Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

Дух Святий сходить на апостолів

2 Коли настала П’ятидесятниця, всі вони зібралися разом у одному місці. ² Несподівано з неба долинув звук, подібний до завивань лютого вітру. Він заповнив увесь будинок, де були апостоли. ³ Вони побачили щось подібне до язиків вогню, що осіли на кожному з них. ⁴ І всі вони сповнилися Духом Святим, та почали говорити іншими мовами, бо Святий Дух дав їм таку здатність.

⁵ У той час побожні юдеї з усіх країн світу жили в Єрусалимі. ⁶ Коли пролунав цей звук, зібрався великий натовп, і всі люди дивувалися з цього, бо кожен із них почув свою рідну мову.

⁷ Люди були вражені. Вони здивовано перепитували один одного: «Чи всі ці люди, які розмовляють, не ґалилеяни? ⁸ Як же могло таке статися, що тепер кожен із нас чує від них свою рідну мову? ^9-11 Серед нас же тут парфяни, мидяни й еламіти! Тут мешканці Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту і Азії, Фриґії та Памфилії, з Єгипту і лівійських земель поблизу Кирени, гості з Рима, як юдеї, так і новонавернені, критяни й араби. Ми всі чуємо, що ці люди говорять про величні Божі діла нашими рідними мовами!»

¹² Усі присутні були здивовані й збентежені, та все перепитували одне одного: «Що б це могло означати?»

¹³ А інші навпаки, насміхалися з них, говорячи: «Вони випили надто багато вина».

Петрова проповідь

¹⁴ Тоді Петро встав з одинадцятьма апостолами, і голосно звернувся до людей: «Брати юдейські і ви всі, хто мешкає в Єрусалимі, дозвольте сказати, що це все означає. Добре вслухайтеся в мої слова! ¹⁵ Ці люди не п’яні, як ви думаєте, адже тільки дев’ята ранку. ¹⁶ А сталося якраз те, про що пророк Йоїл говорив:

Вавилонська башта

11 На всій землі існувала одна мова й ті самі слова. ² Переселяючись зі сходу^[a], люди знайшли рівнину в Шинарських землях^[b] і оселилися там. ³ І сказали вони одне одному: «Зробімо цеглу й гарненько її обпалимо, щоб стала вона міцною». Вони використовували цеглу замість каміння і дьоготь замість вапна. ⁴ Тоді вони сказали: «Збудуймо місто для себе, а в місті—башту аж до небес. Таким чином здобудемо собі славу, бо інакше розкидає нас по всій землі».

⁵ Господь спустився з небес подивитися на місто й башту, що її сини людські будували. ⁶ Він мовив: «Бачу, ці люди об’єдналися. У них єдина мова. І це лише початок того, що вони можуть зробити. Згодом вони зможуть виконати все, що задумають. ⁷ Тож зійдемо додолу й змішаймо їхні мови, щоб вони не розуміли одне одного».

⁸ І Господь розсіяв людей по всій землі. Отже, вони припинили будівництво міста. ⁹ Тож місто й назвали Вавилоном^[c], оскільки Господь змішав мови всього світу, а людей розвіяв по землі.

¹⁴ Бо справжні діти Божі—це ті, хто керується Духом Божим. ¹⁵ Адже Дух, який ви одержали, не перетворює вас на рабів і не змушує знову боятися, а робить вас усиновленими дітьми Божими. І через Духа ми вигукуємо: «Авва!»^[a]—що означає: «Батько!» ¹⁶ І Сам Дух Святий разом із духом кожного з нас свідчить, що ми—Божі діти. ¹⁷ А раз ми Божі діти, то ми й спадкоємці Його, як і Христос, але мусимо страждати разом з Христом, щоб розділити із Ним Його славу.

Дух Святий сходить на апостолів

2 Коли настала П’ятидесятниця, всі вони зібралися разом у одному місці. ² Несподівано з неба долинув звук, подібний до завивань лютого вітру. Він заповнив увесь будинок, де були апостоли. ³ Вони побачили щось подібне до язиків вогню, що осіли на кожному з них. ⁴ І всі вони сповнилися Духом Святим, та почали говорити іншими мовами, бо Святий Дух дав їм таку здатність.

⁵ У той час побожні юдеї з усіх країн світу жили в Єрусалимі. ⁶ Коли пролунав цей звук, зібрався великий натовп, і всі люди дивувалися з цього, бо кожен із них почув свою рідну мову.

⁷ Люди були вражені. Вони здивовано перепитували один одного: «Чи всі ці люди, які розмовляють, не ґалилеяни? ⁸ Як же могло таке статися, що тепер кожен із нас чує від них свою рідну мову? ^9-11 Серед нас же тут парфяни, мидяни й еламіти! Тут мешканці Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту і Азії, Фриґії та Памфилії, з Єгипту і лівійських земель поблизу Кирени, гості з Рима, як юдеї, так і новонавернені, критяни й араби. Ми всі чуємо, що ці люди говорять про величні Божі діла нашими рідними мовами!»

¹² Усі присутні були здивовані й збентежені, та все перепитували одне одного: «Що б це могло означати?»

¹³ А інші навпаки, насміхалися з них, говорячи: «Вони випили надто багато вина».

Петрова проповідь

¹⁴ Тоді Петро встав з одинадцятьма апостолами, і голосно звернувся до людей: «Брати юдейські і ви всі, хто мешкає в Єрусалимі, дозвольте сказати, що це все означає. Добре вслухайтеся в мої слова! ¹⁵ Ці люди не п’яні, як ви думаєте, адже тільки дев’ята ранку. ¹⁶ А сталося якраз те, про що пророк Йоїл говорив:

⁸ Тоді Пилип мовив: «Господи, покажи нам Отця, і цього буде досить для нас». ⁹ Ісус відповів: «Я був серед вас так довго, а ти, Пилипе, досі не знаєш Мене? Хто бачив Мене, той і Отця бачив. Як ти можеш казати: „Покажи нам Отця”. ¹⁰ Хіба ти не віриш, що Я є в Отці, а Отець у Мені? Слова, що кажу вам, ідуть не від Мене. Отець, Який є в Мені, вершить справи Свої. ¹¹ Повірте Мені, коли кажу, що Я є в Отці, а Отець в Мені. Якщо ж ні, то повірте в Мене за чудесні справи Мої. ¹² Істинно кажу вам: хто вірить у Мене, зможе здійснити те ж, що й Я. Так! Він здійснить навіть більше, бо Я йду до Отця Свого. ¹³ І як попросите ви щось здійснити в ім’я Моє, Я здійсню те. Я зроблю це, щоб слава Отця явилася через Сина Його. ¹⁴ Якщо попросите чогось в Моє ім’я, те Я виконаю».

Ісус обіцяє пришестя Святого Духа

¹⁵ «Якщо любите Мене, то виконуватимете Мої заповіді. ¹⁶ І Я проситиму Отця, а Він дасть вам іншого Помічника^[a], який буде з вами вічно. ¹⁷ Це Дух Істини^[b], якого світ не може прийняти, бо не бачить і не знає його. Ви ж його знаєте, бо він живе з вами і буде жити в вас.

²⁵ І все це Я вам казав, поки був разом з вами. ²⁶ Та й Помічник, Дух Святий, Якого Отець пошле в ім’я Моє, навчить вас усього. Він нагадає вам усе, що Я казав.

²⁷ Живіть у злагоді. Я залишаю вам мир, та не так, як світ його дає! Нехай не тривожаться серця ваші й не страхаються.