Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Псалом Давида.
Тобі я, Господи, псалом співаю,
хвалю Тебе за справедливість і любов.
2 Я з чистим серцем проживу безгрішно й мудро.
Коли ж Ти завітаєш в дім, де я Тебе вславляю?[a]
3 Лихого[b] я не матиму перед очима.
Ненавиджу робити, що від Бога відвертає,
до мене не пристане зло.
4 Хай кривдники подалі йдуть від мене,
я не терпітиму їх зла.
5 Я дорікну тому, хто прагне нацькувати мене на ближнього,
я не терплю зухвалих і нахабних.
6 Шукаю для співпраці простих, незрадливих.
Лиш люди чистих помислів на мене працюють.
7 Не житимуть в моїй оселі брехуни,
неправедним не дам мені служити.
8 Пошлю всіх нечестивців доглядати за худобою,
із міста Господа я вижену злостивців.
Ковчег перенесено до храму
8 Цар Соломон скликав до Єрусалима усіх старійшин Ізраїлю, голів колін та начальників ізраїльських родин, щоб перенести ковчег Господнього Заповіту з Сіону до міста Давида. 2 Всі чоловіки Ізраїлю зібрались у царя Соломона на час свята[a] у місяці Етанімі, сьомому місяці року.
3 Коли всі старійшини Ізраїлю прибули, священики і левити[b] взяли ковчег Господній, 4 Намет зібрання і всі священні речі в ньому до храму. 5 Цар Соломон разом з усім ізраїльським народом, який зібрався навколо нього, був перед ковчегом, приносячи в жертву незліченну кількість овець та биків.
6 Тоді священики занесли ковчег Господнього Заповіту на його місце—у внутрішнє святилище храму, Святеє Святих, і поставили його під крилами Херувимів. 7 Херувими розпростерли свої крила над ковчегом, прикриваючи його та шести, на яких його несли. 8 Ці шести були такі довгі, що їх кінці було видно зі Святого Місця, що перед внутрішнім святилищем, але не ззовні Святеє Святих. Там вони й по сьогодні.
9 У Ковчезі Заповіту нічого не було, крім двох кам’яних скрижалів, які Мойсей поклав туди на горі Хорев, де Господь уклав Угоду з ізраїльтянами, після їхнього виходу з Єгипту.
10 Коли священики вийшли зі Святого Місця, хмара заповнила храм Господній. 11 І священики не могли відправити службу через цю хмару, бо слава Господа заповнила дім Господній. 12 Тоді Соломон промовив:
«Господь створив сонце, яке світитиме у небесах,
а Сам сказав, що житиме у темній хмарі.[c]
13 Я справді збудував прекрасний храм,
в якому житимеш Ти вічно».
14 В той час, як весь народ Ізраїлю зібрався і стояв там, цар повернувся й благословив його. 15 Тоді він мовив:
«Господу хвала, Богу Ізраїлю, Хто власноручно виконав усе, що обіцяв Своїми устами моєму батькові Давиду. Ось що казав Господь: 16 „З того дня, як Я вивів народ Мій ізраїльський з Єгипту, Я не обрав міста в жодному з колін ізраїльських, щоб збудувати Мені храм. Так, зараз Я обрав Єрусалим—місто, у якому прославиться Моє ім’я.[d] Я обрав Давида правити Моїм народом ізраїльським”.
17 Мій батько Давид дуже хотів збудувати храм в ім’я Господа, Бога Ізраїлю. 18 Але Господь сказав моєму батькові Давиду: „Те, що було в тебе щире бажання побудувати храм в Моє ім’я—це добрий намір. 19 Однак ти не збудуєш храм, а твій син—кров і плоть твоя, саме він збудує храм в ім’я Моє”.
20 Господь дотримався Своєї обіцянки: я царюю після батька мого Давида і сиджу на троні Ізраїлю, як і обіцяв Господь. І я збудував храм в ім’я Господа, Бога Ізраїлю. 21 Я спорудив місце для ковчега з Угодою, яку Господь уклав з батьками нашими, коли вивів їх з Єгипту».
Учні не розуміють Ісуса
(Мт. 16:5-12)
14 Тут з’ясувалося, що учні Його забули взяти з собою хліб, і в човні не було нічого, крім однієї буханки. 15 Тоді Ісус остеріг їх: «Глядіть, остерігайтеся закваски фарисейської та Іродової». 16 Учні почали обговорювати це між собою, міркуючи: «Можливо, Він це сказав, бо ми взагалі не маємо хліба».
17 Знаючи, про що учні говорять, Ісус спитав: «Навіщо ви говорите один одному, що ви не взяли з собою хліба? Невже й досі ви нічого не бачите й не розумієте? Невже ж розум ваш потьмарився? 18 Ви маєте очі—то невже не бачите? Маєте вуха—невже не чуєте? Чи не пам’ятаєте, 19 що коли Я розломив п’ять хлібів для п’яти тисяч їдців, скільки кошиків із залишками ви зібрали?»
«Дванадцять»,—відказали вони.
20 «А коли Я розломив сім хлібин, що нагодували чотири тисячі чоловік, скільки кошиків зібрали ви тоді?»
«Сім»,—відповіли вони.
21 І запитав їх Ісус: «Якщо ви все пам’ятаєте, чому ж й досі ви нічого не зрозуміли?»
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International