили паростки. 8 А решта зерна впала на добру землю й проросла, і зерно вродило в сотні разів більше від посіяного».
Розповівши цю притчу, Ісус завершив: «Той, хто має вуха, нехай почує!»
9 Учні запитали Ісуса, що означає ця притча. 10 Тоді Він відповів: «Тільки вам дано знати таємниці Царства Божого, а для всіх інших вони скриваються в притчах, щоб
дивились вони, але не бачили,
чули, але не розуміли».(A)
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International